Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ШПОРИ ФП.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
21.07.2019
Размер:
206.34 Кб
Скачать

20

Філософія як наука.

Філософський світогляд помітно відрізняється від інших форм світогляду.

По-перше, він раціоналістичний, тобто опирається не на фантазію, віру і життєві трюїзми, а на доказову аргументацію розуму.

По-друге, він має аналітично-критичну спрямованість, тоб­то при дослідженні дійсності не схильний приймати на віру і уявлення думки, що народжуються у людей, а прагне піддава­ти їх сумніву, критичній експертизі.

По-третє, він оперує філософськими категоріями, тобто най­більш загальними (всезагальними) поняттями буття, вічності, часу, смерті, долі, необхідності, свободи тощо.

Філософська думка здатна виявляти в будь-якому одинич­ному факті загальний зміст, надавати окремим проблемам універсального значення.

Суб'єктами — носіями філософської свідомості є індивід, спільнота, людство.

1. Філософська свідомість особистості — це сукупність або система філософських поглядів конкретної людини на світ, життя, людей, саму себе і на своє місце у світі.

2. Філософська свідомість соціальної спільноти (соціальної групи, народу, держави) — сукупність філософських уявлень, ідей, доктрин, що активно функціонують у конкретній, локаль­ній спільноті у певний відрізок історичного часу.

3. Філософська свідомість людства — накопичена народами світу за багато століть культура світорозуміння, у центрі якої знаходяться ідеї і принципи, що мають універсальну, загально­людську значимість.

Призначення філософії полягає в тому, щоб досліджувати першопричини, сутнісні основи світопорядку, відшукувати глибинні змісти того, що відбувається зі світом, соціумом, культу­рою і людиною. Філософія покликана безстрашно занурювати­ся в таємні, темні лабіринти буття, в осередок його протиріч і з добутих знань, вироблених ідей створювати універсальні пояснювальні моделі сущого в цілому й окремих його елементів.

Ці пояснювальні моделі являють собою відомості, знання, не просто систематизовані, але і певним чином інтерпретовані, ви­будовані відповідно до тих або інших світоглядних принципів. Таким чином, на філософській картині світу завжди є виразний відбиток епохи, її культури і, що вкрай характерно, особистості мислителя — творця даної картини.

Філософія досліджує ту реальність, яка випадає з уваги більшості природних, соціальних і гуманітарних наук. Ця ре­альність — сфера загальних начал, що пронизують природний, соціальний і духовний світи. Там, де окремі наукові теорії від­ступають у безсиллі, нездатні охопити буття в цілому, філосо­фія бере на себе роботу добудовування картини світу до ціліс­ності. При цьому вона допускає окремі неточності і погрішності, існування нерозкритих таємниць і загадок. Сприймаючи дійс­ність глибше і повніше ніж окремі науки, вона подібна до вищої мудрості, яка полягає не в тому, щоб знати усе, а в тому, щоб розуміти головне, що стосується тих першопринципів світопорядку, без усвідомлення суті яких неможливо осмислено і пов­ноцінно існувати.

Предмет філософії права.

Філософія вміщує правові феномени в найширший контекст культурно-історичних реалій і виявляє в них надюридичні смисли. При цьому виявляється, що ланцюг цих смислів і при­чин, які криються за ними, насправді безкінечний і розрахову­вати, що коли-небудь ми будемо мати вичерпну універсальну формулу права, здатну задовольнити на всі часи абсолютно всіх, не доводиться. Доки розвивається світова цивілізація, а з нею і право, досліджуюча їх думка буде нагадувати Ахілла з відомої апорії Зенона, не здатного наздогнати черепаху, оскіль­ки за той час, поки герой буде долати розділяючий їх простір, черепаха зможе просунутися вперед ще на певну відстань. Ін­шими словами, ніякі теорії не здатні збагнути буття в цілому, вичерпати до дна усі його глибинні змісти. Однаковою мірою це стосується кожного фрагменту, будь-якої окремої форми бут­тя, у тому числі права.

Не вдаючи із себе всезнайку, філософія права віддає пере­вагу пошуку тих основ і смислів, які роблять право правом, а не чим-небудь іншим. Вона шукає ці смисли й у самому праві, і в суміжних із ним галузях. її цікавлять передумовні знання не стільки про саме право, скільки про те, без чого воно не могло б бути правом. Звертаючись до правової реальності, філософія права досліджує цивілізації, усередині яких функціонують сис­теми права, культуру, релігію, мораль, на які обпирається пра­во, державу, зусиллями якої переважно здійснюється правова регуляція соціального життя, норми і цінності, що складають зміст права, свідомість і поведінку людини, яка дотримується або порушує правові норми.

У цьому різноманітті проблем і завдань повинна існувати певна єдина основа, що мала б універсальний і водночас досить конкретний характер і яку можна було б визначити як основ­ний предмет філософсько-правових досліджень.

Завдання філософії права.

Основні функції ФП.

1. Пізнавальна функція

Філософія права дозволяє суб'єктам пізнання направляти свої інтелектуальні зусилля у бік найзагальніших проблем буття правової реальності, її сутнісних протиріч. Занурюючись у проблемні сфери цієї реальності і спираючись при цьому на певні світоглядні принципи, вона вибудовує філософські моделі правових феноменів, пояснює їх і інтерпретує їхні смисли відповідно до вихідних філософських посилок.

2. Методологічна функція

Філософія права — це сфера фундаментальних знань про право, без яких теоретична і прикладна юриспруденція не можуть успішно розвиватися. З цієї сфери правознавці черпають методи і принципи, необхідні для проведення конкретних досліджень.

Філософія права займається розробкою методів вивчення правової реальності. Цих методів досить багато і вони являють собою різні інструментальні засоби і способи добування відомостей про загальні основи, які визначають сутність права. Кож­ний метод дозволяє вибудовувати наявні знання про право у вигляді відповідної змістовно-смислової конструкції.

3. Ціннісно-орієнтаційна функція

У сфері права зосереджено чимало цінностей, вироблених цивілізацією за історію її розвитку. Одне із завдань правової філософії полягає в тому, щоб вибудувати ієрархію цих цінностей, виявити серед них пріоритети і переконливо обгрунтувати логіку утвореної ієрархії.

Не обмежуючись цим, філософія права прагне переконати соціального суб'єкта, будь то індивід, спільнота або держава в особі тих, хто нею управляє, орієнтувати його буття усередині правової реальності, його правотворчу, правозастосовчу і правоохоронну діяльність на вищі гуманістичні цінності — справедливість, добро, благо. Вона ж застерігає проти відхилень від цих орієнтирів, вказує на можливі негативні наслідки таких відхилень.