ПИТАННЯ

1.1.Інтернаціоналізація та глобалізація господарського життя. Поняття та умови формування сучасного світового госп-ва (СГ).

1.2.Сутність та переваги відкритої економіки.

1.3.Структура та суб’єкти МЕВ.

2.1.Сутність міжнародного розподілу факторів виробництва.

2.2.Чинники та показники участі країн у міжнародному розподілі праці.

2.3. Міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва. міжнародне виробництво.

2.4.Теорії.

3.1.Міжнародна торгівля товарів в сучасних умовах

3.2.Світовий ринок послуг

3.3.Міжнородна економічна інтеграція та її роль у світовій торгівлі.

4.1. Роль держави(Д) у міжнар. торгівлі.

4.2. Причини державного втручання в зовнішню торгівлю:

4.3. Варіанти характеру торгівельної політики держави.

4.4. Багатобічне рег-ня зовн. торгівлі.

5.1.Поняття та види тарифу.

5.2.Рівень митного обкладання. тарифна екскалація.

5.3.Специфічні випадки тарифної політики.

1.1.Інтернаціоналізація та глобалізація господарського життя. Поняття та умови формування сучасного світового господарства (СГ).

Головною особливістю сучасного СГ є інтенсивний розвиток МЕВ. Це проявляється в глибокому міжнародному розподілі праці, інтенсифікації фінансово-економічних зв’язків між країнами, глобалізації господарського життя, збільшенні відкритості національних економік в появі та розвитку міжнародних економічних структур.

Всі ці процеси носять діалектичний характер. Це проявляється в тому, що з одного боку країни світу прагнуть до зміцнення економічної незалежності, а з іншого боку вони змушені «відкривати» свої економіки для здійснення інтеграційних процесів.

Економічний прогрес суспільства тісно пов’язаний з рівнем розподілу праці. В межах окремих країн це проявляється в спеціалізації окремих робітників, підприємств та галузей.

Сьогодні спеціалізація виробництва набуває значного міжнародного розвитку. Це проявляється в зростанні масштабів обміну між країнами товарів та послуг, інтенсивному русі чинників виробництва між країнами, нових формах господарського життя.

Сучасне СГ є новою економічною реальністю, що треба відрізняти від звичайних МЕВ. Воно почало формуватися, коли МЕВ набули глобального характеру.

Сучасне СГ - це є глобальний економічний організм, сукупність (а не просто сума) національних економік, що знаходиться в тісній взаємозалежності, складається із взаємопов’язаних частин (підприємств, галузей, регіонів), що підпорядковані об’єктивним законам ринкової економіки.

Основними характеристиками СГ є :

1. міжнародний розподіл праці, спеціалізація та кооперація виробництва;

2. міжнародне переміщення чинників виробництва (капіталу, трудових ресурсів, технологій та інформаційних ресурсів);

3. створення на основі цих факторів виробництва міжнародних економічних структур (транснаціональних корпорацій);

4. створення та розвиток державної системи підтримки міжнародної торгівлі товарами та послугами та міжнародного руху чинників виробництва;

5. поява та розвиток національних економік відкритого типу;

6. поява та розвиток спеціальних сфер економіки в межах окремих країн. (в першу чергу – вільні економічні зони);

Для регулювання МЕВ та СГ створ-ся спеціальні організації. Найбільш відомими є СОТ, Міжнародний валютний фонд…

Етапи розвитку сучасного світового господарства (СГ)

1. XV-XVI ст. – великі географічні відкриття

2. XIX- XX ст. – великі науково-технічні відкриття

3. 1917 –60ті роки XX ст. – розкол світу на 2 економічні системи – соціалістична, капіталістична

4. 60-ті роки XX ст. - розпад колоніальної системи

5. 70-ті роки XX ст. – поява і розвиток нових індустріальних країн (Мексика, Аргентина, Бразилія…)

6. 90 -ті роки XX ст. – розпад СССР і поява нових країн.

Види ринків у СГ

Внутр. ринок

Нац. ринок

Світовий ринок

Міжнар. ринок

• Внутрішній ринок – це форма господарського спілкування, коли все, що зроблено на продаж, реалізується в межах країни.

• Національний ринок – це сукупність внутрішніх і зовнішніх ринків країни.

• Міжнародний ринок – це частина національних ринків, безпосередньо пов’язаних з зовнішнім ринком.

• Світовий ринок – це сфера сталих та тривалих товарно-грошових відносин, що засновані на міжнародному розподілі праці та чинниках виробництва.

Глобалізація в МЕВ пов’язана зі значним зростанням масштабів міжнародних процесів, переміщенням між країнами факторів виробництва, лібералізацією торгівлі, зняттям різноманітних обмежень, створенням зон вільної торгівлі. Процеси глобалізації приводять до того, що країни поступово втрачають, власний характер своїх виробництв і воно(виробництво) набуває все більше міжнародного характеру. Процеси глобалізації приводять до того, що в світі створюється планетарний ринок товарів, капіталів, що в свою чергу приводить до нового, якісно більш високого рівня МЕВ. Разом з тим процеси глобалізації пов’язані з певною проблемою: вони приводять до більшого економічного розвитку економічно могутніх країн і до низького економічного розвитку країн, що розвиваються.

Основними факторами, що визначають процес глобалізації є:

1. Виробничо-технічні – різке зростання масштабів виробництва обсягів міжнародної торгівлі товарами та послугами на основі розвитку засобів транспорту та зв’язку.

2. Економічний – надзвичайна концентрація капіталу в окремих країнах, що виходить за національні межі і набуває національного характеру.

3. Інформаційний – поява принципово нових засобів ділового спілкування, обміну виробничою, науково-технічною, комерційною та оперативною інформацією, що виходить на новий рівень управління міжнародним виробництвом.

4. Науково-технологічний – інтенсивний розвиток науково-технічних досягнень в різних країнах світу та обмін ними між країнами.

5. Соціологічний – зменшення розбіжностей в національних традиціях та звичаях, що пов’язано з міграцією населення між країнами.

6. Політичний – зменшення жорсткості національних кордонів, полегшення або ліквідація процедур пов’язаних з переміщенням між країнами товарів, послуг, чинників виробництва.

7. Екологічний – в світі існує багато проблем пов’язаних з охороною навколишнього середовища, що не можуть бути вирішеними зусиллями однієї країни, бо вони стосуються всіх країн світу.

1.2.Сутність та переваги відкритої економіки.

Автаркія – це політика господарювання, що базується на самозабезпеченні.

Відкрита економіка

Тезу про відкритість економіки запропонували США після 2 світової війни. Це було пов’язано з тим, що вони вийшли з 2 світової війни з найменшими витратами і намагалися закріпити свої переваги на світових ринках.

Головною ідеєю в той час було те, що відкрита економіка – найбільш сприятливі правила гри для лідируючої економіки.

З часом по мірі змін в економіці в світі експансія США суттєво зменшилась і сутність політики відкритої економіки змінилась. Цьому сприяли наступні фактори:

1. державна політика провідних країн світу, яка дозволила зменшити різноманітні торгові, митні, валютно-фінансові перешкоди на шляху руху товарів та послуг. Створити сприятливі умови для здійснення інвестицій руху робочої сили, технологій тощо.

2. діяльність ТНК, розташовуючи свої виробництва в різних країнах світу ТНК створили всі необхідні умови для інтернаціоналізації МЕВ

3. розвиток засобів транспорту, зв’язку, нові інформаційні технології тощо

Таким чином сучасна відкрита економіка є антиподом автаркії, новою економічною реальністю, що сьогодні існує в світі. Відкрита економіка передбачає цілісність господарчого комплексу країни, що є інтегрованим у світове господарство комплексом.

Відкрита економіка передбачає:

1. ліквідацію монополії держави на зовнішню торгівлю при збереженні відповідного контролю

2. відкрита економіка передбачає створення сприятливого інвестиційного клімату в країні, для того щоб забезпечити приплив капіталу, технологій тощо.

Відкрита економіка повинна базуватися на розумній доступності країни для іноземних інвестицій та робочої сили.

Відкрита економіка не може бути синонімом вседозволеності в МЕВ, анархічності тощо. Відкриту економіку характеризує велика кількість показників. Не існує абсолютного показника, який би характеризував.

Основними показниками, що характеризують відкритість економіки з точки зору зовнішньо-торгівельних операцій є наступні:

1. Експортна квота

Екв=Е/ВВП*100%

2. Імпортна квота

Ікв=І/ВВП*100%

3. Зовнішньо-торгівельна квота

ЗТкв=ЗТО/ВВП*100%

ЗТО=Е+І

Вважається, що країни, які мають велику питому вагу базових галузей ( вантажна промисловість, гірничо-видобувна, металургійна, вугільна, машинобудівна) промисловості в економіці країни мають менші можливості до відкритості своїх економік.

1.3.Структура та суб’єкти мев.

Основними напрямами МЕВ є:

• міжнародний розподіл праці між країнами,

• міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва.

• міжнародна торгівля товарами та послугами,

• міжнародний рух капіталу та здійснення закордонних інвестицій,

• міжнародний рух робочої сили,

• міжнародний науково-технічний обмін, рух технологій,

• міжнародні валютні, фінансові та кредитні взаємовідносини,

• міжнародна економічна інтеграція.

Суб’єктами МЕВ є:

• на мікрорівні:

• окремі підприємства та фіз. особи, що здійснюють ЗЕД.

• на макрорівні:

• окремі країни, угрупування країн, руеіони, міста та структурні складові країни.

• на обох рівнях:

• міжнар. промислові, торгові, фінансові та інші корпорації,

• пенсійні, інвестиційні фонди,

• страхові, консалтингові, трастові та інші компанії.

• на національному рівні:

• міжнародні інституції та організації.

Головним завданням розвитку МЕВ сьогодні є створення відповідного міжнародного економічного права, розвиток міжнародного менеджменту, маркетингу, фінансової діяльності, тощо.