5.1.Поняття та види тарифу.

В світовій економіці митні тарифи використовуються всіма країнами світу як головний засіб держ. регулювання зов. торгівлі, що дозволяється міжнародними нормами і першу чергу нормами СОТ. Ввізне мито використовується країнами як засіб підвищення цін на імпортні товари з тим, щоб вітчизняні товари одержали відносну цінову перевагу на внутрішньому ринку. Імпортні тарифи також використовуються як засіб одержання доходів до державного бюджету.Вони можуть мати велике значення у формуванні державного бюджету (для менш розвинутих країн) і не велике значення для розвинутих країн. Митний тариф, в залежності від того який бік регулювання в країні є важливим може визначатися наступним чином:

1)інструмент торгівельної політики та державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаєминах зі світовим ринком;

2)звід митних ставок, що застосовувалось до товарів що переміщуються через кордон країни та систематизованим відповідно до товарної номенклатури ЗЕД;

3) конкретна ставка мита що підлягає при сплаті ввезені чи вивезені товарів в (з) митної території країни;

Митні тарифи можуть бути одноколонними та багатоколонними. Одноколонні тарифи

(проекти) мають одне значення мита для кожного товару незалежно від країни походження товару.

Багатоколонні тарифи мають декілька значень митного тарифу. Найвища ставка має декілька значень митного тарифу вона називається генеральною і зазвичай використовується для товарів з країн з якими не має угод. Мінімальна ставка використовується для країн з якими існує РНС.

В сучасних умовах на світових ринках існують різні організаційні форми, що забезпечують митне регулювання. Першою з таких організаційних форм є митний союз. Митний союз це є угода двох або більше країн про ліквідацію митних кордонів між ними. Країни що утворюють митний союз створюють єдину митну зону на якій діє єдиний митний тариф по визначення до країн, що не входять в митний союз. ВЕЗ також передбачає створення режиму безмитного пересування товарів в межах ВЕЗ, але на відміну від митного союзу в межах ВЕЗ єдиний митний тариф не створюється і кожна країна залишає свій митний тариф по відношенню до тих країн, що не є членами зони ВЕЗ.

Кожна країна має свою національну структуру митного тарифу. Протягом багатьох років країни намагаються уніфікувати свої національні структури митного тарифу.

В 1950 році в Брюсселі була підписана багатобічна конвенція про уніфікацію номенклатури митних тарифів, тобто була створена так звана брюссельська схема митного тарифу. В її основу було покладено поділення товарів за виробничим признаком. В одну групу були внесені товари, що відносяться до певної галузі виробництва, починаючи з сировини і закінчуючи готовою продукцією.

Митні тарифи країн складаються з конкретних ставок мита, які використовуються для оподаткування товарів, що ввозяться або вивозяться з митної території країни.

Мито це обов’язковий внесок, що стягується при імпорті чи експорті товарів і є умовою експорту чи імпорту, виконує наступні функції: 1) фіскальну, 2) захисну – захищає місцевих виробників від небажаної конкуренції;3)балансуючу- встановлює ться з метою заміщення небажаного експорту, відноситься до експортного мита, регулює баланс попиту і пропозиції на внутрішньому ринку.

Існують наступні класифікації мита:

1. За способом стягування.

• Адвалорне – нараховується у % до митної вартості товару;

• Специфічне – нараховується у встановленому розмірі на одинцю товару;

• Комбіноване – поєднує перші два види.

Адвалорне мито в основному нараховується до товарів які мають різніякісні характеристики в межах однієї товарної групи. Перевагою є те, що воно підтримує однаковий рівень економічного захисту внутрішнього ринку країни. При зростанні цін на товари зростає і мито. Недоліком є те, що воно вимагає оцінки митної вартості товару. В зв’язку з цим пов’язані із заниженням митної вартості товару.

Специф мито, переваги: простота застосування і не залишає можливості для зловживання. Застосовується до стандартизованих товарів . Недолік: воно не забезпечує відповідного захисту країні. Ціни підвищуються, а митні збори -ні.

2. За об’єктом обкладання:

• Імпортне

• Експортне

• Транзитне

3. За характером :

• Сезонне- вводиться на декілька місяців, і на цей час дія звичного митного тарифу припиняється.

• Антидемпінгове

• Компенсаційне

Антидемпінгове і компенсаційне мито є засобом боротьби проти нечесної конкуренції з боку торгівельних партнерів.

4. За походженням:

• Автономне – вводиться на підставі однобічних рішень органів державної влади.

• Конвенційне – на базі двобічних або багатобічних договорів та угод.

• Преференційне – в основному використовується по відношенню до товарів з країн, що розвиваються.

5. За часом дії:

• Постійне

• Змінне – може змінюватись у встановлені, заздалегідь передбачені терміни.

6. За способом обчислення:

• Номінальне – тобто зазначені в митному тарифі, використовуються для стягнення митних платежів.

• Ефективне – являє собою реальний рівень митних тарифів на кінцеві товари.