- •Психологія
- •1 Психологія як наука
- •1.1 Предмет психології
- •1.2 Статус і місце психології серед інших наук
- •1.3 Галузі психології
- •1.4 Відмінності життєвої психології від наукової
- •1.5 Методи психології
- •7. Ждан а.Н. История психологии: от античности до наших дней. – м., 1990.
- •2 Свідомість як предмет психологічного вивчення
- •2.1 Уявлення про свідомість та її функції
- •2.2 Самосвідомість та її структура
- •2.3 Стан свідомості
- •3 Психологія емоцій
- •3.1 Поняття емоційних станів та їхні види
- •3.2 Фізіологічні основи емоцій
- •3.3 Зовнішні вияви емоцій
- •3.4 Теорії емоцій
- •4 Психологія стресу
- •4.1 Природа стресу
- •4.2 Фактори, що викликають стрес
- •4.3 Способи боротьби зі стресом. Профілактика стресу
- •5 Пізнавальні процеси
- •5.1 Відчуття (види відчуття, абсолютний та відносний пороги відчуття)
- •5.2 Властивості та закономірності сприймання
- •5.3 Феномен уваги, його основні властивості
- •5.4 Пам’ять: види, індивідуальні особливості та деякі прийоми поліпшення пам’яті
- •5.5 Види і процеси мислення
- •6 Індивідуально-психологічні особливості людини
- •6.1 Темперамент: фізіологічні основи, психологічна характеристика типів темпераменту
- •6.2 Визначення, структура і типологія характеру
- •6.3 Поняття і види здібностей. Розвиток здібностей
- •7 Проблема особистості в психології
- •7.1 Загальне уявлення про особистість
- •7.2 Психодинамічна теорія особистості з. Фройда
- •7.3 Біхевіористична теорія особистості б.Ф. Скіннера
- •1. Режим підкріплення з постійним співвідношенням (пс).
- •7.4 Когнітивна теорія особистості Дж. Келлі
- •7.5 Гуманістична теорія особистості а. Маслоу
- •7.6 Психічний розвиток особистості. Фактори розвитку особистості
- •2. Дитинство
- •3. Отроцтво
- •8 Психологія спілкування
- •8.1 Спілкування як психологічний процес
- •8.2 Функції спілкування
- •8.3 Вербальна і невербальна комунікація
- •8.4 Спілкування як інтеракція. Види взаємозв'язку у спільній діяльності
- •8.5 Сумісність та спрацьованість. Соціально-психологічний клімат
- •9 Психологія малої групи
- •9.1 Визначення малої групи, їх види та структура
- •9.2 Соціальний влив та його феномени
- •9.3 Лідерство та керівництво в малій групі
- •Психологічний словник-довідник
- •Додаток а
- •Судження
- •Додаток б
- •Додаток в
- •Додаток г
- •Додаток д
- •Психологія
- •61166, Харків, хнуре, просп. Леніна, 14
- •61166, Харків, хнуре, просп. Леніна, 14
7. Ждан а.Н. История психологии: от античности до наших дней. – м., 1990.
2 Свідомість як предмет психологічного вивчення
2.1 Уявлення про свідомість та її функції
Явище людської свідомості – одне з найбільших еволюційних досягнень, що стало передумовою, причиною й умовою формування як людської культури, так і унікальної людської особистості. Тому важко переоцінити важливість розуміння феномену свідомості, що є об'єктом вивчення не тільки психології, але й ряду інших дисциплін.
Тривалий час, як у донауковий, так і у науковий періоди існування психології свідомість вважалася головним і чи не єдиним об'єктом вивчення для психологів. Засновник психологічної науки В. Вундт присвятив свою наукову діяльність саме пошуку елементів свідомості, з яких, як із цеглинок, на його думку, будується вся психіка. На початку ХХ століття увага до вивчення свідомості під дією багатьох факторів була втрачена, однак із середини минулого століття й донині свідомість та її різні стани міцно увійшли в проблемну область психологічних досліджень.
Поняття свідомості, так само як і поняття психіки, належить до тих основних понять психологічної науки, яким дуже складно дати вичерпне визначення. Представники різних теоретичних напрямків у психології трактують це поняття у відповідності зі своїми ідеологічними уявленнями. Ми тут можемо зупинитися на такому загальному визначенні: свідомість – це розуміння існування особистості й оточуючого її середовища (Д. Майерс).
Свідомість виконує ряд базових для існування людського організму та людської особистості функцій:
1) функція пізнання. Значна частина інформації про навколишній світ здобувається нами завдяки свідомим формам освоєння дійсності, головна з яких – формально-логічне мислення;
2) функція переживання. Людське існування безупинно пов'язане з різними емоціями, які, скрашуючи будь-які види свідомої поведінки, формують суб'єктивне, особисте ставлення людини до світу і його об'єктів. Функція переживання тісно пов'язана із самосвідомістю й самооцінкою особистості;
3) функція регуляції ставлення до світу й людей. Це інтегруюча функція свідомості, що проявляється в активному ставленні людини до оточуючої її дійсності;
4) функція рефлексії. Рефлексія – це зосередження свідомості на самому собі, вміння „подивитися всередину себе”, на свій внутрішній світ. Ця функція вважається найважливішою, оскільки саме нею найбільшою мірою характеризується зміст і суть свідомості. Рефлексивна свідомість реалізує себе за допомогою двох видів вмісту: значень та змістів.
Значення – це квінтесенції суспільної свідомості, які засвоюються людиною. Свідомість є продуктом соціального характеру розвитку людини та формується тільки в соціальних контактах. З раннього дитинства дитина включається у складну діяльність засвоєння людського досвіду, що виражається у вигляді людських знань про навколишній світ. Спочатку вона є пасивною ланкою спілкування, однак надалі поняття, терміни, соціальні норми і цінності переходять із зовнішньої форми у внутрішню, стають невід'ємною частиною саме її свідомості. Цей процес засвоєння суспільних знань називається інтеріоризацією.
Зміст – це особисте, суб'єктивне ставлення людини до якої-небудь інформації або ситуації. Зміст є своєрідним емоційно-чуттєвим „забарвленням” значення, формуючи особистісні цінності, переваги, переживання. Значення однакові для всіх членів суспільства, зміст же завжди індивідуальний.