Норми права

Правові норми є одним із найважливіших засобів по забез­печенню соціального порядку і по наданню суспільним відноси­нам цивілізованого характеру. Вони покликані оберігати інди­відів, суспільство, державу від найбільш небезпечних видів зла, від сваволі і насильства.Право має не тільки вольовий, але і вла­дний характер. Підпорядковуючи своїй волі громадян, воно не тільки вимагає, щоб його приписи виконувалися, але і вміє до­могтися їхнього виконання. Для цього воно має у своєму розпо­рядженні апарат примусу, що контролює дотримання правових норм і карає за їхнє невиконання.

Кожна правова норма, будучи результатом активної нормо-творчої діяльності соціальних суб'єктів, має трьохелементну структуру і складається з гіпотези (умов дії норми), диспозиції (зміст правил належної, необхідної соціальної поведінки) і сан­кції (зміст заходів впливу, застосовуваних до суб'єктів, що не підкоряються вимогам даної норми).

Поняття правової держави

Правовою є така держава, у якій система права надійно за­хищає громадян, їхнє життя, свободу, власність і особисту гід­ність від сваволі влади. Чим ефективніший такий захист, тим вищий ступінь цивілізованості правової держави, і таких рівнів може бути досить багато, що дозволяє говорити про філософсь­ко-юридичну модель правової держави не як про якусь конс­танту, а як про перемінну соціокультурну величину, змінну в соціальному часі і просторі. У цій моделі знайшла своє юридич­не вираження потреба людини і громадянина в особистій авто­номії, емансипації від диктату державної влади. В якості внутрішньо збалансованої соціальної системи пра­вова держава має декілька головних, необхідних і достатніх ознак.

1. Пріоритет права над владою

Передбачається наявність системи зважених правових об­межень діяльності органів державної влади. Норми права бло­кують імовірність сваволі влади, перешкоджають будь-яким спробам держави реалізовувати свої владні функції на шкоду інтересам громадянського суспільства. Вони забороняють дер­жаві втручатися в приватне життя законослухняних громадян, змушують її рахуватися з принципом недоторканності прав і свобод особи.

2. Пріоритет природного права над позитивним правом В основі діючого в державі законодавства лежать принципи невід'ємності і непорушності природних прав і свобод людини. Природне право кожного на життя, свободу, власність, особисту гідність, благополуччя і щастя складає основну суспільну цін­ність, що захищається чинним законодавством. Закони лише підтверджують, що природні права не даруються державою, а на­лежать людині споконвічно.

Позитивне право вважає своїм обов'язком забезпечувати не тільки порядок і дисципліну в державі, а й свободу громадян. Якщо в неправовій державі на першому місці стоять ін­тереси самої держави, а інтереси громадянського суспільства й особистості для неї просто не існують, то в правовій державі іс­нує зовсім інша система пріоритетів. Згідно з нею позитивне право покликане забезпечувати й оберігати насамперед ін­тереси особистості і громадянського суспільства і тільки в другу чергу потреби самої державної машини.