Тема. Теорія агентських стосунків: передконтрактний і постконтрактний опортунізм.

Передконтрактний опортунізм

Загальна|спільна| схема теорії агентських стосунків

Сучасна теорія контрактів розпадається на два великі блоки, пов'язані з проблемами ex ante і ex post контрактних стосунків. У першому випадку мова йде про те, як з погляду максимізації корисності підібрати найкращого партнера і укласти оптимальний контракт. Проблеми, що створюють другий блок, пов'язані з реалізацією вже укладеного контракту.

Теорія ex ante контрактного процесу (яка далі позначатиметься як теорія агентських стосунків), у свою чергу, розпадається на ex ante і ex post проблеми. У обох випадках, мова йде про вирішенні проблеми опортунізму економічних агентів, що перешкоджає укладанню ефективних операцій. При цьому виділяється два види опортунізму: передконтрактний і постконтрактний.

Мал. 1. Ув'язка основних понять теорії агентських стосунків

На рис. 1 представлена схема, в якій ув'язуються основні поняття теорії агентських стосунків. Початковою є проблема обмеженої раціональності економічних агентів, тобто недостатність інформації і можливостей її переробки. Завдяки цьому з'являється можливість прояву опортунізму, тобто схильності індивідів в прагненні до власної вигоди удаватися до обману або приховування інформації. Обмежена раціональність і опортунізм, разом узяті, породжують проблему асиметричності інформації, при якій інформація, що стосується істотних сторін операції, доступна не всім її учасникам. Опортунізм, з яким економічні агенти намагаються справитися на стадії пошуку партнера по операції, прийнято позначати як передконтрактний, а той його різновид проти якого направлені зусилля економічних агентів на стадії укладення контракту з вже знайденим партнером, — як постконтрактний. Також і асиметричність інформації на стадії пошуку партнера набуває форми прихованої інформації, а на стадії укладення контракту — форму прихованих дій. Разом з тим ці форми асиметричності інформації є також і формами прояву опортунізму, а саме, передконтрактний опортунізм виявляється в прихованій інформації, а постконтрактний опортунізм — в прихованих діях. Далі, прихована інформація породжує проблему несприятливого відбору, а приховані дії — проблему моральнгої ризику. Як механізм вирішення даних проблем в першому

випадку виступають інформативні сигнали і просвічування, а в другому випадку — оптимальний контракт (таблиця. 1).

Таблиця 1. Форми прояву опортунізму і асиметричності інформації, їх економічних наслідків і боротьби з ними.

Ex| ante| агентські стосунки: несприятливий відбір.

Як вже було вказано|вказувало|, основною проблемою в даному випадку є|з'являється| пошук найкращого|щонайкращого| партнера. У найбільш загальній|спільній| формі цю проблему можна описати в термінах стосунків принципала (начальника, роботадавця|роботодавця|) і агента (підлеглого) або поручителя і виконавця|виконувача|, тобто того, хто|КТО| дає завдання|задавання| що-небудь зробити, і того, хто|КТО| його виконує в обмін за певну винагороду. У простому випадку допускається, що агенти розпадаються на два типи: хороші і погані. Відповідно, принципалу необхідно вибрати з множини агентів хорошого. При цьому агенти знають свій тип, а принципал не знає, але йому відомий імовірнісний розподіл типів агентів. Причина, по якій дану ситуацію прийнято пов'язувати з проблемою передконтрактного опортунізму, полягає в тому, що тут має місце приховування інформації потенційними агентами про їх тип. Відповідно, тут же виявляється і асиметричність інформації в тому сенсі, що доступ до інформації про істотну сторону операції (в даному випадку про тип агента) є тільки у самих потенційних агентів. Сам же різновид такої асиметричності інформації позначається як прихована інформація. Найважливішим наслідком прихованої інформації про типі агентів є несприятливий відбір. Даним терміном позначається виштовхування з ринку гіршими агентами кращих.

Приклади|зразки| несприятливого відбору на ринку праці і страхових послуг.

Несприятливий відбір на ринку праці відбувається у наслідок обмеженого набору параметрів, що визначають прийом на роботу. Припустимо, що таким параметром є ставка заробітної плати. Далі припустимо, що на ринку праці є два типи працівників, хороші і погані, і у кожного типу є своя ціна пропозиції праці. Якщо припустити існування у працедавця двох різних цін попиту на працю хороших і поганих працівників і встановлення ним заробітної плати залежно від частки хороших працівників на ринку праці, то погані працівники частково або повністю витіснять з ринку хороших, а всі або деякі потенційно взаємовигідні операції між працедавцями і хорошими працівниками не зможуть відбутися. Це відбувається тому, що працедавець спочатку не може визначати, достатньо точно, наскільки хорошим виявиться працівник, він встановлює зарплату нижче чим він готовий був би платити хорошому працівникові, але трохи вище чим поганому (він ще не знає що він поганий). Така ставка зарплати не влаштовує хорошого працівника (він знає, що міг би отримувати більше), але повністю влаштовують поганого (він і не чекав такого результату). Таким чином виходить, що працедавець вибиратиме, виключно, з поганих працівників.

Схожі результати можуть мати місце при фіксації інших параметрів окрім заробітної плати. Наприклад, коли пред'являється вимога про певний рівень освіти|утворення| за відсутності інших параметрів, на оголошення відгукнеться найгірша|щонайгірша| частина|частка| вибірки працівників з|із| даним параметром.

Несприятливий відбір на ринку страхових послуг може мати місце унаслідок характерного для цього ринку позитивного зв'язку між середньою величиною страхових виплат страховика і встановлюваною ним ціною страхового поліса. Очевидною причиною цього є те, що у міру зростання ціни страхового поліса, на його покупку погоджуватимуться люди з більшою вірогідністю настання страхового випадку (наприклад, люди які знають, що важко хворі).

Ці приклади об'єднує одна властивість, а саме, наявність взаємної залежності між рівнем встановлюваного параметра вибору агента і його очікуваною якістю. У теорії контрактів проблема несприятливого відбору розглядається через призму стосунків принципала і агента. Якщо є декілька типів агентів, що розрізняються своєю якістю, то і матиме місце залежність між встановлюваною винагородою і очікуваним типом агентів, що пропонують свої послуги. При цьому якщо принципал не може ex ante визначити тип конкретного агента, відбуватиметься витіснення хороших|добрих| агентів поганими.