2.5 Процес

Згідно з ДСТУ ISO 9000-2001 Системи управління якістю. Основні положення та словник [ ]:

процес – сукупність взаємопов’язаних або взаємодійних видів діяльності, яка перетворює входи на виходи.

Тобто результатом перетворення є вихідні характеристики взаємодіючих (оброблюваного та оброблюючого) середовищ (перетворена або передана енергія, швидкість, продуктивність), одержані зміною вхідних факторів та характеристик середовищ.

З технологічних позицій:

елементарний процес – це взаємодія об’єкту, що дiє (оброблюючого) та об’єкту, над яким здiйснюється дiя (оброблюваного) з досягненням певних вихідних характеристик.

Матеріальним уособленням елементарного процесу є пристрій (п. 3.7), при тому машина, обладнання може містити комплекс пристроїв.

Характерним для елементарного процесу є можливість його подання у вигляді математичних залежностей між вхідними факторами (температурою, швидкістю, тиском) та вихідними характеристиками (продуктивністю, потрібною потужністю), враховуючи характеристики (відмітні властивості) ресурсів, що використовуються (поверхня, місткість, густина тощо).

Елементарні процеси у рiзних виробництвах мають рiзнi назви. Так у переробних технологіях це є, наприклад, нагрівання, нагнітання, різання, екстракція, сушіння, пресування тощо). У складальних технологiях (машинобудуваннi) елементарний технологiчний процес, як складова технологiчних операцiй має назву технологiчний перехід. Причому перехiд у машинобудуваннi визначають як закiнчену частину технологiчної операцiї, що характеризується сталiстю застосованого iнструменту та поверхонь, що створюються при обробцi або з'єднаних при складаннi. (Якщо декiлька поверхонь обробляється одночасно декiлькома iнструментами, то це вважається одним переходом). Перехiд може бути виконаний за один чи кiлька робочих ходiв - проходів, тобто вiдносних перемiщень iнструменту та заготовки, що супроводжується змiною форми, розмiрiв, стану поверхнi або властивостей заготовки. При тому установчі характеристики (відмітні властивості) ресурсів, що використовуються, мають назву установ (базування та закріплення оброблюваної заготовки) та позиція (розташування оброблюючого інструменту).

Систематичне визначення процесів та їх взаємодії в організації, а також управління ними називають „процесним підходом” (ДСТУ ISO 9000-2001) [2].

2.6 Спосіб – основа технологiчної системи

Як зазначено вище, структурно технологія складається з операцій, які у свою чергу складаються з елементарних процесів. Множина вищеозначених складових технологiчної системи виробництва (операцiї, процеси) знаходиться у взаємодiї у межах правил, схем, певної iєрархiї. Вiдсутнiсть окремих зв'язкiв або елементiв, порушення iх нормального функцiонування може призвести до втрати працездатностi системи.

Втім потрібний результат технології може бути одержаний при використанні різних сукупностей операцій та процесів, тобто при застосуванні різних способів. Так, наприклад, у хлібопекарській промисловості приготування тіста з пшеничного борошна може бути здійснено змішуванням інгредієнтів з подальшим бродінням (безопарний спосіб приготування тіста), а може – опарним способом: готується суміш борошна, води та дріжджів з подальшим виброжуванням (опара) і далі – замішування на опарі та бродіння тіста. Зберігання борошна може здійснюватись безтарним способом у ємкостях на відміну від тарного способу – у мішках. У машинобудівному виробництві виготовлення заготовки вала може здійснюватись способом прокатки на відміну від способу гарячого штампування. При тому переваги та недоліки різних способів є суттєвим фактором при виборі системи для виробництва.

Спосiб є детермiнованою субстанцiєю: сукупнiсть способiв, що винайденi людьми, обмежена. Тому способи за умови їхньої новизни, винахiдницького рiвня та корисностi визнаються винаходами, а спосіб є об’єктом патентного права. За патентно-правовим визначенням („Правила складання заявки...) [11] :

спосіб – це наявність дії або сукупності дій, порядок виконання таких дій у часі (послідовно, одночасно, у різних сполученнях тощо), умови виконання дій: режим, використання речовин (вихідної сировини, реагентів, каталізаторів тощо), пристроїв (пристосувань, інструментів, обладнання тощо), штамів мікроорганізмів, культур клітин рослин чи тварин з одержанням певного результату.

Патентування винаходу законодавчо забезпечує виключне право патентовласників на його використання.