
- •Психологія
- •1 Психологія як наука
- •1.1 Предмет психології
- •1.2 Статус і місце психології серед інших наук
- •1.3 Галузі психології
- •1.4 Відмінності життєвої психології від наукової
- •1.5 Методи психології
- •7. Ждан а.Н. История психологии: от античности до наших дней. – м., 1990.
- •2 Свідомість як предмет психологічного вивчення
- •2.1 Уявлення про свідомість та її функції
- •2.2 Самосвідомість та її структура
- •2.3 Стан свідомості
- •3 Психологія емоцій
- •3.1 Поняття емоційних станів та їхні види
- •3.2 Фізіологічні основи емоцій
- •3.3 Зовнішні вияви емоцій
- •3.4 Теорії емоцій
- •4 Психологія стресу
- •4.1 Природа стресу
- •4.2 Фактори, що викликають стрес
- •4.3 Способи боротьби зі стресом. Профілактика стресу
- •5 Пізнавальні процеси
- •5.1 Відчуття (види відчуття, абсолютний та відносний пороги відчуття)
- •5.2 Властивості та закономірності сприймання
- •5.3 Феномен уваги, його основні властивості
- •5.4 Пам’ять: види, індивідуальні особливості та деякі прийоми поліпшення пам’яті
- •5.5 Види і процеси мислення
- •6 Індивідуально-психологічні особливості людини
- •6.1 Темперамент: фізіологічні основи, психологічна характеристика типів темпераменту
- •6.2 Визначення, структура і типологія характеру
- •6.3 Поняття і види здібностей. Розвиток здібностей
- •7 Проблема особистості в психології
- •7.1 Загальне уявлення про особистість
- •7.2 Психодинамічна теорія особистості з. Фройда
- •7.3 Біхевіористична теорія особистості б.Ф. Скіннера
- •1. Режим підкріплення з постійним співвідношенням (пс).
- •7.4 Когнітивна теорія особистості Дж. Келлі
- •7.5 Гуманістична теорія особистості а. Маслоу
- •7.6 Психічний розвиток особистості. Фактори розвитку особистості
- •2. Дитинство
- •3. Отроцтво
- •8 Психологія спілкування
- •8.1 Спілкування як психологічний процес
- •8.2 Функції спілкування
- •8.3 Вербальна і невербальна комунікація
- •8.4 Спілкування як інтеракція. Види взаємозв'язку у спільній діяльності
- •8.5 Сумісність та спрацьованість. Соціально-психологічний клімат
- •9 Психологія малої групи
- •9.1 Визначення малої групи, їх види та структура
- •9.2 Соціальний влив та його феномени
- •9.3 Лідерство та керівництво в малій групі
- •Психологічний словник-довідник
- •Додаток а
- •Судження
- •Додаток б
- •Додаток в
- •Додаток г
- •Додаток д
- •Психологія
- •61166, Харків, хнуре, просп. Леніна, 14
- •61166, Харків, хнуре, просп. Леніна, 14
4 Психологія стресу
Стрес – це слово останнім часом стало надзвичайно популярним. Стресом ми пояснюємо загальне погіршення здоров'я й конкретні прояви хвороб, що переслідують нас. Загальне уявлення про стрес зробило його „винуватим” у хронічному браку часу та зниженні якості взаємин між людьми. Нарешті, стрес знижує загальну якість життя сучасної людини, породжуючи ностальгію за „старими добрими часами”, коли життя протікало розмірено, без несподіванок. Що ж таке стрес і чому так важливо знати його особливості?
4.1 Природа стресу
Стрес сам по собі належить до класу емоційних станів і являє собою специфічний афект. Слово „стрес” у перекладі з англійської означає «напруга». Найбільш авторитетний дослідник стресу Г. Сельє визначив стрес як неспецифічну відповідь організму на будь-яку висунуту йому вимогу. Це означає, що стрес може бути викликаний якісно будь-яким впливом – позитивним або негативним. Всі серйозні події життя викликають стрес: народження дитини, звільнення з подальшим улаштуванням на нову роботу, зміна квартири, хвороба або розлучення. Крім того, дрібниця, що супроводжує цю значиму подію, теж робить свій емоційний внесок: закрилася пристойна їдальня, на семінарі одержав погану оцінку або не знайшов спільної загальної мови з колегою. Такі серйозні життєві події та незначні ситуації, які супроводять їх, що вимагають від нас і нашого організму особливого реагування, називаються стресорами. Стресори висувають підвищені вимоги до життєдіяльності організму й автоматично приводять у дію неспецифічні (загальні) захисні механізми, які забезпечують опір впливу стресора або адаптацію до нього.
Вплив стресора може бути позитивним. Несподівана радісна подія може викликати реакцію організму, яка за емоційною напругою перевищує іншу неприємність. У цьому випадку говорять про ейфоричний стрес, що підвищує життєву стійкість організму. Такі стреси надзвичайно корисні, оскільки вони зміцнюють здоров'я, допомагають справлятися з дрібними життєвими негараздами, несуть потужний енергетичний і мотиваційний заряди.
Стрес, що негативно впливає на здоров'я, настрій, працездатність та активність людини, називається дистресом. Дуже часто, говорячи про стрес, мають на увазі саме дистрес – адже дистрес «винний» у погіршенні якості життя сучасної людини.
М. Сельє вважає, що стрес проходить у своєму розвитку через три фази.
1. Стадія тривоги – характеризується фізіологічними змінами, які підготовлюють організм до зустрічі з новою ситуацією, мобілізують його захисні сили. Серце починає битися частіше, кров доливає до м'язів, що може призвести навіть до втрати свідомості. Людина, яка перебуває на цій стадії, відчуває сильне занепокоєння та настороженість.
2. Стадія опору – зовні проявляється як повна адаптація до стресової ситуації. Однак у цей час організм використовує всі свої ресурси для підтримки цієї адаптації. Фізіологічні процеси цієї фази такі: дихання і серцебиття, як і раніше, прискорені, температура тіла підвищується, у кров виділяються гормони стресу – адреналін і норадреналін.
3. Стадія виснаження – оскільки стресова ситуація продовжує впливати, а ресурси організму не безмежні, сильна напруга всіх резервів приводить до виснаження організму. Ця остання стадія і є відповідальною за негативні наслідки стресу на здоров'я людини.
Хвороби, які виникають у результаті виснаження резервів організму в третій стадії стресу, Г. Сельє назвав «хворобами адаптації». Їм властиві порушення гормональної рівноваги та обміну речовин, патології нервової системи. Так, певні види серцево-судинних, алергійних хвороб, артеріальна гіпертонія, хвороби нирок можуть бути названі, за Сельє, хворобами адаптації.
З іншого боку, стрес може не тільки викликати хвороби, але й запобігати їм. Досить чітко це видно на прикладі солдатів, які під час війни подовгу живуть у сирих окопах і при цьому практично не хворіють на простудні захворювання. Гормони, які виділяються внаслідок емоційної напруги, стресу блокують запальні процеси. Однак загальне правило залишається в силі: дуже тривалий вплив стресора носить негативний характер, приводячи до загального погіршення здоров'я.