5. Співвідношення між лексемою, семемою і семою.

Лексема – це двопланова одиниця мови, що постає як слово в сукупності всіх його мовних форм і значень.

Лексема – основна одиниця лексикології. Основна функція лексеми – номінативна.

Мовленнєвим репрезентантом лексеми є словоформа – одиниця багатоаспектна.

Мовленнєвою реалізацією лексеми є лекса – певна словоформа, вжита в тексті відповідно до одного з лексичних значень лексеми.

План змісту лексеми є основним об’єктом вивчення лексикології, цей план змісту, тобто лексичне значення лексеми може мати складну організацію для визначення і вивчення якої застосовуються одиниці, за допомогою яких структурується план змісту лексеми. До таких одиниць належать семема і сема.

Безпосередньо план змісту лексеми поділяється на семеми.

Семема – однопланова одиниця плану змісту лексеми, що являє собою один з лексико-семантичних варіантів лексеми.

Семантична структура семеми складається з найменших елементарних одиниць лексико-семантичного рівня – сем.

Сема – мінімальна (елементарна, далі неподільна,) однопланова одиниця плану змісту лексеми, що являє собою елементарне відбиття в мові ознак позначуваних словом явищ або реалій.

Лекція 3. Лексичне значення як один з типів мовного значення (4 год.)

1. Поняття лексичного значення.

2. Лексичне і граматичне значення.

3. Типи лексичних значень (мовне та оказіональне, денотативне і конотативне, первинне і вторинне, пряме і переносне; різновиди переносного значення; вільне і зв’язані).

1. Лексичне значення як один з типів мовного значення.

Лексичне значення – це один з типів мовного значення, що характеризується конкретністю, індивідуальністю і відбиває і закріплює в свідомості людини уявлення про предмет, явище позамовної дійсності.

Ознаки лексичного значення:

• індивідуальне лексичне значення для кожної лексеми;

• конкретне;

• широка варіативність засобів вираження.

Загальна типологія лексичних значень

1. за усталеністю у мові:

• мовне;

• оказіональне;

2. за відношенням до номінативної функції:

• денотативне;

• конотативне;

3. за типом зв'язків з позначуваним:

• пряме;

• переносне;

4. за синтагматичною характеристикою:

• вільне;

• зв'язане;

5. за хронологією виникнення у структурі слова:

• первинне;

• вторинне.

2. Лексичне і граматичне значення.

Лексичне значення як один з типів мовного значення протиставлене іншому, тобто граматичному типу мовного значення.

Існують різні підходи до розрізнення граматичного і лексичного значення!!!

* Звичайно, легше окреслити межі граматичного значення й потім визначити лексичне значення як таке, що залишається винятком із цілісного значення слова його граматичної частини.

Перший підхід до визначення граматичного значення – головною рисою, що відрізняє його від лексичного, уважається обов'язковість і регулярність (стандартність) його вираження в мові.

* Так, хоче або не хоче носій української мови передати інформацію про кількість яблук, які йому дали, він обов'язково це зробить, оскільки для позначення яблук він повинен буде використати іменник, що буде мати форму або однини, або множини (Мені дали яблуко / яблука), тобто мати у своєму складі регулярний формальний показник відповідного змісту.

* Є мови, наприклад китайська, у якій така обов'язковість вираження кількості предметів відсутня.

Категорія числа в українській мові є граматичною й значення, що виражається показником цієї категорії, вважається граматичним. В іншій мові змістовно той же елемент значення може виявитися лексичним, оскільки не обов'язковий і не має стандартного вираження.

А.А. Залізняк, аналізуючи означуване слова будиночком, подає його як структуру, що складається з 11-ти елементів:

1) предмет;

2) щось, неістота;

3) предмет певного виду;

4 щось маленьке;

5) один предмет (а не кілька);

6) сполучається з іншими словами як іменник, тобто гарним будиночком, любуюся будиночком, перед будиночком, але не *добре будиночком;

7) сполучається з іншими словами як іменник чоловічого роду: білим (*білої) будиночком;

8) сполучається з іншими словами як іменник з ознакою «синтаксичної неістоти»: будиночком, що (*якого) я побудував;

9) сполучається з іншими словами як іменник з ознакою «синтаксичної однини»: білим (*білими) будиночком;

10) сполучається з певним класом підпорядковуючих слів: любуюся будиночком, але не * подобається будиночком («О. відмінок»);

11) сполучається з певним класом підпорядкованих слів: білим (*білому) будиночком («О. відмінок»).

До лексичного значення слова будиночком буде віднесена тільки та частина його означуваного, котра представлена елементами 1-4, що не є граматичними при даному розумінні граматичності.

Другий підхід до розмежування лексичного й граматичного значення пов'язаний із протиставленням між відкритими й закритими класами одиниць мови.

Клас відкритий, якщо він дуже великий і легко може бути збільшений.

Клас закритий, якщо він порівняно невеликий, і список вхідних у нього елементів фіксований.

Лексичним при даному підході вважається значення елементів, що входять у відкриті класи, а граматичним – значення елементів, що утворюють закриті класи.

*Відкриті класи утворюють кореневі морфеми іменників, дієслів, прикметників, які вважаються носіями лексичного значення.

*Елементи, що утворюють закриті класи, і тим самим виражають граматичне значення, досить різноманітні. Це й самі лексико-граматичні категорії (іменник, прикметник, дієслово), і граматичні категорії (рід, число й т.д.), і граматичні відношення (суб'єкт, об'єкт і т.п.). Закритими класами слів є службові частини мови – прийменники, сполучники й частки. Закритий клас утворюють і словотвірні афікси, й інтонаційні конструкції. Такі елементи традиційно відносять до граматики мови в різних лінгвістичних традиціях.

Порівняємо ці підходи:

??? Якщо той або інший елемент змісту виражається обов'язково, і регулярним (стандартним) способом, то одиниця, якою він виражений у мові буде входити в закритий клас ???

Так, в закриті класи входять показники всіх елементів означуваного слова будиночком, які є граматичними в плані обов'язковості й регулярності, тобто елементи з 5-го по 11-й.

Так, явний (експлицітний) показник однини входить у закритий клас показників категорії числа, неявний (імпліцитний) показник «іменник» входить у закритий клас показників лексико-граматичної категорії слова й т.д. Таким чином, усе, що ставиться до сфери граматичного за принципом обов'язковості й регулярності, буде вважатись таким і за принципом закритості класу.

Однак зворотне в загальному випадку неправильне: одиниця мови, що входить у закритий клас, не завжди має властивість обов'язковості й регулярності. Показник зменшеності в слові будиночком – суфікс -оч- є членом закритого класу словотвірних афіксів і як такий може бути віднесений до граматичних елементів, а його значення оголошене на цій підставі граматичним. Однак, оскільки це значення не є обов'язковим для вираження, то при іншому погляді на граматичність воно вважається не граматичним і включається в лексичне значення слова будиночком.

Ми будемо дотримуватися вузького розуміння граматичності: відносити до граматичного значення слова тільки ті елементи його означуваного, які належать до граматичних категорій даної мови: класифікуючі (лексико-граматичні категорії або категорії роду, істоти/неістоти в іменників) і словозмінні (час дієслова або рід прикметника).

Слова, що ставляться до однієї лексико-граматичної категорії, що мають загальну основу й розрізняються тільки граматичними елементами, прийнято вважати формами того самого слова. Таким чином, слово існує у вигляді набору словоформ, що збігаються за лексичним значенням і розрізняються тільки своїми граматичними значеннями. Така безліч словоформ називається лексемою.

Чи існує яке-небудь не формальне, а змістовне розходження між лексичними і граматичними значеннями?

Так, існує, і знов-таки легше показати семантичну специфіку граматичного значення.

Часто можна зустріти в літературі з даного питання думку, що граматичне значення відрізняється від лексичного ступенем абстрактності, абстрагованості. Однак у загальному випадку це не так. Лексичні значення слів типу предмет, якість, справа, кількість і т.п. металексики навряд чи поступаються граматичним за ступенем абстрактності. Більш адекватний спосіб виявлення семантичної специфіки граматичного значення реалізований у дослідницькій програмі Леонарда Талми, який довів, що зміст граматичних (у широкому розумінні) одиниць мови обмежений порівняно зі змістом лексичних одиниць.

При цьому існує два роди обмежень:

• на категорії понять, що виражають граматично: в багатьох мовах граматично виражаються такі категорії понять, як «число», «просторова локалізація», «час», «тотожність / відмінність» і рідко або ніколи не виражаються граматичними елементами такі поняття, як «абсолютна величина (відстані, розміру й т.д.)», «форма» або «колір»;

• на члени цих категорій: навіть усередині граматичної категорії є суворі обмеження на виділювані в її складі конкретні поняття – значення категорії. Так, члени категорії «число», які виражаються внутріслівними граматичними показниками, навряд чи включають більше, ніж «однину», «двоїну», «троїну», «паукальне» й «множину». Службові слова можуть виражати деякі інші значення: 'жоден', 'трохи', 'багато', 'більшість' й 'всі'. Але граматична категорія «числа» ніколи не виражає таких понять, як 'парний', 'непарний', 'дюжина', 'безліч' – дані поняття можуть виражатися лексично.

Ознаки лексичного значення	Ознаки граматичного значення
1. Індивідуальне для кожної лексеми.	1. Загальне для великих груп лексем
2. Конкретне.	2. Абстрактне.
3. Широка варіативність засобів вираження.	3. Має стандартизоване в конкретній мові вираження.