V. За стилістичними характеристиками:

1. за наявністю в слові стилістичних ознак: нейтральні, стилістично марковані.

2. диференціація національної мови на:

• загальнонародну (літературну мову, розмовну мову і просторіччя);

• незагальнонародну (діалектизми, професіоналізми, жаргон, сленг, арго, вульгаризм)

3. диференціація літературної мови на функціональні стилі: публіцистичний, художній, науковий, офіційно діловий, виробничо-технічний, епістолярний, конфесійний.

4. емоц.-експресив. та емоц.-оцін. характеристика слів;

5. худож.-естет, використання різноманітних семант. та форм, особливостей слів (троп, фігура мови).

3. Поняття про сему і семему.

Сема – мінімальна (елементарна, далі неподільна) однопланова одиниця плану змісту лексеми, що являє собою елементарне відбиття в мові ознак (властивостей) позначуваних словом явищ (реалій).

Семема – це однопланова одиниця плану змісту, лексико-семантичний варіант, формально-змістова лексична одиниця, яка є реалізацією лексеми у процесі мовлення.

Семеми у словниках подаються як окремі ЛСВ. Звідси → лексема – це сукупність семем. Отже, семема – це однопланова одиниця плану змісту, лексико-семантичний варіант, формально-змістова лексична одиниця, яка є реалізацією лексеми у процесі мовлення.

Наприклад, іти – йде людина, вода з крана, дощ, хвиля, імпульс, час, поїзд, дні тижня, вікна виходять на схід і т.д.

Сема – мінімальна (елементарна, далі неподільна) однопланова одиниця плану змісту лексеми, що являє собою елементарне відбиття в мові ознак (властивостей) позначуваних словом явищ (реалій).

Сема виділяється тільки в результаті компонентного аналізу (семантичний компонент, диференційний семантичний елемент, семантична доля, семантичний множник, семантичний маркер) – гранична однопланова одиниця плану змісту. Всі семи співвідносні, і залежно від контексту будуть здобувати статус архісеми, інтегральної семи, диференційної семи або контекстуальної семи.

Кожна семема становить ієрархічно організовану структуру сем.

4. Типи сем

Інтегральна – це такий тип семи (архісема), що є спільною для семантичних одиниць певного класу (ознака-сема) у всіх прикметниках.

Диференційна – це сема, відмінна, специфічна для семантичної структури окремої лексеми, що входить до певного класу лексем.

Когнітивна (денотативна) сема – це сема, що відповідає інформації про об’єктивні характеристики позначуваного.

Конотативна сема – сема, що відповідає суб’єктивно-оцінній інформації про позначуване.

Гіперсема – родова сема, за якою семантичні одиниці можуть об’єднуватись у лексико-семантичну групу (клас).

Гіпосема – сема видова, за якою в межах 1 лексико-семантичної групи лексем ці лексеми організовані у певні підгрупи.

Кожне лексичне значення, як правило, складається з кількох сем, які відіграють різну роль у його вираженні. Одні семи є вагомішими для значення загалом, інші – менш вагомими. Семи, які більшою мірою детермінують значення слова, викликаючи у свідомості відповідне поняття, називають домінантними; другорядні семи, які логічно випливають із домінантних, називають недомінантними. Так, для значення слова стіл домінантними будуть семи 1) «меблі», 2) «горизонтальний», 4) «дошка», 5) «опори-ніжки», 6) «розміщувати», 7) «предмети», недомінантними – 3) «широкий» , а також семи, що вказують на кількість ніжок, матеріал, з якого він зроблений, висоту тощо. У тлумачних словниках, як правило, вказують тільки домінантні семи.

Коли слова входять до певної структурованої групи, то в їх значеннях можна виокремити семантичну частину, тобто комплекс диференційних сем, якими вони відрізняються одне від одного.

За родо-видовими зв'язками семи поділяються на гіперсеми – родові семи, і гіпосеми – видові семи. Гіперсеми частіше виконують функцію інтегральних сем, оскільки властиві великій кількості слів, гіпосеми, як правило, є диференційними семами. У слові дівчинка сема «дитина» являє собою гіперсему, а сема «жіноча стать» – гіпосему.

За здатністю виконувати номінативну функцію виокремлюють граматичні, словотвірні і лексичні семи.

Граматичні семи мають високий ступінь узагальнення і входять до граматичного значення мовних одиниць, які не можуть самостійно виконувати номінативну функцію (морфем). Так, граматична сема числа у словах хати, черевики, ясени виражена морфемою -и, яка є спільною для цих слів. Наведені слова мають різне лексичне значення, але спільне граматичне значення числа (множина). Слова хата, хати, хаті, хату, хатою мають спільне лексичне значення, однак відрізняються граматичним (різні відмінки), тому що до них входять різні граматичні семи. Отже, ці слова є словоформами однієї лексеми.

Проте, використання терміна сема на позначення елементарних граматичних значень є небажаним, оскільки зумовлює такі негативні явища як багатозначність термінів і синонімію термінів (існує термін грамема на позначення поняття елементарного граматичного значення).

Словотвірні семи – це семантичні елементи словотвірних типів, що за ступенем узагальнення займають проміжне місце між граматичними та лексичними семами. Так, у словах валізка, сокирка, хатка, утворених за одним словотвірним типом, словотвірна сема здрібнілості є спільною. Слова хатка, хатина, хатище мають спільне лексичне значення, проте відрізняються словотвірним, адже мають різні словотвірні семи (різні суфікси: -к-, -ин-, -ищ-).

Лексичним семам властивий менший ступінь узагальнення, ніж граматичним та словотвірним, вони входять до складу лексичного значення, що пов'язане з одиницями (словами), здатними самостійно виконувати номінативну функцію.

За способом відображення навколишнього світу лексичні семи поділяють на когнітивні (логіко-понятійні) та прагматичні (конотативні). Когнітивні семи вносять до значення слова об'єктивовану інформацію про відображену дійсність. Прагматичні семи вносять до значення слова суб'єктивно-оцінну інформацію, вказуючи на емоційне ставлення мовця до денотата (референта), позначуваного словом. Когнітивні семи є основою когнітивного значення слова, а прагматичні семи – конотативного значення.

До лексичного значення можуть входити лише когнітивні семи, когнітивні і прагматичні семи або тільки прагматичні семи.

Лексичні значення більшості слів містять лише когнітивні семи, тобто таким словам не властива суб'єктивно-емоційна оцінка денотатів, напр.: гора, давно, дах, заєць, книжка, наочний, одинадцять, пакунок, писати, принесений, тепер, тривалий, ходити, юшка, я. У певному контексті таке слово може набувати експресивно-емоційного забарвлення (напр., заєць про боягузливу людину), проте ця прагматична сема буде контекстуальною – виступатиме компонентом не структури лексичного значення слова, а елементом змістової структури контексту. У структурі лексичного значення деяких слів наявні і когнітивні, і прагматичні семи. Обидва різновиди сем можуть входити до ядра значення, тобто бути домінантними, або належати до периферії значення. У зв'язку з цим розрізняють дві групи слів із когнітивними і прагматичними семами:

1) слова, в семантиці яких домінують когнітивні семи, їх значно більше, ніж слів з переважаючими прагматичними семами, напр.: брудний, витолочувати, відвага, втіха, в'ялий, герой, гнійний, дбайливий, загубити, зазублений, злочинець, зраджувати, лихоманка, лукавство, марний, нівечити, охайний, свербіти, слава, тягар, цікавий. У значеннях таких слів відображені референти, які пов'язані з ціннісними орієнтаціями людини, викликають у неї сталі емоційні реакції та оцінки. Основною у значеннях цих слів є вказівка на певний клас денотатів (на певну ознаку референта), які можна розмістити на емоційно-оцінній шкалі «добрий – поганий»;

2) слова, в семантиці яких домінують прагматичні семи. Ці слова містять виразну суб'єктивну емоційну оцінку, мають стилістичне забарвлення, напр.: гепнути, йолоп, легіт, любий, мотлох, пелька, причандалля, пройдисвіт, роззява, утокмачувати, хирлявий, цмулити, шалапут, ясонька. Основним у значенні таких слів є не вказівка на референт, а їх емоційно-оцінна характеристика, вираження суб'єктивно-емоційного ставлення мовця до предмета. Лексика з прагматичним компонентом активно поповнюється за допомогою словотвірних засобів, насамперед суфіксів, напр.: борщик, вербиця, вітрюган, носюра, пивце, рученька, серденько, хатина, хмарище, цаписько, або шляхом метафоризації, напр.: ґава (про неуважну людину), свиня (про нечемну людину), казан, горщик (про голову), пиляти (шпетити), тупий (про розумові здібності людини). Крайнім виявом домінування прагматичних сем і нівелювання когнітивних сем є жаргонізми, напр.: глючити, забацати, зварганити, йокелемене, кайфовий, кайфувати, облом, понти, хавати. Слова з яскраво вираженим прагматичним (конотативним) ядром – явище в лексичному складі периферійне і нестійке порівняно зі словами, лексичне значення яких містить когнітивні семи. Такі слова, як правило, є фактами мовлення, часто навіть мовлення окремого індивіда, а тому вони існують недовго. Деякі з прагматичних оказіоналізмів можуть зазнати соціалізації і стати фактами мови.

Лексичне значення деяких слів містить лише прагматичні семи. До них належать вигуки, які виражають тільки емоції, не маючи відношення до референта: ай, гай-гай, гм, ой, ух.

Когнітивна й прагматична семи не передають усіх семантичних особливостей лексичної одиниці. Наприклад, слова лементувати і ячати мають однакову семему «кричати». Проте вони відрізняються лексичною сполучуваністю: лементувати позначає крик людини, а ячати – крик птаха, найчастіше лебедя. Можна сказати: жінка лементує, лебідка ячить, але поєднання жінка ячить, лебідка лементує не є нормативними, вони можуть вживатися лише у переносному значенні в художньому стилі. Деякі слова сполучаються тільки з певним набором слів. Так, іменник падіж позначає лише мор тварин, дієслово заплющувати у значенні «закривати» поєднується зі словом очі, прикметник карий, що означає «коричневий колір», характеризує лише очі, гнідий у значенні «коричневий колір» вказує тільки на масть коней. Зважаючи на це, у таких словах, крім когнітивних та прагматичних сем, виокремлюють колокативні, або коокурентні, семи . Колокативною семою в слові лементує є «людина», а у слові ячить – «птах», у слові карий – «очі», а у слові гнідий – «кінь».

Отже, структуру лексичного значення утворюють семи, які можуть збігатися у частині слів (інтегральні) або не збігатися (диференційні), які розрізняються за рангом (домінантні і недомінантні), за обов'язковістю (обов'язкові і ймовірнісні), за родо-видовими зв'язками (гіперсеми і гіпосеми), за здатністю виконувати номінативну функцію (граматичні, словотвірні, лексичні), за способом відображення навколишнього світу (когнітивні, прагматичні), за лексичною сполучуваністю (колокативні).