- •Психологія
- •1 Психологія як наука
- •1.1 Предмет психології
- •1.2 Статус і місце психології серед інших наук
- •1.3 Галузі психології
- •1.4 Відмінності життєвої психології від наукової
- •1.5 Методи психології
- •7. Ждан а.Н. История психологии: от античности до наших дней. – м., 1990.
- •2 Свідомість як предмет психологічного вивчення
- •2.1 Уявлення про свідомість та її функції
- •2.2 Самосвідомість та її структура
- •2.3 Стан свідомості
- •3 Психологія емоцій
- •3.1 Поняття емоційних станів та їхні види
- •3.2 Фізіологічні основи емоцій
- •3.3 Зовнішні вияви емоцій
- •3.4 Теорії емоцій
- •4 Психологія стресу
- •4.1 Природа стресу
- •4.2 Фактори, що викликають стрес
- •4.3 Способи боротьби зі стресом. Профілактика стресу
- •5 Пізнавальні процеси
- •5.1 Відчуття (види відчуття, абсолютний та відносний пороги відчуття)
- •5.2 Властивості та закономірності сприймання
- •5.3 Феномен уваги, його основні властивості
- •5.4 Пам’ять: види, індивідуальні особливості та деякі прийоми поліпшення пам’яті
- •5.5 Види і процеси мислення
- •6 Індивідуально-психологічні особливості людини
- •6.1 Темперамент: фізіологічні основи, психологічна характеристика типів темпераменту
- •6.2 Визначення, структура і типологія характеру
- •6.3 Поняття і види здібностей. Розвиток здібностей
- •7 Проблема особистості в психології
- •7.1 Загальне уявлення про особистість
- •7.2 Психодинамічна теорія особистості з. Фройда
- •7.3 Біхевіористична теорія особистості б.Ф. Скіннера
- •1. Режим підкріплення з постійним співвідношенням (пс).
- •7.4 Когнітивна теорія особистості Дж. Келлі
- •7.5 Гуманістична теорія особистості а. Маслоу
- •7.6 Психічний розвиток особистості. Фактори розвитку особистості
- •2. Дитинство
- •3. Отроцтво
- •8 Психологія спілкування
- •8.1 Спілкування як психологічний процес
- •8.2 Функції спілкування
- •8.3 Вербальна і невербальна комунікація
- •8.4 Спілкування як інтеракція. Види взаємозв'язку у спільній діяльності
- •8.5 Сумісність та спрацьованість. Соціально-психологічний клімат
- •9 Психологія малої групи
- •9.1 Визначення малої групи, їх види та структура
- •9.2 Соціальний влив та його феномени
- •9.3 Лідерство та керівництво в малій групі
- •Психологічний словник-довідник
- •Додаток а
- •Судження
- •Додаток б
- •Додаток в
- •Додаток г
- •Додаток д
- •Психологія
- •61166, Харків, хнуре, просп. Леніна, 14
- •61166, Харків, хнуре, просп. Леніна, 14
1.5 Методи психології
Психологічна наука досягає своїх цілей, використовуючи цілий комплекс наукових методів. Їх можна умовно розділити на дві групи – описові методи та експериментальний метод.
Описові методи характеризуються тим, що відводять дослідникові роль пасивного спостерігача, який не втручається у спостережуване явище, а лише найбільш об'єктивно їх фіксує. До описових методів належать:
спостереження. Існують кілька різновидів спостереження.
Найпростіший і найбільш давній метод психології – це самоспостереження, або інтроспекція, що базується на описі вченими власних психічних явищ. Інтроспекція є найненадійнішим методом і зараз у дослідженнях практично не використовується.
Найрозповсюдженішиий вид спостереження – спостереження в природних умовах, що зводиться до спостереження за поведінкою і записом його результатів без якихось спроб маніпуляцій з ними або контролю за ситуацією. Спостереження в природних умовах здатне дати досить багато корисної інформації, однак у цього методу є ряд недоліків. Зокрема, психолог може не помітити якихось важливих проявів психіки або прийняти бажане за дійсне.
Більш об'єктивним є систематичне спостереження, коли увага спостерігача зосереджена на якомусь одному аспекті поведінки. При цьому часто використовуються опитування або карти спостереження, в яких фіксуються ті показники, які можна встановити об'єктивно: наприклад, частота спостережуваного явища, його інтенсивність тощо;
бесіда. Як психологічний метод бесіда являє собою одержання від досліджуваного об'єкта відомостей, у яких міститься інформація про властиві йому психологічні особливості. Цей метод передбачає попередньо розроблену програму, чітку стратегію формулювання питань, що дозволяє змінюватися в залежності від отриманих відповідей. Особливістю цього методу є двосторонній характер, оскільки випробуваний теж може ставити запитання дослідникові;
анкети й тести. Анкета – це метод, який дозволяє одержати інформацію про велику групу людей шляхом опитування певної частини цих людей, що становить репрезентативну (тобто представницьку) вибірку. Анкетування являє собою більшою мірою соціологічний метод і у психології використовується як допоміжний. Тест – це стандартизований метод, що дозволяє вимірювати різні психологічні характеристики людей, які є об'єктом спостереження. Тести є надзвичайно популярним методом, однак ця популярність нерідко призводить до того, що вся робота практичного психолога в уяві рядового обивателя зводиться до тестування, тоді як останнє займає у практичній психології своє досить скромне місце – бути методом опису деяких якостей. Крім того, використання тестів пов'язане з дотриманням ряду вимог, що стосуються нормалізації тесту (культурна опосередкованість тесту передбачає неможливість простого перекладу тесту з однієї мови на іншу), валідності тесту (властивості тесту вимірювати саме ту характеристику, для якої його створили), надійності тесту (стійкості результатів виміру) тощо;
кореляційний аналіз. Цей статистичний метод дозволяє виявити, якою мірою два фактори змінюються один відносно одного і як у такий спосіб один фактор прогнозує зміни іншого. Наявність кореляції між двома психологічними фактами означає наявність взаємозв'язку між ними, але не пояснює причинно-наслідкового зв'язку, що може в цьому випадку взагалі бути відсутнім.
Друга група психологічних методів представлена одним, але найбільш значним методом – експериментальним. Експеримент – це метод, який передбачає активне втручання дослідника в хід дослідження з метою створення оптимальних умов для виявлення психологічного факту. При цьому психолог маніпулює деякими факторами (незалежна змінна) за умови, що інші фактори залишаються незмінними. Якщо зі змінами незалежної змінної відбуваються зміни в іншій формі психічної діяльності (залежна змінна), то такі зміни вважаються значимими – це і є суттю експерименту.
Хоча експериментальний метод вважається найбільш об'єктивним з психологічних методів, на шляху психолога-експериментатора існує чимало підводних каменів. Наприклад, існує небезпека того, що лише участь в експерименті таким чином вплине на піддослідних, що вони демонструватимуть ті результати, які очікують від них експериментатори – цей ефект називається ефектом Хоторна. Ефект аудиторії приведе до того, що випробувані, знаючи, що за їхньою діяльністю спостерігають, покажуть результати, які істотно відрізняються від звичайних. Нейтралізувати дію цих та інших небажаних особливостей експериментальної ситуації можна, використовуючи подвійний сліпий метод – експериментальну процедуру, коли не тільки піддослідний, але й експериментатор не знає, хто з випробуваних бере участь в експерименті, а хто перебуває в контрольній групі, що дозволяє порівнювати результати.
Запитання та завдання для самоконтролю
Коли і ким була заснована психологія як наука? Що стало приводом для її заснування?
Що є предметом психології?
Що таке психічні явища? Які властивості їм притаманні?
Які Ви знаєте психологічні факти?
Чим психологія відрізняється від інших наук?
Як психологія пов'язана з іншими науками?
Охарактеризуйте галузі теоретичної та прикладної психології.
Які Ви знаєте відмінності наукової психології від життєвої?
На які групи поділяються психологічні методи? У чому полягає головне розходження цих груп?
Охарактеризуйте описові методи.
Що таке експеримент?
Які труднощі можуть виникнути в процесі проведення експерименту?
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. – СПб., 2001.
2. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. – М., 1988.
3. Годфруа Ж. Что такое психология? – М., 1996, Т.1.
4. Гуревич К.М. Что такое психодиагностика. – М., 1985.
5. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. История и теория психологии: В 2-х т. Т. 1. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 1996.
6. Соколова Е.Т. Проективные методы исследования личности. – М., 1980.