Висновки

Внаслідок аналізу законодавства про зловживання мо­нопольним становищем на ринку в Україні і практики його застосування, а також порівняння із зарубіжними аналогами можна зробити такі висновки.

Використання у Законі України "Про обмеження монополізму..." для визначення домінування на ринку виключно критерію частки підприємця на ринку не є задовільним.

¹ Бізнес. - № 28. - С. 45; там само. - № ЗО. - С. 6.

100

101

Щоб визнати становище підприємця домінуючим не­обхідно виявити дві умови — його частки на ринку і здат­ність обмежувати конкуренцію. З точки зору критерію "здатність обмежувати конкуренцію" домінуючим слід визнати становище підприємця на ринку певного товару, яке дає йому можливість здійснювати вирішальний вплив на конкуренцію, ускладнювати доступ на ринок іншим підприємствам або іншим чином обмежувати свободу їх підприємницької діяльності.

Виявлення домінуючого становища підприємця не по­винно зводитися лише до визначення його частки на ринку, а мати комплексний характер, який включає вра­хування наявності конкуренції, доступу інших підприєм­ців на ринок, існування бар'єрів для доступу на ринок тощо. Про домінування суб'єкта на ринку може свідчити те, що у нього немає жодного конкурента або він не зазнає істотної конкуренції, посідає щодо конкурентів пе­реважне становище на національному або локальному ринку, куди доступ обмежений, що призводить до неза­лежності його діяльності від конкурентів, покупців або постачальників.

Критерій частки на ринку має бути підставою не фак­ту домінування на ринку, а лише його презумпції, що підприємець може спростувати шляхом доведення, що його становище на ринку не є домінуючим, незважаючи на перевищення граничної величини частки на ринку.

Вважаємо необгрунтованим надання Антимонополь-ному комітету повноважень визначення монопольного становища на ринку підприємців, частка яких на ринку менше 35 відсотків. В інтересах захисту підприємців не­обхідна фіксація критеріїв визначення монопольного ста­новища підприємця безпосередньо в імперативній нормі закону.

Необхідно сформулювати в законі визначення поняття "зловживання монопольним становищем на ринку", де як основний критерій визнання тієї чи іншої дії або без­діяльності зловживанням обрати можливість істотного обмеження ним конкуренції, що виключалося б при нор­мально функціонуючій конкуренції на ринку.

102

Перелік названих у законі дій, що їх визнають зловжи­ванням монопольним становищем на ринку, не повинен мати вичерпного характеру, оскільки зловживанням слід визнавати не тільки безпосередньо зазначені в законі дії, а й будь-яку поведінку домінуючого на ринку суб'єкта, що може істотно негативно впливати на конкурентну структуру ринку. Іншими словами, це ті дії і бездіяльність такого суб'єкта, предметом, потенційним або дійсним ре­зультатом яких є істотне обмеження конкуренції, що пе­решкоджає доступу на ринок, обмежує ринкові можли­вості інших суб'єктів або дискримінує їх.

Крім того, такий перелік необхідно доповнити іншими поширеними складами правопорушень. Це, зокрема, за­стосування неоднакових умов до еквівалентних угод, які мають несприятливі наслідки для конкуренції; підпоряд­кування угод комерційне не пов'язаним з ними зобов'я­занням.

Деякі поняття, пов'язані зі зловживанням монополь­ним становищем на ринку, потребують законодавчої дефініції. Так, вимагають законодавчого визначення обмежувальні умови договору, нав'язування яких контр­агентові вважається зловживанням, а також поняття мо­нопольної ціни, у тому числі монопольне високої ціни і монопольне низької ціни.

Необхідно передбачити можливість виключення про-типравності певних дій, які формально відповідають ознакам правопорушень, при доведеності суб'єктами, що їх учинили, відсутності істотних для ринку і конкуренто­спроможності негативних наслідків.