- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- •Кафедра тхкмв і х методичні вказівки
- •«Контроль якості та безпеки продукції галузі»
- •Одеса онахт 2012
- •Лабораторна робота №1 методи здійснення державного контролю за харчовими продуктами і відбірУ проб та підготовка їх до аналізів
- •1. Загальні положення
- •2. Відбір проб і загальні визначення
- •3. Підготовка проб до аналізу
- •Приклади відбору проб зерна, борошна, і т. Д.
- •Приклад відбору проб борошна для визначення фізико-хімічних показників
- •4. Завдання
- •5. Питання для самоперевірки
- •1. Загальні положення
- •2. Хімічні реактиви, які використовують для контролю якості та безпеки продукції галузі
- •3. Загальні правила поведінки з реактивами
- •4. Розчини і концентрації
- •4. Завдання
- •Питання для самоперевірки
- •Література: [основна: 2, 6, 8; додаткова: 2, 4]
- •Лабораторна робота №3 органолептичні методи оцінки якості харчової сировини і продуктів
- •1.Загальні положення.
- •2. Основні показники органолептичного методу, їх визначення
- •1.4. Визначення кольору борошна або висівок
- •2. Способи вираження показників органолептичної оцінки
- •2.1. Існує дві форми бальної оцінки:
- •3. Приклади оцінки органолептичних показників якості різних видів харчових продуктів
- •4. Кулінарні достоїнства крупи рису
- •4.1. Оцінка каші за 100-бальною системою
- •4.4. Консистенція
- •5. Завдання
- •1. Загальні положення
- •2. Визначення масової концентрації титрованих кислот у суслі і вині
- •4. Визначення молочної кислоти в кисломолочних продуктах
- •5. Визначення молочної кислоти у продуктах
- •6. Визначення активної кислотності
- •7. Визначення окисно-відновного потенціалу
- •1.2. Визначення вмісту вологи непрямим методом (висушуванням)
- •2. Визначення вологості стандартним методом
- •2.1. Загальні положення
- •3. Визначення вологості з використанням інфрачервоних променів на приладі вндгхп-вч
- •2.1.Визначення вмісту вологи у хлібі методом висушування в сушильній шафі
- •2.2. Визначення масової частки вологи в дріжджах
- •2.3. Визначення масової частки вологи
- •2.4. Метод визначення вологості зерна і зернопродуктів із попереднім підсушуванням і без нього
- •Обробка результатів
- •Визначення вологості без попереднього підсушування
- •3. Визначення вологості за допомогою електровологомірів
- •3.1. Загальні положення
- •3.2. Вимірювання вологості на приладі цвз-3
- •Порядок роботи
- •3.3. Нові методи визначення вологості сипучих продуктів
- •Проведення дослідів
- •5.3. Визначення вмісту сухих речовин у мармеладі, варенні, джемі і повидлі рефрактометричним методом
- •5.4. Визначення вмісту сухих речовин у концентрованих томатних продуктах
- •4. Завдання
- •5.Питання для самоперевірки
- •Література: [основна: 3, 5, 6, 7; додаткова: 1, 4, 5] Лабораторна робота №6
- •2.Порядок виконання роботи
- •2.1.Метод визначення масової частки клітковини за Кюршнером та Ганеком
- •2.2. Метод визначення масову частку пектинових речовин у буряці
- •Визначення масової частки азоту
- •1.Загальні положення
- •2.Порядок виконання роботи
- •2.1.Визначення загального азоту методом к'єльдаля
- •2.2. Мікрометод к'єльдаля з мінералізацією досліджуваних проб
- •2.3.Визначення масової частки азоту амінокислот йодометричним методом за Попом і Стівенсом
- •Контроль вмісту мінеральних речовин для забезпечення безпеки у продукції галузі.
- •1.Загальні положення
- •2.Порядок виконання роботи
- •2.2 Визначення масової частий кальцію і магнію в соку комплексометричннм методом
- •3. Питання для самоперевірки
- •1.2. Порядок виконання роботи
- •1.2.1. Визначення масової частки цукрози в цукрових розчинах масовим та об'ємним методами з використанням поляриметричних кювет різної довжини
- •1.2.2. Визначення масової частки крохмалю в картоплі методом Еверса
- •Контрольний дослід
- •1.2.3. Визначення масової частки крохмалю в кукурудзяному зерні методом Архиповича
- •2. Основні положення
- •2.1. Порядок виконання роботи
- •2.1.1. Визначення масової частки редукуючих цукрів у цукрі-піску методом Офнера
- •Аналіз одержаних результатів
- •2.1.2. Визначення масової частки редукуючих речовин у крохмальній патоці методом Вільштеттера та Шудля
- •3. Завдання
- •4.Питання для самоперевірки
- •Література: [основна: 1, 3, 4, 5; додаткова: 1, 2, 3, 6] Список літератури Основна
- •Додаткова
2. Хімічні реактиви, які використовують для контролю якості та безпеки продукції галузі
Реактивами називають хімічні речовини, що мають високий ступінь чистоти, які використовуються для проведення хімічних реакцій в аналітичних, науково-дослідних і інших лабораторіях.
Реактиви можуть бути твердими, рідкими, іноді газоподібними.
Результати аналізу в значній мірі залежать від ступеня чистоти реактиву, що використовується.
Реактиви кваліфікують за вмістом допустимих у них домішок на:
– чистий (ч), вміст основної речовини до 98 %;
– чистий для аналізу (ч.д.а) – вміст основної речовини до 99 %;
– хімічно чистий (х.ч.) – вміст окремих домішок 110-3...1010-5 % і нелеткого залишку до 0,1 %.
Найчистішими реактивами є спектрально чисті (сп.ч.), еталонної чистоти (в.е.ч.) і особливо чисті (ос.ч.). Крім кваліфікації, для ряду хімічних реактивів зазначені області застосування: наприклад, “індикатор”, “для хроматографії”, “для спектрального аналізу” та ін.
Реактиви, що не піддаються кваліфікації і мають забруднення, застосовуються іноді в хіміко-аналітичній практиці, якщо відсутні більш чисті реактиви. У таких випадках технічний реактив попередньо піддається спеціальному очищенню.
Реактиви надходять в лабораторію у більшості випадків у скляних або поліетиленових банках або пляшках з етикетками, на яких зазначають: назву реактиву, його кваліфікацію (ч.д.а. або х.ч.), вагу реактиву, номер ДСТу, номер партії або серії, дату випуску, номенклатурний номер, завод-виробник. Іноді вказують хімічну формулу речовини і таблицю припустимих домішок за ДСТу. Ні в якому разі не можна працювати з реактивами невідомого або сумнівного складу. Якщо не вдається установити склад реактиву, його потрібно знищити. Берегти реактиви слід завжди закритими гвинтовими кришками або пробками, а деякі під запарафінованими корковими пробками.
3. Загальні правила поведінки з реактивами
3.1. Необхідно оберігати реактив від забруднень, не залишати банку з реактивом відкритою. Ні в якому разі не зсипати в банку реактив, випадково висипаний на стіл. При розкритті банки з реактивом вперше потрібно спочатку добре очистити пробку зовні від парафіну, яким іноді заливають пробки, потім обтерти пробку і горло чистим рушником.
Набирати реактиви з банки слід фарфоровою ложкою або шпателем, роговим совочком, розминаючи злежані грудки скляною паличкою. Не можна брати реактиви руками, а також допускати переплутування пробок (або кришок) від банок із різними реактивами.
3.2. Всі склянки з розчинами реактивів повинні мати етикетки або написи на склі, що позначають назву реактиву (або його формулу) і концентрацію розчину. Берегти розчини реактивів слід в склянках, закритих пробками. При користуванні розчином відливати його зі склянки слід стільки, скільки потрібно. Виливати назад надлишок розчину не дозволяється. Розчин потрібно наливати, тримаючи склянку так, щоб етикетка була розміщена доверху і розчин не потрапляв на неї. Після наливання розчину горло склянки витирають фільтрувальним папером і закривають склянку пробкою. Якщо під час роботи пробки випадково виявляться переплутаними, їх потрібно вимити і висушити і тільки після цього закрити відповідно до належності пробки. Пробки на стіл слід класти так, щоб притерта частина (вхідна в горло) не доторкалися скла.
3.3. На робочому столі потрібно тримати тільки ті реактиви і розчини, що потрібні для виконання роботи в даний момент. Всі запаси реактивів і розчинів зберігають у столах або шафах. Рідини, що сильно пахнуть, слід берегти і переливати тільки під тягою. При роботі з їдкими й отруйними речовинами необхідно дотримуватись відповідних запобіжних заходів. Не можна визначати реактиви за запахом прямо з склянки, а також пробувати їх на смак. Вогненебезпечні речовини слід тримати на відстані від вогню.
3.4. Для відважування реактивів необхідно мати спеціально виділені для цих цілей (технохімічні й аналітичні) ваги з перевіреним важком.
Для відмірювання рідин потрібно мати набір мірного посуду (циліндри, прокалібровані колби, піпетки, бюретки) і тримати його завжди в чистоті. Мірний посуд миється негайно після його використання.