Висновки

Внаслідок аналізу законодавства України про антикон-курентні узгоджені дії, практики його застосування, а та­кож зарубіжних аналогів можна зробити деякі пропозиції з метою вдосконалення законодавства.

Як відзначалося, Антимонопольний комітет України визнає неправомірними певні дії асоціації, спрямовані на координацію (погодження) підприємницької діяльності її учасників на шкоду конкуренції. Отже, в антимонополь-ній практиці спостерігається тенденція до поширеного тлумачення цих правопорушень, що включають не тільки дії двох або більше суб'єктів господарювання, а й дії (рі­шення) єдиного суб'єкта — господарського об'єднання.

Тому вважаємо за потрібне включити в число заборо­нених узгоджених дій, поряд з угодами, також антиконку-рентні дії господарських об'єднань, спрямовані на про­типравну координацію (погодження) самостійної підпри­ємницької діяльності її учасників.

Необхідно передбачити в законодавстві України за­гальновизнаний поділ антиконкурентних угод на гори­зонтальні і вертикальні.

Одним із критеріїв визнання або не визнання угод за­бороненими має бути врахування становища на ринку суб'єктів, що беруть у них участь, зокрема їх частки на ринку. Заборона не повинна охоплювати угоди, які не викликають істотних обмежень конкуренції, якщо їх учасниками є суб'єкти господарювання з невеликою рин­ковою часткою.

Бизнес. - 1998. - № 28. - С. 45.

116

117

Перелік погоджених дій, що визнаються законом забо­роненими, не повинен бути вичерпним, він має охоплю­вати лише деякі типові правопорушення.

Необхідно передбачити можливість виключення із заборони погоджених дій, які, хоч і мають формально ознаки правопорушень, але сприятливі щодо вдоскона­лення виробництва або розподілу товарів чи економічно­му, технічному прогресу, діяльності малих і середніх під­приємств на внутрішньому ринку, що підсилюють конку­рентоспроможність українських товарів на міжнародних ринках.

3. Заборона дискримінації суб'єктів господарювання

Відповідно до п. 1 ст. 6 Закону "Про обмеження мо­нополізму..." наступний вид порушень антимонопольного законодавства — дискримінація суб'єктів господарювання органами державної влади, місцевого самоврядування та адміністративно-господарського управління та контролю охоплює такі різновиди:

• заборону створення нових підприємств чи інших ор­ ганізаційних форм підприємництва в будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійс­ нення окремих видів діяльності, на виробництво певних видів товарів, що призвели або можуть при­ звести до обмеження конкуренції;

• примушення суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні та інші об'єднання підприємств, а також до пріоритетного укладання договорів, першочергової поставки това­ рів певному колу споживачів;

• прийняття рішень про централізований розподіл то­ варів, що призвело або може призвести до моно­ польного становища на ринку;

• встановлення заборони на реалізацію товарів з одно­ го регіону республіки в інший;

118

• надання окремим суб'єктам господарювання подат­ кових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб'єктів господарювання, що призвело або може призвести до монополізації ринку певного товару;

• обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів;

• встановлення заборон чи обмежень відносно окре­ мих суб'єктів господарювання або груп суб'єктів гос­ подарювання.

Пункт 2 ст. 6 закону сформульований у такій редакції: "Дискримінацією суб'єктів господарювання визнається також укладення між органами державної влади, органа­ми місцевого самоврядування та органами адміністратив-но-господарського управління та контролю, а також між цими органами та суб'єктами господарювання угод, а також надання цими органами повноважень фізичним або юридичним особам для провадження дій, передбаче­них пунктом 1 цієї статті".

Органами державної влади вважаються міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, органи вико­навчої влади Автономної Республіки Крим, державні ор­гани, що здійснюють регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, регулювання ринку цінних папе­рів, державні органи приватизації, місцеві органи вико­навчої влади. Органи адміністративно-господарського уп­равління та контролю — це об'єднання підприємств, інші суб'єкти господарювання, громадські організації при ви­конанні ними функцій управління та контролю у межах делегованих їм повноважень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування (ст. 1 Закону України "Про обмеження монополізму...").

Зазначені дії порушують загальну гарантію прав під­приємців, встановлену в ст. 12 Закону України "Про під­приємництво": "Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм під­приємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінан­сових, трудових, інформаційних, природних та інших

119

ресурсів". Виходячи з цього положення, орган державної влади не має права надавати жодній з конкуруючих сто­рін додаткові переваги, підтримку або, навпаки, обмежу­вати когось з них у будь-яких аспектах їхньої діяльності (можливості ціноутворення, придбання сировини і мате­ріалів, ринки реалізації продукції, що використовуються, тощо).

Необхідність заборони дискримінації підприємців ор­ганами державної влади зумовлена тим, що при переході до ринку важливого значення набуває своєчасне виявлен­ня і запобігання будь-яким посяганням з боку державних органів на свободу підприємницької діяльності. Практика показує, що спроби суб'єктів підприємницької діяльності щодо розширення економічної самостійності частково мають опір з боку деяких органів державної влади. Нерід­ко свобода діяльності, самостійність, права і законні інте­реси підприємців утискуються державними органами як організаційно, так і фінансово-економічно.

Відповідно до закону, правопорушеннями визнаються діяння (дії та бездіяльність) органів державної влади, міс­цевого самоврядування та адміністративно-господарсько-го управління та контролю, що призвели або можуть при­звести до недопущення, істотного обмеження або усунен­ня конкуренції чи обмеження свободи підприємницької діяльності. Такі дії вважаються неправомірними, оскільки вони створюють дискримінаційні або виняткові умови для діяльності деяких учасників підприємницької діяль­ності, що веде до обмеження конкуренції. До них нале­жать дії, які спонукають підприємців учинити певні дії або, навпаки, що містять заборону їх здійснення, зокрема певних напрямків і видів діяльності; вказівки про вчи­нення дій на шкоду інтересам підприємців, створення не­обгрунтованих перешкод при утворенні підприємців або, навпаки, неправомірне надання їм пільг.

Одним із типових різновидів дискримінації підприєм­ців органами державної влади є примушування підприєм­ців вступати до господарських об'єднань. Нерідко трапля­ються і встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону в інший, що є одним із проявів регіональ-

120

ного монополізму. Причому іноді шляхом видання підза-конних нормативних актів місцеві органи державної вла­ди встановлюють такі заборони та економічні санкції за вивіз підприємцями продукції за межі регіону. Ці неза­конні дії не тільки обмежують свободу підприємницької діяльності, а й ведуть до руйнування або заподіяння від­чутної шкоди міжрегіональним господарським зв'язкам, сприяючи відокремленню регіонів.

Антимонопольний комітет України вважає дискримі­нацією підприємців такі дії асоціації:

• встановлення, координація, контроль обсягів, скоро­ чення або обмеження обсягів виробництва, виробни­ чих потужностей (їх ліквідація) чи продажу товару, використання обладнання або будь-яких стандартів;

• обмеження впровадження нового або додаткового обладнання, операцій, що воно здійснює, пошкод­ ження або знищення обладнання;

• обмеження розвитку або використання технологій;

• встановлення вимог, здійснення тиску або спонукан­ ня учасників асоціації до здійснення, обмеження або припинення договірних правовідносин із підприєм­ цями, які не є учасниками асоціації;

• відмова з будь-яких причин, у будь-якій формі (у тому числі необгрунтовано високими внесками) будь-якому підприємству, яке відповідає критеріям членства в асоціації, увійти до або вийти з її складу, якщо немає жодного законного виправдання для від­ мови, у тому числі стосовно порушення учасником внутрішнього кодексу поведінки; або обмеження членства рамками певних сегментів галузі, в якій діють учасники асоціації;

• обмеження функцій членів асоціації чи контроль за їх діловою активністю (інформаційний лист Антимо- нопольного комітету України "Про принципи забез­ печення відповідності антимонопольному законодав­ ству створення та діяльності асоціації підприємців" від 20 грудня 1995 р. № 5/03).

В антимонопольному законодавстві країн СНД сфор­мульовано заборони монополістичної, антиконкурентної

121

діяльності органів влади та управління. Такі заборони, зокрема, містяться в ст. 7 закону Білорусі, статтях 6 і 8 закону Казахстану, статтях 5 і 6 закону Молдови, статтях 7 і 8 закону Росії, ст. 5 закону Узбекистану.

Перелік найхарактерніших антиконкурентних дій орга­нів влади та управління, зазначених у законодавстві, однотипний у більшості країн СНД, не має вичерпного характеру і, на відміну від позначення інших видів пору­шень монопольного законодавства, є власне не переліком складів правопорушень, а переліком заборон. Органам влади та управління забороняється:

• встановлювати заборони на здійснення певних видів діяльності господарюючими суб'єктами або на ви­ робництво певних видів товарів, за винятком випад­ ків, передбачених законодавством;

• необгрунтоване перешкоджати створенню нових гос­ подарюючих суб'єктів у будь-якій сфері діяльності;

• давати господарюючим суб'єктам вказівки про пер­ шочергову поставку товару певному колу покупців (замовників) або про пріоритетне укладання угод, за винятком випадків, передбачених законодавством;

• необгрунтовано надавати окремим господарюючим суб'єктам податкові або інші пільги, що надають їм переважне становище щодо інших господарюючих суб'єктів, які працюють на ринку того самого товару.

Як свідчить практика, головною причиною дискримі­нації підприємців є об'єднання в особі одного органу функцій державного управління і господарської діяльнос­ті. За таких умов природним є бажання цих органів нада­ти своїм підрозділам привілейованих умов щодо інших підприємців, які займаються аналогічною діяльністю¹.

Протягом 1995 р. органи Антимонопольного комітету України припинили 139 порушень антимонопольного законодавства у вигляді дискримінації підприємців орга­нами влади та управління, що майже в 4 рази більше, ніж у 1994р.

¹ Антимонопольньш комигет Украйни. Годовой отчет. — К, 1994. —і С. 20.

122

Значне збільшення кількості припинених порушень у вигляді дискримінації підприємців органами влади і управління пояснюється, з одного боку, розширенням сфери контролю за додержанням вимог антимонопольно­го законодавства органами влади та управління. З іншого боку, значна кількість справ свідчить про те, що дискри­мінація підприємців органами влади та управління зали­шається досить поширеним порушенням антимонополь­ного законодавства.

Найхарактернішими проявами дискримінації підпри­ємців органами влади і управління були такі.

1. Встановлення не передбачених чинним законодав­ ством обмежень на здійснення деяких видів діяльності або надання дозволу на їх здійснення при виконанні пев­ них (як правило, дискримінаційних) умов. Так, Мінсіль­ госппрод України видав наказ "Про створення Харків­ ського обласного підприємства по дорощуванню, заготів­ лі і реалізації племінних тварин", згідно з яким іншим організаціям було заборонено займатися означеним ви­ дом діяльності. За заявою колективного сільгосппідпри­ ємства "Харківплемсервіс", яке внаслідок такої заборони зазнало значних збитків, Комітет порушив справу за оз­ наками дискримінації підприємців. Під час розслідування встановлено, що на порушення ст. З Закону України "Про племінне тваринництво" Мінсільгосппрод України не розробив порядку видачі суб'єктам підприємництва свідоцтв на право займатися племінною справою, що й призвело до запровадження неправомірних заборон та фактичного усунення конкуренції на ринках племінної худоби. Після втручання Комітету Мінісільгосппрод ска­ сував дію зазначеного наказу в частині, що суперечить антимонопольному законодавству.

2. Примушування підприємців до пріоритетного укла­ дання угод або до першочергової поставки товарів певно­ му колу споживачів. Прикладом такого роду порушень можуть бути дії Міністерства промисловості України, яке направило інструктивний лист на адресу міністерств, ві­ домств та обласних державних адміністрацій із вказівкою укладати договори про здачу відходів та брухту кольоро-

123

вих металів на 1995 р. тільки з підприємствами "Вторко-льормету". Ця вказівка була продубльована центральними та місцевими органами влади та управління у вигляді на­казів і розпоряджень щодо підвідомчих їм підприємств і організацій, яких фактично примушували до пріоритетно­го укладання угод із "Вторкольорметом". Таким чином, останньому було створено переваги на ринку заготівлі та первинної переробки брухту кольорових металів. Водно­час обмежувалися права інших підприємців, що діяли на цьому ринку, включаючи підприємства "Вторчормету", що завдавало шкоди конкуренції. Після втручання Комі­тету Мінпром України скасував дію свого листа.

3. Заборона реалізації товарів з одного регіону України в інший. Особливо часто такі порушення допускалися в 1995 р. щодо продовольчої групи товарів. Так, подібні по­ рушення було допущено органами влади та управління Запорізької, Рівненської, Чернігівської та ряду інших об­ ластей і було припинено на вимогу територіальних відді­ лень Антимонопольного комітету України.

4. Надання окремим підприємцям пільг або інших пе­ реваг у конкуренції з іншими підприємцями. Прикладом такого роду порушень можуть бути дії органів влади та управління Дніпропетровської, Кіровоградської, Полтав­ ської, Черкаської та інших областей, які своїми рішення­ ми зобов'язували підприємців укладати договори обов'яз­ кового страхування тільки з наперед визначеними певни­ ми страховими компаніями. Внаслідок таких дій з ринку страхових послуг усувалася значна кількість підприємців, що мають ліцензії на здійснення відповідних страхових операцій.

5. Обмеження законних прав окремих підприємців або груп підприємців, зокрема щодо ціноутворення, вільного вибору партнерів, розподілу прибутку тощо. Так, Луган­ ська облспоживспілка прийняла ряд рішень, згідно з яки­ ми обмежувалися права підприємств щодо випуску про­ дукції та укладання договорів, заборонялося закуповувати продукцію в комерційних структурах, встановлювалися обсяги виробництва та реалізації продукції, розподілялися фонди тощо. За розпорядженням Луганського обласного

124

територіального відділення Комітету ці порушення було

припинено¹.

У 1996 р., незважаючи на скорочення кількості вияв­лених порушень, передбачених ст. 6 Закону України "Про обмеження монополізму...", в 1,6 раза, дискриміна­ція підприємців з боку органів влади та управління зали­шалася одним з найпоширеніших видів порушень анти-монопольного законодавства. Це пояснюється повільним відходом частини державних органів, особливо регіональ­ного та місцевого рівня, а також різних об'єднань, від ад­міністративних методів управління, їх намаганням пере­класти труднощі економічної кризи на плечі підприємців. Традиції командно-адміністративної системи, бажання деяких керівників тримати під безпосереднім контролем діяльність підприємств незалежно від форми їх власності, правовий нігілізм, рецидиви якого все ще мають місце, призводять до обмеження законних прав одних підприєм­ців і надання неправомірних переваг іншим, до невиправ­даних заборон і обмежень підприємницької діяльності.

Наприклад, Головне управління ветеринарної медици­ни з держветінспекцією Мінсільгосппроду України на по­рушення Інструкції про порядок видачі суб'єктам підпри­ємницької діяльності дозволів (ліцензій) на виготовлення і реалізацію ветеринарних медикаментів і препаратів без­підставно заборонили спільному українсько-голландсько­му підприємству "Інвек" займатися діяльністю з реаліза­ції певних видів біологічних ветеринарних препаратів. Подібні дії допускалися Управлінням торгівлі Херсонсь­кої облдержадміністрації, Херсонською облспоживспіл-кою та асоціацією "Діоніс" (м. Херсон), які своїми рі­шеннями та безпосередньою діяльністю дискримінували окремих підприємців шляхом обмежень стосовно при­дбання та реалізації ними товарів².

У січні 1996 р. до Антимонопольного комітету від Одеської міської ради народних депутатів надійшла заява

¹ Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1995. — С. 41-43.

² Там само. - 1996. - С. 16.

125

про неправомірні дії Одеської облдержадміністрації. У ве­ресні 1995 р. облдержадміністрація видала розпоряджен­ня, згідно з яким усі постачальники теплової енергії, крім обласного орендного підприємства "Одестеплокомун-енерго", здійснюють постачання тепла дитячим дошкіль­ним закладам та загальноосвітнім школам за ціною З 120 000 крб./Гкал., у той час як ООП "Одестеплоко-муненерго" — за ціною 6 870 000 крб./Гкал. Встановлен­ня таких тарифів означало надання ООП "Одестеплоко-муненерго" пільг, які поставили його у привілейоване становище щодо інших підприємців Одеської області. Таким чином, у розпорядженні вбачалися ознаки пору­шення, передбаченого абзацем шостим п. 1 ст. 6 Закону України "Про обмеження монополізму...". Під час роз­гляду справи було створено комісію, яка встановила, що зазначене розпорядження Одеської облдержадміністрації видано без погодження з Одеським територіальним відді­ленням. У процесі роботи комісії Одеська облдержадмі­ністрація видала погоджене з Одеським територіальним відділенням розпорядження, що усунуло дискримінацію підприємців¹.

Досить поширеними були порушення у вигляді забо­рони на реалізацію продукції з одного регіону країни в інший. Так, у лютому 1996 р. Комітет розглянув справу стосовно прийняття Закарпатською обласною державною адміністрацією розпорядження, яким встановлювалася за­борона на вивіз за межі області лісоматеріалів у круглому вигляді та необрізних пиломатеріалів. Згідно з абзацем п'ятим п. 1 ст. 6 Закону України "Про обмеження моно­полізму..." дії відповідача були кваліфіковані як дискри­мінація підприємців органами влади та управління у вигляді встановлення заборони на реалізацію товару з одного регіону держави в інший. Враховуючи вимоги Антимонопольного комітету і з метою усунення пору­шень антимонопольного законодавства, Закарпатська облдержадміністрація прийняла розпорядження, яким бу-

¹ Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1996. — С. 88.

ло скасовано заборону на вивезення за межі області лісоматеріалів у круглому вигляді та необрізних пило­матеріалів¹.

Усього за 1996 р. органами Антимонопольного коміте­ту було розпочато 90 справ за ознаками порушень, перед­бачених ст. 6 Закону України "Про обмеження монопо­лізму...". При цьому загальна кількість припинених пору­шень становила 86 випадків (у 1995 р. — 139). Підставами для розгляду справ за ознакам порушень, передбачених ст. 6 закону, були заяви підприємців (53) та споживачів (10), подання і звернення органів влади (5), а також пла­нові та вибіркові перевірки додержання антимонопольно­го законодавства. За результатами розгляду справ про дискримінацію підприємців при здійсненні ними функцій органів управління на них накладено штрафи на загальну суму 23 111 тис. грн А

У 1997 р. органи Антимонопольного комітету припи­нили стільки ж випадків дискримінації підприємців орга­нами влади та управління, скільки за три попередні роки разом. Порівняно з 1996 р. їх кількість зросла в три рази. Прагнучи зберегти важелі адміністративного впливу на підприємців в умовах втрати контролю над товаропотока-ми і значною частиною фінансів, органи влади та управ­ління, передусім місцеві, перевищуючи свої повноважен­ня, поширено тлумачили законодавчі акти, перешкоджа­ли доступу на ринок, встановлювали бар'єри у вигляді різного роду ліцензування, сертифікації, патентування, примушення до пріоритетного укладання угод з певними підприємцями.

Так, Київська міська держадміністрація ліквідувала Го­ловне управління капітального будівництва, а функції за­мовника з проектування і будівництва об'єктів, що спо­руджуються за рахунок державного і міського бюджетів, тобто функції місцевого органу державної виконавчої влади, передала холдинговій компанії "Київміськбуд".

Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К, 1996. — С. 97. ^^

² Там само. - С. 16-17.

126

127

Внаслідок цього компанія об'єднала функції замовника і виконавця підрядних робіт, а також функції контролю за своєю діяльністю і діяльністю конкурентів. Це було роз­цінено Антимонопольним комітетом України як дискри­мінація підприємців органами влади у вигляді надання окремим підприємцям додаткових привілеїв. Розглянув­ши справу, Київська міська держадміністрація припинила порушення антимонопольного законодавства¹.

До Донецького територіального відділення Антимоно­польного комітету надійшла заява з приводу відмови Управління з питань торгівлі і громадського харчування Донецької обласної державної адміністрації (далі — уп­равління) у видачі ліцензії на підставі несплати заявни­ком коштів державному комунальному підприємству "Маркет-Центр".

Згідно з чинним законодавством управлінню надано виняткові повноваження щодо видачі суб'єктам підпри­ємницької діяльності ліцензій на право здійснення опто­вої торгівлі на території Донецької області.

Управління при видачі ліцензій змушувало підприєм­ців до пріоритетного укладення договору з "Маркет-Центр" і сплати йому коштів за немовби надані юридичні послуги, що їм, як правило, були не потрібні. Платежі підприємців на рахунок "Маркет-Центр" мали масовий характер: з 2090 ліцензій, виданих управлінням, 1869 оформлені за участю цього комунального підприємства.

Дії Управління з питань торгівлі і громадського харчу­вання Донецької обласної державної адміністрації відпо­відно до абзацу третього п. 1 ст. 6 Закону України "Про обмеження монополізму..." Донецьким територіальним відділенням Антимонопольного комітету України кваліфі­ковано як дискримінація підприємців органами влади та управління у вигляді примушування підприємців до прі­оритетного укладення договору.

У 1998 р. Антимонопольний комітет України оштра­фував на 25, 275 тис. грн. Український державний науко­во-виробничий центр стандартизації, метрології і серти-

¹ Бизнес. - 1998. - № 10. - С. 9.

фікації за дискримінацію суб'єктів господарювання, яку він здійснив на загальнодержавних ринках сертифікації медичних послуг. Комітет також визнав наявність фактів дискримінації суб'єктів господарювання органами влади у діях Державного департаменту авіаційного транспорту, що призупинило дію дозволу авіакомпанії "Авіалінії Дон­басу" на перевезення за маршрутами Донецьк—Баку, До­нецьк—Москва і Донецьк—Кишинів¹.