Принципи індикативного планування:

1. поєднання інтересів усіх суб’єктів ринкових відносин: держави, регіонів, інституціональних одиниць, окремих підприємців;

2. порівняння витрат і доходів, затрат і результатів;

3. комплексність, яка передбачає системний підхід у розв’язанні економічних, соціальних, культурних, екологічних, зовнішньоекономічних та інших проблем;

4. індикативність як спосіб визначення цілей і пріоритетів розвитку економіки та розробка способів їх досягнення на базі глибокого аналізу об’єктивного стану і динаміки розвитку суспільства;

5. поєднання планового і ринкового регулювання розвитку економіки;

6. безперервність, що передбачає безперервний процес прогнозування і планування, орієнтацію на розв’язання соціальних завдань розвитку суспільства.

Основні ланки індикативного планування:

1. Цілі і пріоритети

2. Об’єкти регулювання.

3. Способи регулювання

Методи індикативного планування:

1. Аналітичний метод

2. Балансовий метод

3. Нормативний метод

4. Метод оптимізації рішення

5. Програмно-цільовий і програмно-ресурсний метод

IV. Загальна схема організації розробки планів у країні:

1. На плановий період формуються економічна політика, її цілі та пріоритети на рівні держави, визначаються економічні та правові підойми, потреба сектора загальнодержавного управління в товарах і послугах, після чого через міністерства і територіальні органи управління доводяться до підприємств;

2. Господарськими одиницями всіх форм власності, з урахуванням централізованих замовлень і потреб ринку, розробляються і направляються відповідним галузевим міністерствам і територіальним органам бізнес-плани, що є основою для діяльності цих одиниць у плановому періоді;

3. Територіальними органами з урахуванням планів галузевих міністерств розробляються та направляються Урядові країни проекти комплексних планів по відповідній території;

4. За дорученням Уряду Міністерства економіки спільно з Міністерством фінансів, Міністерством праці, Національним банком, Антимонопольним комітетом, Міністерством зовнішньоекономічної діяльності та торгівлі, розробляє і вносить на розгляд Уряду проект економічного плану на наступний рік;

5. Одночасно з проектом економічного плану розробляється проект державного бюджету, який враховує також проекти регіональних бюджетів.

Реалізація плану здійснюється через формування економічної політики.

Суть економічної політики полягає в тому, що держава законодавчими актами визначає своє ставлення до процесів, які відбуваються в економіці, визначає конкретні цілі, пріоритетність і поступовість їхнього досягнення, регламентує основоположні параметри національних інтересів країни в зовнішньоекономічних відносинах, що є визначальною базою для застосування економічних і правових важелів.

Тема 6. Фінансово-кредитне регулювання економіки

1. Державний бюджет як інструмент державного регулювання економіки.

2. Грошово-кредитна політика держави.

3. Вплив держави на ціни та ціноутворення.

І. Державне регулювання за допомогою фінансових та грошово-кредитних інструментів є найбільш відомим та розповсюдженим в країнах ринкової економіки.

Фінансово-бюджетне регулювання – основний комплекс заходів державного регулювання фінансової системи і насамперед використання державних фінансів.