27.Оцінка потенціалу підприємства: основні цілі та сфери застосування.

Оцінка вартості потенціалу підприємства – це упорядкований, цілеспрямований процес визначення в грошовому виразі вартості об"єкта з урахуванням потенційного і реального доходу, який має місце в певний проміжок часу за умов конкретного ринку.

В оцінці потенціалу підприємства заінтересовані: кредитори; інвестори; держава; акціонери; управлінці; постачальники; страхові фірми. Вони бажають реалізувати свої економічні інтереси і визначають головні цілі оцінки, а саме:

- підвищення ефективності поточного управління підприємством або фірмою;

- визначення вартості цінних паперів у разі купівлі-продажу акцій підприємства на фондовому ринку;

- визначення вартості підприємства у разі його купівлі-продажу цілком або частинами;

- реструктуризація підприємства;

- розроблення плану розвитку;

- визначення кредитоспроможності підприємства і вартості застави за кредитування;

- укладення страхової угоди, в процесі якого виникає необхідність визначення вартості активів;

- установлення бази оподаткування;

- прийняття обґрунтованих управлінських рішень (зокрема усунення впливу інфляційних процесів);

- здійснення інвестиційного проекту розвитку бізнесу.

1. Оцінки вартості майни проводиться за:

а) продажу певної частки нерухомості;

б) отримання кредиту під заставу частини нерухомості;

в) страхування нерухомого майна і визначення у зв"язку з цим його вартості;

г) передавання нерухомості в оренду;

д) оформлення частини нерухомості як внеску до статутного фонду новостворюваного підприємства;

е) оцінки нерухомого майна як окремого етапу в загальній оцінці вартості підприємства.

2. Оцінки вартості машин і обладнання проводиться в таких випадках:

а) продаж окремих одиниць обладнання;

б) оформлення застави;

в) страхування рухомого майна;

г) передавання машин, обладнання в оренду;

д) організація лізингу машин, обладнання;

е) визначення амортизаційних відрахувань;

є) оформлення машин і обладнання як внеску до статутного фонду іншого підприємства;

ж) за реалізації інвестиційного проекту.

3. Оцінка вартості гудвілу проводиться за:

а) передання або продажу іншому підприємству;

б) надання франшизи іншим компаньйонам;

в)визначення збитку, який було завдано діловій репутації підприємства незаконними діями інших підприємств;

г) використання гудвілу як внеску до статутного капіталу;

д) за визначення вартості всіх нематеріальних активів для оцінки вартості підприємства.

28-36 (Кривонос)

37. Методологія оцінки нематеріальних активів підприємства.

Нематеріальні активи можуть бути оцінені в грошовій формі з використанням таких видів оцінок:- за фактичною собівартістю; - за поточною відновною;-за поточною ринковою вартістю - за чистою вартістю реалізації.

Дохідний підхід базується на встановленні причинного зв'язку між функціональними (фізичними, техніко-економічними та іншими) властивостями об'єкта інтелектуальної власності та майбутніми доходами від його використання. Дохідні методи оцінки вартості майна:1) Метод дисконтування грошових потоків .В основу методу покладено залежність вартості від часу. Вартість нематеріального активу дорівнює теперішній вар­тості майбутніх грошових потоків від його використання.2) Метод переваг у доходах. Базується на визначенні різниці між грошовими потоками, і отриманими від використання нематеріального активу, та | грошовими потоками без його використання(Метод обліку продажної ціни на продукцію. Метод обліку обсягів реалізації. Метод одночасного обліку продажної ціни та обсягів реалізації продукції.) 3)Метод надлишкових прибутків. Метод базується на припущенні, що надлишкові прибутки підприємство отримує за рахунок невідображених у балансі нематеріальних активів. 4)Метод надлишкових грошових потоків. Метод заснований на припущенні, що приріст вартості компанії порівняно з вартістю капіталу, трудових і земе­льних ресурсів, залучених до господарського обігу, фор­мується за рахунок нематеріальних активів. 5) Метод звільнення від роялті. Метод використовується для оцінки нематеріальних активів., права на використання яких надаються за допомогою ліцен­зій. 6) Метод виграшу в собівартості. Цей метод базується на врахуванні економії витрат, що може бути асоційована із застосуванням нематеріальних активів; передбачає обчислення розміру виграшу в собівартості за тер­мін, коли інтелектуальна власність ще приносить корис­ний ефект (знижує собівартість). 7) Метод капіталізації грошового потоку (метод прямої капіталізації. Заснований на процесі переведення доходів від ви­користання нематеріального активу в його вартість.

Витратний підхід заснований на міркуваннях про те, що по­тенційний покупець, володіючи певною інформацією про пред­мет купівлі, не заплатить за нього більше, ніж вартість іншого нематеріального активу з тією ж корисністю.

Витратний підхід до оцінки вартості нематеріальних активів реалізується методом обліку початкових витрат (базується на обліку фактично понесених витрат відповідно до бухгалтерської звітно­сті протягом останніх років), методом вартос­ті заміщення(використовують принцип заміщення, відповід­но до якого максимальна вартість об'єкта влас­ності визначається мінімальною ціною аналогічного об'єкта, що пропонується для про­дажу на нинішній момент на ринку) та методом відновної вартості(відновна вартість визначається як сума витрат, які необхідні для створення нової точної копії нематері­ального активу на основі сучасних цін на матеріали, енергоносії тощо).

Ринковий підхід до оцінювання нематеріальних активів пе­редбачає порівняння об'єкта оцінювання з представленими на ринку аналогічними об'єктами. Найпоширенішим указаний під­хід став у методі порівняльних продаж. Його суть полягає в пря­мому порівнянні об'єкта оцінювання з аналогічним за корисніс­тю, якістю та призначенням нематеріальним активом, що вже купувався/продавався за інформацією минулих ринкових угод.