3. Лексика нелітературних форм загальнонародної мови (просторічна лексика, діалектизми, жаргонізми).

Просторічна лексика – це слова , які не відповідають нормам літературної мови , характеризуються конотацією зниженості , згрубілості , зневажливості (морда, відшмагати, наплести) .

Діалектизми – це слова , що характеризуються обмеженим використанням відповідно до території поширення ( файний , колиба).

Жаргонізми – слова нелітературної лексики, що використовуються при спілкуванні в межах окремої групи людей зі спільною соціальною ознакою ( віковою , родом занять ,проф. діяльністю ) .

Лекція 8. Лексика сучасної української мови з погляду походження (5 год.).

1. Диференціація лексики за походженням.

2. Критерії розмежування питомих і запозичених слів.

3. Питома лексика сучасної української мови та її групи.

4. Запозичена лексика.

5. Причини запозичень.

6. Типи запозичень. Кальки.

7. Асиміляція запозичених слів у системі української мови.

8. Запозичення зі слов’янських мов. Старослов’янізми.

9. Запозичення з неслов’янських мов.

1. Диференціація лексики за походженням.

2. Критерії розмежування питомих і запозичених слів.

3. Питома лексика сучасної української мови та її групи.

Питома (споконвічна) лексика – це лексика яка виникла сформовано в СУМ за допомогою її внутрішніх ресурсів або яка була успадкована від тих прамовних, діалектних єдностей на основі яких формувалася національна українська мова.

Споконвічна лексика складається зі слів:

1. успадкованих українською мовою від прамовних, діалектних єдностей на основі яких формувалася українська мова;

2. утворених від не похідних слів питомої української лексики;

3. утворених від запозичених слів за допомогою словотвірних засобів української мови.

Питома лексика поділяється на групи згідно з часом формування цієї лексики і зв’язком з тими прамовно-діалектними єдностями в яких первинно виникло слово:

 Лексика праіндоєвропейського походження – успадкована від часів індоєвропейської мовної єдності.

До неї належать:

- За родовими стосунками: мати, сестра, брат, гість;

- Явища: вогонь, вода, земля, дерево;

- Числівники: два, три, п’ять;

- Особові займенники: я, ти, вони.

 Лексика праслов’янського походження:

- Дні тижня: понеділок, вівторок, середа, неділя;

- Місяці: березень, травень, вересень, жовтень.

Лексика східнослов’янського походження:

- Числа: сорок, дев’яносто;

- Родові стосунки: племінник, батько;

- Побутові реалії: кочерга, лопата.

 Власне українська лексика.

Лексика СУМ може розвиватися в наслідок семантичного словотвору.

З погляду словотвору питома лексика СУМ може характеризуватися як похідна і непохідна.

Лексика СУМ може розвиватися в наслідок семантичної деривації (наявні слова СУМ можуть набувати нових значень аж до розпаду на омоніми).

4. Запозичена лексика.

Запозичена лексика – це слова, що первинно виникли в інших мовах і згодом увійшли до словникового складу української мови або тих мовно-діалектних утворень, що безпосередньо передували становленню національної української мови.

Типи запозичень:

- За обсягом об’єкта запозичення:

1. Лексемні запозичення – це такі лексеми, що запозичені з інших мов як двопланові одиниці.

2. Кальки – такі лексеми, в яких запозичуваним елементом є лише план змісту, а морфемного оформлення слово набуває за допомогою власне українських засобів.

- За ступенем підпорядкування:

1. Запозичені слова – така лексика, що цілком засвоїна системою української мови і не виявляє жодних ознак чужорідності.

2. Іншомовні слова – це слова, які виявляють певні ознаки характерні для тієї мови з якої слово запозичене.

Серед іншомовних слів виділяють:

- Екзотизми (називають явища специфічні для етнічного побуту носіїв тих мов, з яких ці слова запозичені).

- Варваризми (характеризуються тим, що вони зберігають формально – структурні ознаки чужої мови).

5. Причини запозичень.

6. Типи запозичень. Кальки.

7. Асиміляція запозичених слів у системі української мови.

8. Запозичення зі слов’янських мов. Старослов’янізми.

Старослов’янізми – це слова, запозичені зі старослов’янської мови ( нужда, страж-сторож, длань-долоня, прах-порох, вражий-ворожий тощо).