Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорний конспект лекцій з ДРЕ.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
03.05.2019
Размер:
715.78 Кб
Скачать

Державна політика в області заробітної плати (зп) передбачає:

  1. проведення глибокої структурної реформи ЗП;

  2. підвищення ролі тарифних угод і колективних договорів у регулюванні доходів;

  3. удосконалення податкового регулювання доходів населення;

  4. створення умов для зростання продуктивності праці;

  5. зростання рівня реальної ЗП;

  6. періодична індексація ЗП у зв’язку із підвищенням споживчих цін;

  7. ліквідація заборгованості з виплат ЗП.

ІV. Рівень і якість життя – інтегровані показники соціально-економічного розвитку країн. Для визначення рівня життя в різних країнах використовують поняття індекс розвитку людського потенціалу, або скорочено – індекс людського розвитку (ІЛР). Цей показник запропонований ООН у 1990 році як інтегрована оцінка рівня цивілізації країни.

Індекс людського розвитку має такі три складові:

1) тривалість життя населення;

2) рівень освіти;

3) обсяг ВВП на душу населення.

Рівень життя населення – ступінь задоволення матеріальних, духовних та соціальних потреб людей.

Поняття „якість життя” конкретизує категорію „рівень життя” (ІЛР).

Для прогнозування рівня життя населення та його державного регулювання використовують показники соціальних гарантій населення, таких як:

  • прожитковий мінімум (мінімальний споживчий бюджет);

  • величина вартості прожиткового мінімуму;

  • вартісна величина „споживчого кошика” з продуктів харчування;

  • межа малозабезпеченості;

  • мінімальна заробітна плата та мінімальна пенсія;

  • стипендія;

  • допомога та інше.

Прожитковий мінімум – мінімальна кількість життєвих засобів, необхідних для підтримки життєдіяльності працівника та відновлення його робочої сили. Визначає нижню межу суспільно необхідного рівня життя за певних умов розвитку суспільства.

Мінімальний споживчий бюджет (МСБ) – це балансовий розрахунок, що визначає такий обсяг доходів, який уможливлює задоволення потреб в їжі, одежі, предметах господарського вжитку, культурних запитів на рівні мінімальних фізіологічних норм, достатніх для життєдіяльності здорової дорослої людини, розвитку дітей, збереження здоров’я людей похилого віку.

Прожитковий мінімум визначається на основі так званого кошика споживання.

Кошик споживання – вартість стандартного набору товарів та послуг масового вживання середнього споживача в конкретній країні в певний час.

Одним з важливих показників рівня життя населення є вартісна величина межі малозабезпеченості, яка розраховується за формулою:

(12.7)

де - вартісна величина межі малозабезпеченості;

- сума вартості споживання продуктів харчування, грн.;

Ц – ціна купівлі продуктів харчування фактична, грн.;

Nсп – споживання на душу населення продуктів харчування за тимчасовими нормами, кг на рік;

- сума вартості непродовольчих товарів, грн.;

- вартість утримання житла, грн.;

- сума інших послуг, грн.

Межа малозабезпеченості – величина сукупного доходу на душу населення, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів та послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством.

До системи державного регулювання рівня життя входить, як правило, індексація грошових доходів громадян, що не мають одноразового характеру: державні пенсії, соціальна допомога, стипендії, оплата праці, відшкодування в разі втрати працездатності.

Для індексації грошових доходів населення використовують індекс споживчих цін на товари і послуги, що входять до складу мінімального споживчого бюджету.

Компенсація передбачає відшкодування подорожчання окремих видів товарів і послуг і передбачає виплату різниці в цінах громадянам або окремим групам громадян.

V. Соціальний захист – це:

    1. державна підтримка верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають надання правової, фінансової та матеріальної допомоги громадянам, а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення;

    2. комплекс законодавчо закріплених гарантій, що протидіють дестабілізуючим життєвим факторам.