6. Омонімія. Типи омонімів. Паронімія.

Омонімія – це такий тип парадигматичних системних відношень, що виявляється в тотожності плану вираження (фонетичного і графічного оформлення) і різному плані-змісту лексем, структура ЛЗ яких не виявляє спільних семем і сем.

Омонімія може бути різного роду. Як загальномовне явище може спостерігатися на різних рівнях мовної системи.

Лексична омонімія – тип парадигматичних системних відношень, що виявляється в тотожності плану вираження фонетичного і графічного оформлення, і різному плані змісту лексем, структура лексичного значення яких не виявляє спільних семем і сем.

Лексичні омоніми – слова, що належать до однієї частини мови і мають тотожній план вираження за всією парадигмою і різний план змісту або не мають спільних семем і сем у структурі свого лексичного значення.

Лексичні омоніми збігаються за своїм графічним і фонетичним оформленням в усіх формах. Крім Л.О. відношення омонімії виявляються в омографах (словах, тотожних за написанням, але різних за фонетичним оформленням), омоформах (словах різних частин мови, які збігаються за фонетичним і графічним оформленням тільки в одній із форм кожного слова), омофонах (словах, тотожних за звуковим складом, але відмінних за значенням.)

Омонімія може мати морфологічний характер. О. виявляється в формі збігу різних форм однієї відміни.

Причини появи омонімії у мові:

1) Розпадання полісемії у зв’язку із втратою однієї із сем, спільною з іншими семами.

2) Похідні слова.

3) Звуковий і графічний збіг.

Омонімія з’являється внаслідок звукових змін.

Омонімію розглядають як явище негативне у мові, бо слово втрачає можливість розрізнювати зміст за допомогою свого оформлення. Омонімія долається в тексті.

Пароніми – це спільнокореневі слова однієї частини мови, що відрізняються афіксами і мають у структурі свого ЛЗ як спільні так і відмінні елементи значення.

Н-д: довідниковий - довідковий , змістовий - змістовний.

Від паронімів слід відрізняти граматичні , або словотвірні варіанти однієї лексеми.( н-д: зал –зала, манжет – манжета)

Лекція 6. Диференціація словникового складу мови. Активний і пасивний склад лексики сучасної української літературної мови (6 год.).

1. Критерії диференціації активного і пасивного складу лексики сучасної української мови.

2. Склад активної лексики.

3. Пасивна лексика та її групи.

4. Застаріла лексика. Історизми. Архаїзми та їх різновиди.

5. Неологізми.

1. Критерії диференціації активного і пасивного складу лексики сучасної української мови.

Диференціація на активну і пасивну лексику відбувається за ступенем вживання, що зумовлюється внутрішньомовними та зовнішньомовними чинниками.

Внутрішньомовні чинники:

а) зміни фонетичного складу мови (сей – цей);

б) зміна словотвору (використання інших засобів) (пішо – пішки, зісталися – залишилися);

в)зміни засобів формотворення (східна – східня ).

До зовнішньомовних чинників належать зміни у соціально – історичному, науковому, культурному житті суспільства.

У зв’язку з тим, що у мові можуть відбуватися зміни в активності використання деяких слів, лексика поділяється на активну і пасивну.

2. Склад активної лексики.

Активна лексика – це така частина словникового складу мови, що характеризується високою частотністю використання на сучасному етапі існування мови, у певній комунікативній сфері, з основною роллю у функції номінації.