- •2. Основи управління потенціалом підприємства.
- •3. Управління потенціалом підприємства і його політика в цьому напрямі.
- •5. Стиль управління по критерію управлінських рішень.
- •6. Ефективність процесу управління потенціалом підприємства. Критерії ефективності.
- •7. Культура і авторитет підприємства.
- •8. Стратегічне планування виробничої програми.
- •9. Стратегічне планування потенціалом підприємства. Схема варіантів потенціалу.
- •10. Можливі форми прийняття рішень. Критерії для вибору форм рішень.
- •11. Ризик прийняття рішень при управління потенціалом підприємства. Поняття і види ризиків при рішеннях.
- •12.Інформація і комунікація. Поняття і значення інформації і комунікації.
- •13.Результативність роботи підприємства. Критерії, які відносять до результативності. Критерії, які пов’язані з успіхом.
- •14.Можливі форми комунікативних процесів. Комп’ютеризовані, інформаційні і комунікаційні системи.
- •15. Виконання. Поняття і значення виконання. Засоби виконання.
- •16. Мотивація в управління потенціалом підприємства. Поняття і види мотивації.
- •17. Проблеми управління за допомогою мотивації.
- •18. Система управління людьми. Координація і вирішення конфліктів. Критерії оцінки управління конфліктами.
- •19. Управління трудовим потенціалом підприємства та його оцінка. Роль і значення трудового потенціалу в економічних відносинах.
- •20. Сутнісна характеристика потенціалу підприємства. Структура потенціалу підприємства.
- •21. Графоаналітична модель потенціалу підприємства.
- •22. Управління формуванням потенціалу підприємства. Методичні та організаційно-економічні засади формування потенціалу підприємства.
- •23.Особливості формування потенціалу підприємства залежно від специфіки підприємницької діяльності.
- •24. У правління конкурентоспроможністю потенціалу підприємства.
- •25. Методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства.
- •26. Прикладні моделі оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства.
- •27.Оцінка потенціалу підприємства: основні цілі та сфери застосування.
- •37. Методологія оцінки нематеріальних активів підприємства.
- •38.Особливості оцінки окремих видів нематеріальних активів підприємства.
- •39.Основи управління трудовим потенціалом підприємства та його оцінка.
- •40. Методологія оцінки трудового потенціалу підприємства.
- •41. Система організації оплати праці та стимулювання праці за виконання і перевиконання напружних нормованих праць.
- •42. Показники використання трудових ресурсів України.
- •43. Напрямки регулювання системи якості трудового потенціалу.
- •44. Схема управління формуванням і задоволенням попиту на робочу силу.
- •45. Система управління виробничими процесами на об’єкті господарювання.
- •46.Зв'язок умов праці з окремими напрямками науки, техніки та виробництва.
- •47.Основні напрями роботи щодо вдосконалення організації праці
- •48. Структурно-функціональна схема системи управління умовами, охороною та безпекою праці.
- •49. Вдосконалення організації управлінської праці.
- •50.Закон України «Про охорону праці». Вдосконалення системи управління охороною праці. З обов’язковим врахуванням накопиченого позитивного міжнародного досвіду у цій сфері.
- •51. Управління продуктивністю. Метод вимірювання обсягів промислової продукції та продуктивності праці (мнчп).
- •52. Записати і проаналізувати загальну формулу розрахунку резервів виробництва.
- •53. Класифікація внутрішньовиробничих чинників та резервів зростання продуктивності праці.
- •54. Управління оплатою праці. Закон України «Про оплату праці». Прокоментувати його основні 5 розділів. Напрями регулювання заробітної плати в Україні.
- •55. Схема організаційно-економічного механізму вдосконалення оплати праці на підприємстві.
- •56. Управління підвищенням ефективності виробництва.
- •57. Управління персоналом та кадрова політика на підприємстві.
- •59. Склад системи управління персоналом.
- •60. Взаємозв’язок трьох груп методів управління персоналом.
- •61. Методи управління персоналом організації.
- •62. Взаємозв’язок методів управління з системою управління трудовими ресурсами.
- •63. Схема структури та змісту оперативного плану роботи з персоналом організації.
- •64. Ефект самоорганізації праці. Система чинників активізації. Персоналу підприємства.
- •65. Колективно-договірне регулювання як форма управління трудовими відносинами.
- •66. Соціальне партнерство як один з напрямків управління соціально-трудовими відносинами.
- •67. Управління бізнесом підприємства. Задачі лідера в команді.
- •68. Охарактеризуйте основні складові сучасних управлінських моделей . Що їх об’єднує?
- •69. Опишіть складові системи управління людьми в умовах підприємницької діяльності.
- •70.Ситуація
- •71. Аналіз виробничої ситуації методом анкетування. Його роль в розгляданні насущних проблем.
- •72. Сутність управління стратегією фінансування.
- •73. Довести роль менеджменту в розвитку та управлінні бізнесу.
- •74. Розкрити етапи управлінського циклу, їх взаємозв’язок і взаємообумовленість.
- •75. Системи управління малим бізнесом.
- •76. Порядок розподілу управлінської праці в бізнесі підприємства.
- •77. Методи управління. Резерви й напрями їх реалізації.
- •78. Управлінський цикл та його основні функції - планування, організація, мотивація і контроль.
- •79. Назвіть основні функції менеджменту і головні підсистеми управління виробництвом.
- •80. Перелічите основні принципи побудови й оптимізації організаційних структур управління.
- •81. Управління фінансами. Принцип фінансового співвідношення строків («золоте банківське правило»).
- •82. Дати визначення балансової політики підприємства.
- •83. Управління капіталом підприємства. Види рентабельності капіталу.
- •84. Методи виробітки стратегії заробітної платні. «Мега» - метод перспективного преміювання.
- •85.Організація управління людськими ресурсами та основні напрями фірмової кадрової політики.
- •86. Управління дисципліною та текучістю кадрів на підприємстві. Назвіть основні складові системи управління кадрами на об’єкті господарювання.
- •87. Роль реклами в управління потенціалом підприємства. Ефективність проведення презентацій.
- •89. Які основні організаційні принципи управління проектом є важливими в реальній інвестиційній діяльності? правління проектом складається з таких секцій:
- •90. Відмінність між жорстким і м’яким управлінням проектом. Чи може взагалі управління проектом бути м’яким?
14.Можливі форми комунікативних процесів. Комп’ютеризовані, інформаційні і комунікаційні системи.
Комунікації - це процес передавання інформації від однієї особи до іншої. Ефективні комунікації - це такий процес передавання повідомлення, коли отримане повідомлення наскільки можливо близьке за значенням до первинного. Ключовими складовими ефективних комунікацій є дані - це неопрацьовані цифри і факти, які відображають окремий аспект дійсності; та інформація - це дані, представлені у вигляді або формі, які мають сенсові навантаження. Інформація є цінною, якщо вона достовірна, своєчасна, повна і доречна.
15. Виконання. Поняття і значення виконання. Засоби виконання.
16. Мотивація в управління потенціалом підприємства. Поняття і види мотивації.
Мотивація представляє собою комплекс причин, які спонукають працівників до цілеспрямованих дій і є рушійною силою людської діяльності і поведінки на основі глибокої особистої зацікавленості і залучення до її здійснення.
Мотивація праці як механізм представляє собою систему, яка узгоджує багато-номенклатурні потреби, інтереси, ціннісні орієнтаційні настанови, мотиви і мотиваційну структуру поведінки . Спрощена модель мотивації поведінки через споживання складається в такий ланцюжок: спонукання (мотиви) → поведінка (дія) → результат задоволення потреб (повне задоволення, часткове задоволення чи відсутність задоволення). Діагональні комунікації здійснюються між особами, які перебувають на різних рівнях ієрархії. Наприклад, між лінійними та штабними підрозділами, коли штабні служби керують виконанням певних функцій. Такі комунікації характерні також для зв'язків між лінійними підрозділами, якщо один із них є головним з певної функції. Неформальні комунікації - непередбачені організаційною структурою. Практика свідчить, що значна частина комунікацій здійснюється неформально, за допомогою незапланованих керівництвом способів.
Найвппивовішим елементом у визначеному механізмі мотивації є мотиви, які представляють собою спонукальну силу, яка передує дії. До функцій мотивів відносяться:
- орієнтуюча (спрямовує працівника під час вибору варіанта поведінки);
- змістоутворююча (визначає суб'єктивну значимість поведінки працівника);
- опосередкована (визначає спонукальні чинники);
- мобілізуюча (мобілізує працівника при необхідності здійснення значущої для нього діяльності).
17. Проблеми управління за допомогою мотивації.
Останнім часом особливо посилилася увага до проблеми мотивації як функції управління, за допомогою якої керівництво будь-якого підприємства спонукає працівників діяти найбільш ефективно для забезпечення виробничого процесу відповідно до наміченого плану.
18. Система управління людьми. Координація і вирішення конфліктів. Критерії оцінки управління конфліктами.
Конфлікти існують рівно стільки, скільки існує людина, тому що виникають вони тільки в процесі спілкування людей. Велику частину часу людина проводить на роботі, взаємодіючи з начальством і підлеглими, спілкуючись з товаришами по службі, будуючи спільну діяльність з партнерами компанії. При такому щільному графіку спілкування виникає маса причин, через які люди не зовсім правильно розуміють один одного, що і призводить до суперечок. Якщо ситуація, що створилася являє собою загрозу досягнення поставлених цілей хоча б для одного з учасників взаємодії, то виникає конфлікт. Під конфліктом прийнято розуміти активні взаємоспрямованих дії кожної з конфліктуючих сторін для реалізації своїх цілей (досягнення влади, придбання матеріальних ресурсів і т. д.), забарвлені сильними емоційними переживаннями. За статистикою, 75 - 80% міжособистісних конфліктів виникає через матеріальної незадоволеності окремих співробітників, хоча зовні це може виявлятися як розбіжність характерів чи особисті погляди.
З одного боку, конфлікти, безумовно, шкідливі, оскільки нерідко ведуть до безладдя, нестабільності, сповільнюють прийняття рішень. З іншого - вони мають дуже серйозне позитивне значення, яке часто не беруть до уваги.
За характером причин конфлікти можна розділити на об'єктивні і суб'єктивні. Перші (як випливає з назви) породжені об'єктивними причинами, другі - суб'єктивними. За сфері вирішення конфліктів їх можна підрозділяти на ті, що дозволяються в діловій сфері, і ті, що дозволяються в особистісно-емоційній сфері. З точки зору причин виділяється три типи конфліктів: 1. Конфлікт цілей. Ситуація характеризується тим, що беруть участь в ній сторони по-різному бачать бажаний стан об'єкта у майбутньому. 2. Конфлікт поглядів, коли беруть участь сторони розходяться в поглядах, ідеях і думках з розв'язуваної проблеми. 3. Конфлікт почуттів, коли в учасників різні почуття та емоції, що лежать в основі їх відносин один з одним як особистостей. Люди просто викликають один у одного роздратування стилем своєї поведінки, ведення справ, взаємодії
Уникнення, ухилення (слабка напористість поєднується з низькою кооперативне). При цій стратегії поведінки дії менеджера спрямовані на те, щоб вийти із ситуації не поступаючись, але й не наполягаючи на своєму, утримуючись від вступу в суперечки і дискусії, від висловлювань своєї позиції. У відповідь на пред'явлені йому вимоги або звинувачення такий керівник переводить розмову на іншу тему. Він не бере на себе відповідальність за вирішення проблем, не хоче бачити спірних питань, не надає значення розбіжностей, заперечує наявність конфлікту або ж взагалі вважає його непотрібним, намагається не потрапляти в ситуації, які провокують конфлікт. Примус (протиборство) - в цьому випадку висока наполегливість поєднується з низькою кооперативності. Дії менеджера спрямовані на те, щоб наполягти на своєму шляхом відкритої боротьби за свої інтереси, застосування влади, примусу. Протиборство передбачає сприйняття ситуації як перемогу чи поразку, заняття жорсткої позиції і прояв непримиренного антагонізму в разі опору партнера. Такий керівник змусить прийняти свою точку зору за всяку ціну. Згладжування (поступливість) - слабка напористість поєднується з високою кооперативності. Дії керівника в ситуації конфлікту направлені на збереження або відновлення добрих відносин, на забезпечення задоволеності іншої особи шляхом згладжування розбіжностей. Заради цього він готовий поступитися, нехтувати своїми інтересами, прагнути підтримувати іншого, не зачіпати його почуттів, враховувати його аргументи. Його девіз: «Не варто сваритися, тому що всі ми - одна щаслива команда, що знаходиться в одному човні, яку не слід розгойдувати». Компроміс, співробітництво - висока наполегливість поєднується з високою кооперативності. У цьому випадку дії менеджера спрямовані на пошук рішення, повністю задовольняє як його інтересам, так і побажанням іншої особи в ході відкритого і відвертого обміну думками про проблему. Він намагається врегулювати розбіжності, поступаючись в чомусь в обмін на поступки іншої сторони, в процесі переговорів шукає проміжні «середні» рішення, що влаштовують обидві сторони, при яких ніхто нічого особливо не втрачає, а й не набуває.)