Завдання держави щодо розвитку апк в Україні:

1. Формування та утвердження єдиного конкурентноздатного національного ринку сільгосппродукції.

2. Визначення перспектив розвитку АПК.

3. Перетворення АПК у пріоритетний сектор економіки.

4. Відношення цінового паритету між сільським господарством та промисловістю.

5. Структурна перебудова АПК.

6. Захист і підтримка вітчизняного сільгоспвиробника.

7. Демонополізація сфери АПК, лібералізація господарських ринків.

8. Формування ефективної виробничої інфраструктури АПК.

9. Проведення земельної реформи.

10) Адаптація сільськогосподарського виробництва до вимог світового ринку.

11) Розвиток соціальної інфраструктури села.

ІV. Торгівля – галузь, яка забезпечує перехід товарної маси із сфери виробництва до споживача.

Основним показником діяльності торгівлі є товарооборот.

Товарооборот - продаж товарів масового споживання та надання платних торгівельних послуг населенню для задоволення особистих потреб в обмін на його грошові доходи або підприємствам – для подальшої переробки чи продажу.

Державне регулювання сфери товарного обігу – система заходів економічного, правового і організаційного характеру, за допомогою яких органи державної влади і управління впливають на процеси, що відбуваються у сфері торгівлі, та на суб’єкти, залучені до цих процесів.

Мета державного регулювання торгівельно-економічних відносин – створення умов, що забезпечують нормальне функціонування галузі у цілому, задоволення потреб споживача і стабільну участь суб’єктів комерційної діяльності у міжнародному поділі праці.

Завдання щодо державного регулювання сфери товарного обігу:

• розробка, прийняття, контроль за законодавством, що забезпечує правову основу і захист інтересів торговельних підприємств;

• реалізація державної політики щодо розвитку роздрібної та оптової торгівлі, а також торговельно-виробничої сфери на основі використання ринкових механізмів господарювання;

• послаблення прямих форм втручання і бюрократичного контролю за діяльністю підприємств;

• створення умов для вільної конкуренції на товарних ринках, вільного просування товарів на внутрішньому та міжнародних ринках;

• сприяння формуванню та товарному насиченню споживчого ринку, виробництву товарів, розширенню їх асортименту та поліпшенню якості з урахуванням попиту населення;

• гармонізація поточних і стратегічних напрямів розвитку торгівлі і структурно-інвестиційної та науково-технічної політики;

• зняття обмежень адміністративного регулювання торговельної діяльності;

• підвищення темпів зростання товарообороту на основі політики стимулювання розвитку споживчого сектору;

• створення умов для накопичення торговельного капіталу і зростання інвестицій у галузі.

Тема 11. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності (зед)- виноситься на самостійне вивчення студентів

Тема 12 . Державне регулювання праці, рівня життя населення та розвитку соціальної сфери

1. Соціальна політика держави: цілі, пріоритети, принципи.

2. Державне регулювання ринку праці.

3. Регулювання доходів та споживання населення.

4. Державне регулювання рівня та якості життя населення.

5. Система соціального захисту населення.

6. Завдання державного регулювання розвитку соціальної інфраструктури.

І. Соціальна сфера – підсистема національної економіки, тобто явища, процеси, види діяльності та об’єкти, які пов’язані із забезпеченням життєдіяльності суспільства, людини, задоволенням їхніх потреб, інтересів.