2.3. Міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва. Міжнародне виробництво.
Міжнародна спеціалізація виробництва здійснюється по двом основним напрямкам:
виробничому:
міжгалузева спеціалізація,
внутрішньогалузева спеціалізація,
спеціалізацію окремих підприємств
територіальному.
спеціалізація окремих країн,
спеціалізація угруповань країн,
спеціалізація регіонів.
Існують наступні види спеціалізації :
предметна – виробництво предметів та товарів
подетальна – є найбільш розповсюдженою у світі
технологічна – певні технолог процеси.
З міжнародною спеціалізацією тісно пов’язана міжнародна кооперація виробництва (МКВ).
МКВ – процес сталих та тривалих виробничих зв’язків між незалежними виробниками різних країн, що дозволяє з високим рівнем якості, стандартизації, уніфікованості відповідно конкурентоспроможності.
Існують наступні види кооперації:
виробничо-технологічна
безпосереднє виробництвово продукції,
обмін науково-технічними досягненнями, технологіями, що використовуються при виготовленні продукції ;
підрядне – кооперація у будівництві модернізації та реконструкції підприємств, на яких виготовляється відповідна продукція;
удосконалення менеджменту;
процеси стандартизації, уніфікації, управління витратами виробництва. Основною формою виробничо-технічної кооперації в світі є створення міжнародних консорціумів, вони створ-ся для вирішення складних науково-технічних та виробничих проблем, що потребують значних витрат;
торгово-економічна - пов’язана з реалізацією або спільно виготовленої продукції або з реалізацією подібної продукції, що не є конкурентною між собою;
після-продажне обслуговування.
Існують три методи для здійснення коопераційних зв’язків:
кооперація на договірній основі
здійснення спільних програм
створення спільних підприємств
Міжнародне виробництво – це виробничий процес, що організовується з єдиного центру і виконується в різних країнах світу ( підрозділи в різних країнах світу) . Внаслідок цього отримується товар високого рівня якості, стандартизації та уніфікованості.
МВ також дозволяє суттєво скоротити витрати, знизити собівартість , знизити ціни, і відповідно підвищити конкурентну спроможність продукції. Зменшення витрат може бути досягнуто внаслідок економії на заробітна плата, транспорт, коли виробництво розташовується на території споживача чи ресурсів;економія за рахунок податків, митних зборів.
МВ може організовуватись я на основі „старих” підходів до МРП, коли країни історично спец-ся на певних напрямках діяльності, так і на „нових” підходах до МПР, коли провідні компанії світу розташовують свої виробництва в „3” країнах. Тим самим МРП має дещо штучний характер.
2.4.Теорії.
Теорія меркантилізму
Багатство в світі є обмеженим, тому воно перерозподіляється між країнами і одні країни багатіють за рахунок інших. Тому важливим для країни є експорт товарів, який повинен перевищувати імпорт, внаслідок чого збільшується приплив золота в країні. Теорія вперше сформулювала поняття „торгівельного балансу”. Виходячи з цього країна повинна жорстко регулювати зовнішню торгівлю, обмежувати вивезення сировини, що використовується для виготовлення продукції в країні і всіляко зменшувати торгівельні бар’єри, пов’язані з імпортом сировини, якої немає в країні. Таким чином головне значення теорії меркантилізму було те, що вона сформулювала поняття „торгівельного балансу”. Баланс повинен бути позитивним. Гол. Недоліком було те, що меркантелісти вважали, що багатство в світі є обмеженим і не може збільшуватися.
Теорія абсолютних переваг (А.Сміт)
Країни спеціалізуються на виготовленні та експорті тих товарів, по яким вони мають абсолютні переваги по відношенню до інших країн і імпортують ті товари, по яким переваги мають інші країни. Переваги вимірюються через витрати робочого часу. Експорт має велике значення для економіки країни, бо за його допомогою реалізуються ті товари, що не можуть бути реалізовані країною на внутрішньому ринку. Країна не повинна втручатися в регулювання зовн. торгівлі. Всі процеси на зовнішньому ринку регулюються за допомогою механізмів внутрішнього ринку. Гол. значення цієї теорії було те, що вона сформулювала поняття трудової вартості і показала значення міжнародного розподілу праці для ефективного розвитку країн. Недоліком цієї теорії було те, що вона не пояснила, чому відбувається торгівля між країнами, коли одна з них має повні абсолютні переваги по всім товарам над іншою країною.
Теорія відносних (порівняльних) переваг (Рікардо)
Головною ідеєю було те, що для визначення пріорітетних напрямків розвитку економіки країни і відповідно розвитку експорта необхідно визначити так звану альтернативну ціну – є порівняння витрат часу на виготовлення товарів на внутрішньому ринку.
Ця теорія має сьогодні велике значення, бо:
вона показує, як країни можуть отримати виграш від торгівлі внаслідок ефективного використання ресурсів;
спростовує тезу про необхідність захисту всіх підряд національних виробників.
Теорія порівняльних переваг спростовує тезу про нееквівалентний обмін між країнами, яку часто застосовують країни, що розвиваються. Вони говорять про те, що в результаті експортно-імпортних операцій країни витрачають для виробництва тих продуктів, що експортуються більше роб. часу, ніж ті, що постачають їм товари по імпорту.
Помилкою тези про нееквівалентний обмін є те, що необхідно порівнювати витрати часу на виробництво товарів на експорт з потенційними можливими витратами часу на ті товари, що могли б бути замінниками імпорту.
Головний недолік – не враховує цілу низку можливих складових, що впливають на торгівлю:
1.теорія враховує єдиний фактор виробництва – витрати робочого часу і не враховує інші фактори виробництва (капітал, земля)
2.теорія не враховує таку важливу складову міжнародної торгівлі як транспортні витрати.
3 не враховує дію таких економічних чинників в зовнішній торгівлі як курси валют, інфляційні процеси, митна складова тощо.
4.виходить з тези про те, що ресурси можуть вільно переміщуватись між галузями однієї продукції може виготовлятись інша.
Теорія співвідношення чинників виробництва (Хекшера-Оліна)
Головна ідея – країни спеціалізуються на виробництві та експорті тих товарів, то яким вони мають надлишок чинників виробництва і імпортують ті, товари, по яким існує дефіцит чинників виробництв.
Торгівля товарами може заміщуватись торгівлею чинниками виробництва внаслідок чого відбувається поступове вирівнювання факторних цін між країнами.
Значення теорії в тому, що вона пояснює, чому і як відбувається як рух товарів між країнами, так і і рух факторів виробництв між країнами. Вона показала, що міжнародна торгівля буде найбільш ефективною між країнами, що мають різну структуру економіки і різну забезпеченість факторами виробництв. В цьому випадку країни найбільш ефективно використовують надлишкові фактори виробництв.
Парадокс Леонтьєва
Леонтьєв дослідив американську економіку і зовнішню торгівлю після 2 світової війни на основі теорії Хекшера-Оліна. В результаті був отриманий наступний висновок: експорт США є трудомістким, а імпорт США є капіталомістким. Це ввійшло в повне протиріччя з теорією Хекшера-Оліна, бо в США ніколи не було надлишка трудових ресурсів, а навпаки в США був надлишок капіталу. Рішення було знайдено, коли Леонтьєв дослідив структуру, складові американського експорту та імпорту. Експорт був трудомістким за рахунок того, що США експортували товари, пов’язані з новітніми технологіями яких використовується високотехнологічна праця. А імпорт був капіталомістким, бо в США імпортували сировину, яка є надзвичайно капіталомістким товаром.
Тому основним висновком теорії Леонтьєва було те, що чинники виробництва не є однорідними і використовуючи теорію Хекшера-Оліна повинно це враховувати.
Теорія життєвого циклу
Пов’язана з теорією маркетингу. Виникла в 60-т роки ХХ ст., коли виник сам маркетинг.
Зміст маркетингу – виробляти те, що продається, а не продавати те, що виробляється.
1 2 3 4
1 - етап виведення на ринок товару;
2 - етап зростання
3 – зрілості та насичення
4 – етап падіння
На 1 етапі товар характеризується високою трудомісткістю за рахунок використання висококваліфікованої праці. Виготовляється невеликими партіями в країнах, де він зявився. Конкуренція майже відсутня. Ціни на товар ростуть.
На 2 етапі обсяги виробництва стрімко зростають, розширюються обсяги продажів товарів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Зявляються нові виробники, посилюється конкуренція. Товар з трудомісткого поступово перетворюється в капіталомісткий. Ціни поступово починають знижуватися і створюються умови для перенесення виробництва в країни, що розвиваються.
3 етап – виробництво має високу ступінь стандартизації, уніфікованості, що дозволяє в значній мірі розташувати виробництво в інших країнах світу. Зростає значення цінової конкуренції, бо рівень стандартизації та якості майже рівний, а кількість виробників велика. На останніх стадіях цього етапу починається нецінова конкуренція (сервісне обслуговування, додаткові гарантії ,додаткові кредити на придбання товару).
4 етап – виробництво здійснюється майже 100% в країнах, що розвиваються, а в разі потреби в цьому товарі в розвинених країнах ця потреба задовольняється за рахунок імпорту з цих країн.
Теорія конкуренції (теорія Портера)
Конкурентоспроможність країн в міжнародному обміні визначається наступними складовими:
1. Факторними умовами: конкурентоспроможність країни залежить від наявності необхідних ресурсів для виготовлення певних товарів (теорія Хекшера-Оліна) і ефективності їх використання. Є 2 шляхи вирішення проблеми з наявністю фактичних умов:
1)екстенсивний
2) інтенсивний
2. Умовами попиту: Країни, створюючи товари для зовнішнього ринку повинні максимально враховувати особливості попиту на різних ринках.
3. Стан та рівень розвитку обслуговуючих галузей є дуже впливовим з точки зору розвитку галузей, що є постачання сировини, матеріалів для основних галузей, що обслуговує, реалізує, забезпечує зв’язок, транспорт.
4. стратегія фірм в конкретних ринкових умовах: головною вимогою є те, що стратегія була гнучою.
5. державне регулювання: законодавство, правове регулювання, митне регулювання.