- •Рецензент
- •До читача
- •Передмова
- •Законодавство
- •1. Правове регулювання легітимації підприємництва
- •Висновки
- •2. Охоронні засоби правового забезпечення державної реєстрації підприємців
- •Висновки
- •3. Застосування правоохоронного законодавства при ліцензуванні підприємницької діяльності
- •Висновки
- •4. Адміністративна відповідальність за порушення порядку заняття підприємництвом
- •2. Захист прав підприємців від незаконних дій органів державної податкової служби
- •3. Засоби захисту прав підприємців при порушенні їх незаконними актами інших державних органів
- •Висновки
- •1. Законодавство про захист честі, гідності та ділової репутації підприємців
- •2. Відшкодування моральної шкоди
- •Висновки
- •Законодавство про захист від порушень антимонопольного законодавства україни
- •1. Заборона зловживання монопольним становищем на ринку
- •Висновки
- •2. Неприпустимість антиконкурентних узгоджених дій
- •Висновки
- •3. Заборона дискримінації суб'єктів господарювання
- •Висновки
- •4. Санкції за порушення антимонопольного законодавства
- •Висновки
- •5. Контроль за економічною концентрацією підприємців в Україні
- •1. Поняття недобросовісної конкуренції
- •2. Правові засоби захисту від недобросовісної конкуренції
- •Висновки
- •1. Поняття реклами та суб'єктів рекламної діяльності
- •2. Загальні законодавчі вимоги щодо реклами
- •3. Законодавчі обмеження щодо рекламування деяких видів продукції
- •4. Недобросовісна реклама
- •Висновки
- •1. Поняття адміністративно-правових охоронних засобів у сфері підприємництва України
- •2. Види адміністративно-правових засобів захисту підприємництва
- •Висновки
2. Правові засоби захисту від недобросовісної конкуренції
Одним з трьох видів правопорушень, названих у Законі України "Про захист від недобросовісної конкуренції", є неправомірне використання ділової репутації. Він включає три склади правопорушень: неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу (глава 2).
Згідно зі ст. 4 цього закону неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, назв місць походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання, який має пріоритет на їх використання. Отже, цей склад правопорушення пов'язаний з незаконним використанням результатів інтелектуальної діяльності і засобів індивідуалізації або підприємця, або його товарів, послуг без згоди їх законного володаря.
Аналіз недобросовісної конкурентної практики у 1994 р. свідчив, що найпоширенішою категорією протиправних дій було незаконне використання чужої репутації. Одна третина порушених справ з недобросовісної конкуренції стосувалася неправомірного використання товарних знаків, фірмових найменувань, імітації, копіювання та прямого відтворення товару іншого підприємця, самочинного використання його імені.
Так, до Антимонопольного комітету України надійшла заява Міжнародної фінансової корпорації (МФК) про не-
170
правомірну рекламу і самочинне використання її імені з боку акціонерного товариства "Міжнародна фінансова корпорація". Під час розгляду заяви було встановлено, що в березні—квітні 1994 р. у деяких газетах була розміщена реклама, яка від імені МФК пропонувала програму соціального захисту населення шляхом акумулювання заощаджень громадян під певний відсоток. МФК не мала до цієї програми жодного відношення. За даним фактом Антимонопольний комітет України порушив справу. У ході розслідування було встановлено, що рекламну компанію організувало акціонерне товариство "Міжнародна фінансова корпорація" (м. Дніпропетровськ), засновниками якого були дві фізичні особи, а статутний фонд становив 5 млн. крб. Внаслідок цих дій було вчинено порушення, передбачене абзацем другим ст. 7 Закону України "Про обмеження монополізму...", — неправомірне використання фірмового найменування іншого підприємця, самовільне використання його імені. Розпорядженням Антимонопольного комітету України відновлено порушені права відомої у світі міжнародної інституції, а самозванці були зобов'язані припинити недобросовісну рекламу і змінити назву1.
У 1995 р. однією з найпоширеніших категорій розглянутих Антимонопольним комітетом України справ, пов'язаних із недобросовісною конкуренцією, було використання фірмового найменування, знака для товарів і послуг іншого підприємця, самовільне використання його імені (17 відсотків розглянутих справ). Характерними прикладами цих порушень були такі:
неправомірне використання знака для товарів і послуг "Електрон" акціонерним товариством "Електрон-Рясне";
неправомірне використання фірмового найменування "Роксолана" українсько-австрійсько-американським спільним підприємством "Аускопрут";
неправомірне використання знака для товарів і послуг "Рапіа" Донецьким виробничим об'єднанням по випуску
Антимонопольннй комитет Украинн. Годовой отчет. — К., 1994.-С. 21.
171
продовольчих товарів, акціонерним товариством "ЛІК" і Молочанським заводом по виробництву пива і напоїв агропромислової асоціації "Агропромінтер";
неправомірне використання знака для товарів і послуг "Соса-Соїа" Чернігівським пивзаводом "Десна".
Внаслідок втручання Антимонопольного комітету України зазначені протиправні дії були припинено1.
У 1996 та 1997 роках порушення, пов'язані з неправомірним використанням фірмового найменування, знака для товарів і послуг, як і раніше, залишалися серед найпоширеніших категорій порушень, про що свідчить розгляд справ про недобросовісну конкуренцію2.
Оскільки, як було відзначено, найбільш характерними порушеннями є неправомірне використання чужого фірмового найменування і знаків для товарів і послуг, розглянемо їх детальніше.
У підприємницьких відносинах недостатньо, щоб підприємець вільно вступав у відносини з іншими суб'єктами і володів достатнім ступенем стабільності у цих відносинах. Підприємці повинні інвестувати кошти, час і інтелектуальну працю в зусилля по визначенню свого товару, послуги або сфери підприємництва і відмежування його від інших з тим, щоб споживачі знали про його існування на ринку. Навіть якщо підприємець спеціально не визначає себе і свій товар або послугу на ринку, він заінтересований у попередженні використання його відмітних ознак іншими підприємцями, щоб запобігти неправильному уявленню споживачів про його товар, послугу або підприємницьку діяльність. Такими найважливішими ознаками є товарний знак (знак для товарів і послуг) і фірмове найменування підприємця.
Знак для товарів і послуг — це позначення, за яким товари (послуги) одних підприємців відрізняються від однорідних товарів (послуг) інших підприємців. Згідно із Законом України "Про охорону прав на знаки для
Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1995. — С. 43-44.
2 Там само. - К., 1996. - С. 19.
товарів і послуг"1 об'єктом знака можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі або поєднанні кольорів. Право власності на знак засвідчується свідоцтвомл яке надає його власникові виключне право користуватися і розпоряджатися ним на свій розсуд. Свідоцтво також надає його власникові право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу, за винятком випадків, коли використання знака згідно із законом не визнається порушенням прав власника свідоцтва. Отже, неправомірним слід визнати будь-яке використання знака для товарів і послуг іншими особами без дозволу його власника, у тому числі застосування його на товарах і при наданні послуг, на упаковці товару, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, при демонструванні експонатів на виставках і ярмарках, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній із введенням товарів і послуг у господарський обіг.
Одним з особистих немайнових прав підприємця — юридичної особи є право на фірмове найменування, що дає можливість відрізнити даний суб'єкт підприємницької діяльності від інших. Вимоги до найменування підприємства містяться у ст. 9 Закону України "Про підприємства в Україні" — у найменуванні підприємства визначаються його назва (завод, фабрика, майстерня та ін.), вид та ін. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про господарські товариства" у найменуванні товариства мають бути зазначені вид товариства, для повних і командитних товариств — прізвища (найменування) учасників товариства та інші необхідні відомості.
Неправомірне використання фірмового найменування іншого підприємця означає порушення охоронюваного законом виключного права на індивідуалізацію його як юридичної особи, що служить відмежуванню від інших, схожих з ним, суб'єктів підприємницької діяльності. Це
1 Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 7. - Ст. 36.
172
173
порушення включає і самовільне використання найменування іншого підприємця.
Право на найменування захищається законом від посягань інших осіб на використання такого самого найменування, оскільки мета найменування підприємця — індивідуалізація і недопущення його змішування з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 4 закону неправомірним є також використання без дозволу уповноваженої на те особи назв місць походження товарів. Це позначення використовується для товарів, особливі якості яких значною мірою визначаються природними умовами або іншими факторами тієї місцевості, де вони виробляються.
Хоч вина не є необхідним елементом складу правопорушення, що аналізується, однак доказ умислу правопорушника може мати значення для підтвердження можливості змішування з діяльністю іншого підприємця — доказ умислу порушника викликати змішування може бути доказом імовірності змішування. Умисел правопорушника також має значення при визначенні виду санкції, яка застосовується. За наявності умислу порушника можливо застосування штрафу в більшому розмірі, ніж за відсутності умислу.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" неправомірним використанням товару іншого виробника є введення у господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи.
Це самостійний склад правопорушення, що може бути вчинений шляхом, наприклад, підміни менш відомим товаром більш відомого товару або товаром гіршої якості товару кращої якості. Таке правопорушення не тільки вводить в оману споживача, а й порушує добре ім'я товару і ділову репутацію виробника або постачальника товару. Така "підміна" товару є недобросовісною конкуренцією, навіть якщо при цьому не використовувалися чужий товарний знак або фірмове найменування.
Копіюванням зовнішнього вигляду виробу вважається відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта
174
господарювання і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання (ст. 6 закону).
Форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб, є об'єктом промислового зразка. Відповідно до Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" право власності на промисловий зразок підтверджується патентом, який надає його власникові виключне право використовувати промисловий зразок на свій розсуд і право забороняти іншим особам використовувати зразок без його дозволу.
Склади правопорушень, передбачені статтями 5 і 6 закону, включають дії, що вводять в оману споживачів та інших осіб відносно характеру, способу і місця виготовлення, споживчих властивостей, якості товару.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" порівняльною є реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого суб'єкта господарювання. Не визнається неправомірним порівняння у рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є достовірними, об'єктивними, корисними для інформування споживачів.
Таким чином, сама по собі порівняльна реклама правомірна, а неправомірним може бути визнано порівняння у рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги не підтверджені фактичними даними, є недостовірними, необ'єктивними та некорисними для інформування споживачів.
Подібно до цього врегульовано порівняльну рекламу, зокрема, в ЄС, Німеччині і СПІА.
Так, Комісія ЄС тривалий час сприяла концепції порівняльної реклами, хоч вона не дозволена в кількох країнах—членах ЄС. Доповнення до Директиви реклами, що вводить в оману (дезорієнтує), спрямовані на гармонізацію законодавства держав—членів ЄС.
175
Порівняльну рекламу визначено в доповненні до Директиви ЄС як будь-яку рекламу, що ясно або за змістом визначає конкурента чи товари, послуги, запропоновані конкурентом, того самого виду, що й ті, що рекламуються. Порівняльна реклама дозволена, якщо вона об'єктивно порівнює матеріальні, відповідні, довідні і чесно обрані характеристики конкуруючих товарів або послуг і при цьому не вводить в оману; не викликає змішування на ринку рекламодавця і конкурента або товарного знака, фірмового найменування, товарів або послуг рекламодавця і тих же характеристик конкурента; не дискредитує, не ганьбить конкурента чи його товарний знак, фірмове найменування, товари, послуги, діяльність або не має на меті одержати прибуток з репутації товарного знака або фірмового найменування конкурента1.
У Німеччині вважається, що реклама, в якій рекламодавець порівнює свій товар з товаром конкурента, відбиває особливо сильне прагнення уявити товар конкурента в негативному плані і тому наголос у такій рекламі може бути не стільки на рекламуванні свого товару, скільки на приниженні певного товару конкурента. З цієї причини німецькі суди вважають, що порівняльна реклама дозволена лише у тому разі, якщо є фактична підстава для порівняння і якщо негативні порівняння є дійсно вірними. Вибіркові порівняння, що перераховують тільки переваги власного товару і недоліки конкуруючого товару, але не називають недоліки свого товару, заборонені як неправдиві й обманні2.
У СІЛА порівняльна реклама правомірна, але є ряд обмежень, які діють в цілому для реклами. Вона не повинна вводити споживачів в оману щодо товару рекламодавця або товару конкурентів рекламодавця. У порівняльній рекламі може називатися конкурент і робитися посилання на його товарний знак, але при цьому слід уникати змішування товару рекламодавця з товаром кон-
1 Кепйай Утеппе. ЕС Сопзшпег Ьа\у. — Ьопсіоп: Шііеу СЬапсегу: Соїогасіо 5ргіп®5, Со. - 1994. - Р. 164.
2 Асіуегїізіщ» Ьа\у іп Еигоре апй МогіЬ Атегіса. — Р. 162.
куренга. Федеральна торговельна комісія СІЛА офіційно затвердила порівняльну рекламу і заявила, що промислове саморегулювання не повинно обмежувати використання рекламодавцями правдивої порівняльної реклами. Американська асоціація рекламних агентств (АААА) прийняла Правила про порівняльну рекламу, де підкреслюється, що вона повинна бути скоріше інформативною, ніж такою, що ганьбить. Кодекс, прийнятий Бюро вдосконалення підприємництва СІЛА вимагає, щоб виголошувана у порівняльній рекламі перевага товару, послуги або бізнесу не грунтувалася на вибірковому або обмеженому перелікові характеристик, у яких рекламодавець досяг успіху, при ігноруванні тих, у яких досягли успіху конкуренти1.
Другим видом правопорушень, що визнаються законом недобросовісною конкуренцією, є створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції (глава З Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").
Закон називає 8 складів правопорушень, що стосуються названого виду. Це: 1) дискредитація суб'єкта господарювання; 2) купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом; 3) схилення до бойкоту суб'єкта господарювання; 4) схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника); 5) схилення суб'єкта господарювання до розірвання договору з конкурентом; 6) підкуп працівника постачальника; 7) підкуп працівника покупця (замовника); 8) досягнення неправомірних переваг у конкуренції (статті 8—15).
Наведемо приклад, що стосується цього виду правопорушень. Антимонопольний комітет України оштрафував ЗАТ "Автосвіт" на 54 тис. грн. за недобросовісну конкуренцію, бо встановив, що ЗАТ "Автосвіт" здійснювало перевезення пасажирів на маршрутах, наданих іншим перевізникам — переможцям конкурсу з перевезення па-
ізіпб Ьа\у іп Еигоре аші МогіЬ Атегіса. — Р. 331.
176
177
сажирів автомобільним транспортом. Антимонопольний комітет України зафіксував порушення антимонопольно-го законодавства, передбачене ст. 15 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді досягнення неправомірних переваг у конкуренці та зобов'язав ЗАТ "Автосвіт" припинити порушення антимо-нопольного законодавства1.
Поширеним у практиці України серед цього виду правопорушень є дискредитація суб'єкта господарювання. Вона визначена в ст. 8 закону як поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
Діловою репутацією вважається оцінка професійних якостей2, суспільна оцінка діяльності господарюючого суб'єкта та його продукції (товарів, робіт, послуг), що набута протягом тривалого часу3. Виходячи зі змісту закону, вина правопорушника та наявність шкоди для ділової репутації підприємця внаслідок його дискредитації не є необхідними елементами складу правопорушення, достатня можливість завдання шкоди.
Характерним прикладом дискредитації підприємців є справа, що її розглянув Антимонопольний комітет України за заявою Української асоціації торговців цінними паперами про дискредитацію конкурента Українським інвестиційним фондом "Приватна справа". Завдяки масованій рекламі фонд залучав приватизаційні сертифікати, але при цьому в засобах масової інформації закликав населення не зв'язуватися з будь-якими іншими інвестиційними посередниками, які, мовляв, дбають лише про свої корисливі цілі, а довіряти приватизаційні сертифікати лише фонду "Приватна справа".
1 Бизнес. - 1998. - № 29. - С. 41.
2 Гражданское право. — Санкт-Петербург, 1996. — Т. 1. — С. 275.
3 Тотьев К. Ю. Конкуренция й монополізм: правовьіе аспекти ре- гулирования. — М., 1996. — С. 110.
Розпорядженням державного уповноваженого Антимо-нопольного комітету України Союз приватних підприємців в Україні і редакцію газети "Приватна справа" було зобов'язано припинити рекламну кампанію по залученню коштів населення і юридичних осіб в Український інвестиційний фонд "Приватна справа" до приведення цього процесу у відповідність з чинним законодавством. Таке рішення було зумовлено тим, що названі суб'єкти навмисно поширювали неправдиві, неточні відомості, які можуть завдати шкоди діловій репутації і майновим інтересам фінансових посередників1.
Схожі з вищезгаданим законом України норми, що забороняють дискредитацію підприємців, є у законодавстві інших країн. Так, в СІЛА репутація підприємців (як фізичних осіб, так і підприємств) захищена від наклепу з боку тих осіб, які прагнуть опорочити підприємця в очах громадськості або перешкодити іншим особам у встановленні та укладенні ділових контактів з ним. Особа, яка зробила наклепницьку заяву щодо іншого підприємця і не довела її правдивість, несе відповідальність незалежно від вини або завданої потерпшому шкоди 2.
Згідно із законом Китаю проти недобросовісної конкуренції підприємці не можуть фабрикувати або поширювати неправдиві факти, що завдають шкоди доброму імені конкурентів або репутації їх товарів (ст. 14)3.
Третім видом правопорушень, що визнаються недобросовісною конкуренцією, є неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці (глава 4 закону). Він включає чотири склади правопорушень: 1) неправомірне збирання комерційної таємниці; 2) розголошення комерційної таємниці: 3) схилення до розголошення комерційної таємниці; 4) неправомірне використання комерційної таємниці.
Ці норми призначені для захисту контрактних і конфіденційних підприємницьких відносин і грунтуються на
1 Бизнес. - 1994. - № 18. - С. 25. Айуегіізіпй Ьа\у іп Еигоре апсі І^огіЬ Атегіса. — Р. 331. ТЬе Епсусіоресііа о£ СЬіпезе іа\у. — Ноіц* Коп§. — 1995.
178
179
кількох основних положеннях: порушенні контракту або конфіденційності відносин, неналежному засобі встановлення комерційної таємниці і її розголошення; неправомірному розкритті її іншими особами. Конфіденційні відносини можуть існувати між підприємцем і його робітниками, між партнерами в підприємництві, між юридичною особою — суб'єктом підприємницької діяльності і його службовими особами, а також між підприємцем та іншими комерційними і некомерційними контрагентами.
Не всякі підприємницькі стосунки обов'язково є конфіденційними. Не всяка інформація, розкрита в конфіденційних відносинах, обов'язково є комерційною таємницею. Тому важливо встановити, що становить зміст комерційної таємниці.
Комерційна таємниця підприємства — це відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначає керівник підприємства (ст. ЗО Закону України "Про підприємства в Україні"). Перелік відомостей, що не є комерційною таємницею, визначений у постанові Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611і.
Комерційна таємниця не є загальновідомою або загальнодоступною на законних підставах; вона відповідним чином визначена, і підприємство вживає належних заходів щодо збереження її конфіденційності; вона не є державним секретом і не захищається авторським і патентним правом; не стосується негативної діяльності підприємства, здатної завдати шкоди суспільству (порушень законів, неефективної роботи, адміністративних помилок, забруднення навколишнього середовища тощо). В літературі, практичній діяльності трапляються такі терміни, як "виробнича таємниця", "ділова конфіденційна інформація", "промислова таємниця", "торговельний секрет",
1 Збірник постанов Уряду України. - 1993. - № 12. - Ст. 269.
180
"секрет фірми", "ноу-хау" тощо. На думку вчених, це не що інше, як секрети підприємства, що мають належати до комерційної таємниці1. Комерційна таємниця має дійсну або потенційну цінність саме через невідомість її третім особам, відсутність до неї вільного доступу на законній підставі; володілець інформації повинен вживати заходів щодо охорони її конфіденційності2.
Найбільш характерними відомостями, що становлять комерційну таємницю відповідно до зарубіжного законодавства, є відомості про виробництво, управління, плани розвитку підприємства, наради, фінанси, стан ринку, партнерів, переговори, контракти, ціни, створювані науково-технічні досягнення, власну безпеку підприємства3.
У Німеччині поняття комерційної і виробничої таємниці найповніше сформульовано у § 404 Закону про акціонерні товариства і § 85 Закону про підприємства. Закон не дає чіткого формулювання таємниці, немає переліку відомостей, що її складають. Комерційні задуми, комерційно-політичні цілі фірм, предмет і результати нарад і засідань органів управління фірм, розміри і умови банківського кредиту, розрахунок цін, баланси і бухгалтерські книги, таємні компаньйони товариств, комп'ютерні програми, списки представників або посередників, картотеки клієнтів та інше — все це за законом належить до сфери, що підпадає під поняття комерційної і виробничої таємниці і захищається законом від розголошення4.
У Китаї згідно зі ст. 10 Закону проти недобросовісної конкуренції термін "підприємницькі таємниці" належить до технічної або бізнес-інформації, що не є публічною, може давати економічні вигоди особі, яка має право на ці
Плаксин В. А., Макогон Ю. В. Коммерческая тайна: правовьіе проблеми // Государство й право. — 1992. — № 8. — С. 75.
Олейник О. М. Правовеє обеспечение научно-технического про-гресса й информатизации // Хозяйственное право. — М., 1994. — Т. 2. - С. 74-79.
•І
Плаксин В. А., Макогон Ю. В. Вказана праця. — С. 75. Крьісин А. В. Безопасность предпринимательской деятельнос-ти. - М., 1996. - С. 135-136.
181
таємниці, є практичною, і щодо якої особа вживала заходів для захисту її конфіденційності1.
У СІЛА під комерційною (торговельною) таємницею розуміють будь-яку комерційну цінну інформацію або у формі винаходу (машина або процес), або у формі теоретичної промислової або комерційної ідеї (теорія нового товару або схема рекламування), або плану (перелік замовників або джерел постачань). Подібний закон СІЛА про торговельні таємниці, що був прийнятий у 35 штатах, визначає торговельну таємницю як інформацію, яка включає формулу, зразок (модель), збір, програму, раду, засіб, технологію або процес, що: 1) визначають незалежну потенційну або дійсну економічну цінність, яка не належить до загальновідомих або легко досяжних належними засобами; 2) є предметом розумних зусиль для підтримання її таємності2.
Відповідно до ст. *16 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" неправомірним збиранням комерційної таємниці вважається добування протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єктові господарювання.
Неправомірним вважається збирання комерційної таємниці незалежно від того, яким способом здійснювалися протиправні дії: крадіжка документів, підслуховування розмов, одержання таких відомостей від осіб, що володіють ними, за плату тощо. Але обов'язковим є встановлення факту заподіяння шкоди підприємцю або можливості її заподіяння. Шкода може бути як позитивна (витрати, затрати на зниження шкідливих наслідків такого правопорушення), так і у вигляді неодержаних доходів (збитки від зниження реалізації продукції або зниження попиту на послуги).
1 ТЬе Епсусіоресііа оі СЬіпезе Ьа\у. - Ноп§ Коп& - 1995.
2 Сатіез К. А/с. Мапіз. ІМаіг Тгасіе Ргасйсез. 5ї. Раиі, Міпп.:
. - 1993. - Р. 316-319.
182
Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єктові господарювання (ст. 17 закону).
Під розголошенням слід розуміти як незаконне ознайомлення інших осіб з відомостями, що є комерційною таємницею, так і створення особою, якій ці відомості стали відомі (у зв'язку з професійною або службовою діяльністю і яка повинна зберігати їх у таємниці), умов, сприятливих ознайомленню із ними сторонніх осіб. До таких осіб належать робітники правоохоронних органів, банківських установ, податкових органів, органів влади та управління, а також інші особи, які відповідно до законодавства мають право знайомитися із відомостями, що становлять комерційну таємницю, або мають доступ до таких відомостей за характером професійних або службових обов'язків, що вони виконують їх. Засоби розголошення комерційної таємниці (повідомлення іншим особам, у засобах масової інформації або іншим чином) значення не мають.
Спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єктові господарювання, визнається схиленням до розголошення комерційної таємниці (ст. 18 закону).
Згідно зі ст. 19 закону неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно отриманих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.
За ст. 20 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення
183
Антимонопольним комітетом України штрафів, передбачених законом, а також адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність у випадках, передбачених законодавством.
За вчинення дій, що визнаються недобросовісною конкуренцією, законодавство передбачає санкції, які мають різну галузеву приналежність.
Розмір штрафів і порядок обчислення їх залежить від суб'єкта правопорушення, а саме: чи є він суб'єктом господарювання чи ні. Вчинення суб'єктами господарювання — юридичними особами та їх об'єднаннями дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення на них Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до 3 відсотків виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі якщо обчислити виручку суб'єкта господарювання неможливо або виручки немає, зазначені штрафи накладають у розмірі до 5 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 21). Вчинення зазначених правопорушень юридичними особами, їх об'єднаннями та об'єднаннями громадян, що не є суб'єктами господарювання, тягає за собою накладення штрафів у розмірі до 2 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( ст. 22 закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" вчинення дій, що їх закон визнає недобросовісною конкуренцією, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, тягає за собою накладення адміністративного стягнення згідно із законодавством.
За ч. 1 ст. 1643 КлАП України, неправомірне використання фірмового найменування, знака для товарів і послуг або будь-якого маркування товару, неправомірне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені тягнуть за собою накладення штрафу від ЗО до 44 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією
184
виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини або без такої.
Відповідно до ч. 2 ст. 1643 КпАП України умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця, тягає за собою накладення штрафу від 5 до 9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штраф від 9 до 18 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановлений за отримання, використання і розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяти шкоду діловій репутації або майну іншого підприємця (ч. З ст. 1643 КпАП).
Кримінальна відповідальність передбачена за злочини, що порушують вимога законодавства про збереження комерційної таємниці. Згідно зі ст. 1486 КК України незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (підприємницьке шпигунство), якщо це завдало великої матеріальної шкоди суб'єктові підприємницької діяльності, карається позбавленням волі на строк до трьох років або штрафом від 300 до 500 мінімальних розмірів заробітної плати. Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною чи службовою діяльністю, якщо воно вчинено з корисливих або інших особистих мотивів і завдало великої матеріальної шкоди суб'єктові підприємницької діяльності, тягає за собою кримінальну відповідальність відповідно до ст. 1487 КК України.
Цивільно-правовою санкцією за недобросовісну конкуренцію є відшкодування збитків. Збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначеному цивільним законодавством України (ст. 24 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").
Крім вищезазначених санкцій галузевої приналежності, Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" передбачає дві спеціальні санкції за окремі види правопорушень, що визнаються недобросовісною конку-
185
ренцією. Однією з них є адміністративно-правова санкція — вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання (ст. 25). Вона застосовується у разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, передбаченого ст. 4, або факту копіювання виробів, передбаченого ст. 6 закону. Ця санкція означає безоплатне вилучення, у тому числі з обігу, товарів, що стали предметом недобросовісної конкуренції. Особливістю цієї санкції є застосування її лише у разі, коли можливість змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання не можна усунути іншим шляхом.
За ст. 26 у разі встановлення факту дискредитації суб'єкта господарювання Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей у строк і способом, визначеними законодавством або цим рішенням. Таким чином, санкцією є спонукання порушника до провадження дій щодо офіційного спростування зазначених відомостей за його рахунок.