2.3 Стан свідомості

Традиційно в психології визнається існування двох типів станів свідомості. Один з них представлений станом активного пильнування, тобто станом, у якому людина може пристосовуватися до зовнішньої дійсності. Сам по собі стан пильнування не має власної квінтесенції – він пов'язаний із правильною розшифровкою сигналів навколишнього світу та ефективною взаємодією з ним.

Ті стани свідомості, які можуть бути викликані різними фізіологічними, психологічними засобами і які істотно відрізняються від нормального пильнування, прийнято називати зміненими станами свідомості (ЗСС). До ЗСС належать: сон, гіпнотичний стан, медитація і транс, стан алкогольної та наркотичної інтоксикації й деякі інші. Розглянемо особливості різних ЗСС.

Сон є звичайним ЗСС, з яким людина регулярно стикається протягом свого життя. У середньому час сну займає близько 8 годин на добу, і цей процес регулюється внутрішнім механізмом біологічного годинника (особлива функція відділів головного мозку). Сон являє собою складне утворення, що складається з декількох фаз.

Фаза повільного сну супроводжується максимальним розслабленням м'язів, уповільненням ритму серця та дихання. Вона займає приблизно 80 хвилин і відповідальна за відновлення фізичних сил організму. На цій фазі відбувається поступовий перехід від стадії дрімоти з напівсонними фантазіями до більш глибокого сну, у період якого виникає більшість сновидінь, які, втім, людина найчастіше забуває.

Фаза повільного сну змінюється фазою парадоксального сну, що триває близько 15-20 хвилин. Цю фазу ще називають фазою швидких рухів очей (ШРО), тому що саме їх можна спостерігати в цей час у людини, що спить. Організм на цій стадії сну здійснює особливу активність – прискорюються дихання і серцевий ритм, починається бурхливе виділення гормонів, кров доливає до мозку. При цьому тіло залишається розслабленим. Сновидіння, які людина бачить під час стадії ШРО, як правило, добре запам'ятовуються та відтворюються після того, як людина прокинеться. Стадії повільного й парадоксального сну змінюють одна одну в середньому 5 разів за цикл, після чого людина здатна самостійно прокинутися.

Чому людина бачить сни? Існує кілька теорій, які намагаються пояснити необхідність сновидінь для нормального функціонування людської психіки. Відповідно до психоаналітичної теорії З. Фройда, сновидіння являють собою символічну реалізацію нездійснених бажань. При цьому сновидіння забезпечують зняття напруженості, підвищення психологічного комфорту та виникнення почуття задоволення. Зміст сновидіння пов'язаний з подіями попереднього дня й одночасно з актуальною проблемою, яка тривожить людину під час сну. Інформаційна теорія стверджує, що сновидіння являють собою необхідний етап обробки інформації, одержуваної мозком протягом періоду пильнування. У цей час інформація відфільтровується, сортується та закріплюється в пам'яті. Сновидіння, які виникають при цьому, відіграють роль змістовного оформлення та структуризації засвоюваної інформації. Так чи інакше, але сновидіння, очевидно, є важливим механізмом функціонування психіки.

Гіпноз – це специфічний стан свідомості, що характеризується підвищеною сугестивністю однієї людини до наказів іншої (гіпнотизера). Всі люди різною мірою схильні піддаватися гіпнозу: найбільш гіпнабельними є люди з багатою фантазією, які вміють концентруватися на своєму внутрішньому світі. Для глибокого гіпнотичного стану характерні фізіологічні риси, схожі з парадоксальною фазою нормального сну: розслабленість тіла поряд зі збудженням окремих ділянок кори головного мозку, сприйнятливість до слабких сигналів, тоді як сильні практично не впливають. І.П. Павлов вважав, що гіпноз є різновидом сну, який настає дуже повільно й захоплює тільки деяку частину кори головного мозку.

Викликанню гіпнотичного стану сприяє ряд умов.

1. Монотонні подразники: фіксація погляду, монотонність мовлення, слабкі повторювані впливи призводять до стомлення відповідних органів чуттів і розвитку гальмування в пов'язаних з ним ділянках кори мозку.

2. Максимальне розслаблення м'язів: релаксація тіла готує перехід від активного пильнування до стану спокою.

3. Сприйняття звукових сигналів у сні: здатність чути слабкі сигнали у фазі парадоксального сну дає можливість встановлювати контакт із загіпнотизованою людиною.

4. Захисна роль сугестивності людини в ситуації психологічної травми: у складній життєвій ситуації людина має потребу в співчутті й розраді, мимоволі знижуючи при цьому поріг своєї сугестивності. Слід зазначити, що в подібному варіанті неусвідомленого гіпнотизування кожна людина буває й гіпнотизером, і тим, кого гіпнотизують, не підозрюючи про те, що грає ці ролі.

Більшість людей вважає, що гіпноз – це тільки дуже сильний вплив, при якому людина, що піддається навіюванню, „спить наяву” і піддається практично необмеженому впливу гіпнотизера. Насправді це далеко не так. Всі випадки, коли ми додержуємося порад інших, не намагаючись критично оцінити їх, коли дуже сильно замислюємося, не помічаючи нічого, що відбувається навколо нас, коли мріємо або фантазуємо – все це можна назвати гіпнотичним станом.

Яка природа гіпнозу? Дотепер немає єдиної думки з цього приводу. Деякі вчені вважають гіпноз нормальним проявом природної сугестивності людини, прояв сили її уяви. Заслуговує на увагу теорія, запропонована школою когнітивної психології, відповідно до якої гіпноз є свідченням неоднорідності людської свідомості. Остання існує на декількох рівнях, і процес гіпнозу являє собою існування свідомості на іншому рівні, ніж пануючий рівень активного пильнування.

Медитація – специфічний стан свідомості, що має на меті зосередити увагу на одному стимулі, обмежуючи його від інших впливів навколишнього світу. Медитація є керованим процесом і залежить від умінь самої особистості. Способи досягнення стану медитації різні: проста інтенсивна зосередженість на думках або фізичних відчуттях, ритмічні рухи або танці, особливі пози й дихальні вправи, повторення одноманітних звуків (мантр). Уміння медитувати корисне, тому що допомагає розслабитися, переборювати негативні стресові впливи, керувати своїми емоційними й пізнавальними процесами.

Стани, викликані вживанням наркотичних речовин – психоактивні наркотики, до яких належать депресанти (алкоголь, траквілізатори, опіум), стимулятори (кофеїн, нікотин, кокаїн, амфетаміни) і галюціногени (ЛСД, марихуана), викликають значні зміни свідомості. Дії цих груп наркотичних речовин різні: депресанти пригнічують активність нервових клітин і сповільнюють життєдіяльність організму, стимулятори стимулюють діяльність нейронів і прискорюють функції органів тіла, галюціногени спотворюють сприйняття й породжують різні образи за відсутності подразників. Вживання незначних доз подібних речовин створює ефект „розширення свідомості”, тобто придбання нових відчуттів, натхнення або незвичайного досвіду. Однак небезпеку наркотичних речовин будь-якої групи неможливо зменшити – наркотики дуже швидко викликають звикання, коли для одержання того самого ефекту потрібно значно збільшувати дозу речовини. При цьому виникає фізіологічна або психологічна залежність, коли вживання препарату стає необхідністю. Крім ефекту крайньої несвободи особистості (залежна людина не може сама керувати своїм життям) приймання наркотиків викликає сильні негативні, іноді необоротні зміни в організмі. Серцеві й легеневі захворювання, втрата пам'яті, зниження кількості статевих гормонів, депресії, рак – така плата за короткі приємні моменти, пов'язані з прийманням наркотиків.

ЗСС відіграють значну роль у досвіді й поведінці людини. Ці стани можуть слугувати як позитивним, адаптивним, так і негативним, дезадаптивним цілям, виступаючи виразом численних потреб, бажань та інтересів людини.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Чим характеризується уявлення про свідомість у психології?

2. Які функції виконує свідомість у психіці людини?

3. Що таке значення й зміст, чим вони відрізняються?

4. Як розвивається самосвідомість людини?

5. Яка структура самосвідомості? Охарактеризуйте кожен з компонентів самосвідомості.

6. Що таке самооцінка та які її види?

7. Що таке змінені стани свідомості? Якими вони бувають?

8. Охарактеризуйте особливості сну як одного з ЗСС.

9. Охарактеризуйте особливості гіпнозу як одного з ЗСС.

10. Які види речовин, що викликають ЗСС, ви знаєте?

11. У чому небезпека вживання наркотиків?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Годфруа Ж. Что такое психология? Т. 1. – М., 1996.

2. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики. – М., 1989.

3. Джеймс У. Многообразие религиозного опыта. – СПб., 1992.

4. Кон М.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. – М., 1984.

5. Корен С. Тайны сна. – М., 1989.

6. Мерлин В.С. Структура личности: характер, способности, самосознание. – Пермь, 1990.

7. Рожнов В.Е. Рожнова М.А. Гипноз от древности до наших дней. – М., 1987.

8. Столин В.В. Самосознание личности. – М., 1993.

9. Тарт Ч. Измененные состояния сознания. – М.: Изд-во Эксмо, 2003.