4) Провадження політики імпортозаміщення

Існує два стратегічних напрямки (види) розвитку країни:

• імпортозаміщення;

• експортоорієнтований – розвиток економіки країни спрямований на визначення галузей, що є перспективними для експорту на зовнішньому ринку.

5) Контроль за цінами

• держава може обмежувати експорт товарів з метою утримання світових цін на високому рівні. Звичайно, це роблять країни, які займають монополістичне положення на світовому ринку. Небезпекою при впровадженні такої політики може стати збільшення рівня контрабанди на цих ринках. Кім того, така політика стимулює інші країни до розробки та виробництва замінників таких товарів;

• країни мають обмежувати експорт товарів, щоб обмежити вивезення товарів, яких не вистачає в країні, і , тим самим, зберегти низький рівень цін на ці товари на внутрішньому ринку. Небезпека таких заходів полягає в тому, що низькі ціни будуть стимулювати зниження обсягів виробництва;

• держава може обмежувати вивезення товарів, що є важливими для її економіки;

• держава може стимулювати експорт за рахунок продажу на зовнішніх ринках товарів за заниженими цінами. Така політика називається демпінг. Вона заборонена міжнародними нормами, і, в разі її здійснення, каїни можуть впроваджувати антидемпінгові мита.

При державному регулюванні контролю за цінами важливим є здійснення розрахунків оптимальних митних тарифів. Теорія оптимального тарифу стверджує, що закордонний виробник знижуватиме свої ціни, якщо його продукція буде обкладатися податком і в цьому випадку вигоди перейдуть до країни-імпортера, але рівень податку має свої певні межі, за яких імпортно-експортні операції будуть взаємовигідними.

6) справедливість. Усі країни світу здійснюють державне регулювання безпеки виробництва у відповідних галузях, але стандарти, що діють в різних країнах, є різними. Дотримання цих стандартів вимагає значних витрат, тому місцеві виробники в тих країнах, де ці стандарти є високими, можуть бути поставлені в нерівні умови, порівняно з виробниками, у країнах яких ці стандарти є низькими. Якщо в країну постачається товар з низьким стандартом, то місцеві виробники можуть ставити перед урядом питання про справедливість умов конкуренції на внутрішньому ринку.

7) політичні умови. Значна частка державного впливу на зовнішню торгівлю викликана позаекономічними причинами. Основною серед них є необхідність захисту тих галузей, що є важливими для країни у військовий час. Небезпека полягає в тому, що дуже велику кількість продукції можна вважати необхідною у військовий час, тому без ретельного обґрунтування потреби в такому захисті його здійснювати не можна. Держава може також запобігати експорту стратегічних товарів з огляду на те, що вони можуть потрапити до рук потенційних супротивників (оборонні комплекси, ядерні товари, товари подвійного призначення). Держави можуть впроваджувати обмеження експорту товарів в певні країни з огляду на політичні режими, що існують в цих країнах, та політичну ситуацію, що є в цих країнах. Але введення таких обмежень негативно впливає не тільки на економіку тих країн, проти яких вони вводяться, а й на економіку країн, що вводять ці обмеження.

Державне регулювання зовнішньої торгівлі може бути також пов’язане з відповідними політичними зобов’язаннями країни у випадках, коли країна намагається зберегти певний політичний вплив на певні країни або регіони.