Питання для самоконтролю:

1. Дайте оцінку сучасній державній політиці в галузі освіти.

2. Проаналізуйте історію розвитку освіти як соціального інституту.

3. Визначте специфіку соціологічних досліджень проблем освіти.

4. Дайте оцінку факторам формування соціальної поведінки особи.

5. Обґрунтуйте основні завдання соціології виховання.

Тема № 14 Соціологія культури

П Л А Н

1. Поняття культури в соціології. Види культури. Соціологія культури, її предмет, структура та основні категорії.

2. Форми вияву культури та їх взаємодія в житті людини.

3. Структурні елементи культури та їх характеристика.

4. Соціальні функції культури.

Основна література:

1. Гіденс, Ентоні Соціологія / Пер. З англ. В. Шовкун, А.Олійник; Наук. ред. О. Іващенко. - К.: Основи,1999.- С. 429-465

2. Соціологія: Підручник/ За заг. ред. В.П. Андрущенка. – К., 1999.-С. 451-476

3. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За заг. ред.. В.Г. Городяненка.- Київ, 2003. - С. 204-216

4. Соціологія. Курс лекцій/ за ред. І.С. Старовойтова. – Тернопіль, 1999. – С. 128-141.

5. Соціологія: терміни, поняття. Персоналії. Навчальний словник-довідник/ за ред. В.М. Пічі. – К., 2002. – С. 184-188, 360

6. Соціологія: Загальний курс. Навчальний посібник для студентів вузів України. – К., 1999. – С. 136-143

7. Якуба О.О. Соціологія/ Навч. посібник для студентів. Х., 1996

Додаткова література:

1. Галкин А.А., Красин Ю.А. Культура толерантности перед вызовом глобализации // Социс. - 2003.- № 8. – С. 64-74

2. О. Іванова-Стецюк. Культура в кризовому соціумі і державна підтримка народної культури в Україні // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000.- № 1. –С. 89-98

3. Слюсаревский Н. Субкультура как обьект исследования // Социология: теория, методы, маркетинг.- 2002.- № 3.- С. 117-128

4. Старовойтенко О. Специфіка соціокультурного впливу як особливої форми діяння // Соціальна психологія.- 2004.- № 3 (5).- С. 110-119

5. Чернецька. Культурна ідентичність і глобальна культура в добу глобалізації// Політика і час. – 2003. - № 11.

Електроні версії:

1. Лукашевич Н. П. Спеціальні та галузеві соціології // Папка «МАУП»

2. Якуба Е.А. Социология. Учебное пособие // Папка «Соціологія».- № 153

Соціологія культури — це галузь соціологічного знання, що вивчає закономірності функціонування та розвитку культури як суспільного явища, а також форми виявлення цих закономірностей у людській діяльності, пов'язаної зі створенням, засвоєнням, збе­реженням і поширенням ідей, уявлень, культурних норм, цінностей і зразків поведінки, які регулюють взаємовідносини у суспільстві, а також між суспільством і природою.

ЇЇ предметом виступають соціальні аспекти функціонування культури в суспільстві, а саме: уся система культури як єдине ціле чи будь-який із її видів та типів, взяті у взаємодії з іншими соціальними системами, а також кожний з елементів соціодинаміки культури, культурної комунікації, взяті у співвідношенні з іншими суспільними підсистемами. Об’єктом соціології культури є діяльність людей, що пов’язана з виробництвом, поширенням і споживанням культурних цінностей, як матеріальних так і духовних.

При розгляді даної теми важливо визначити зміст самого поняття «культура». Тут немає одностайності. Під сутністю культури на сучасному етапі розуміються матеріальні і духовні цінності, а також людська діяльність, пов’язана з їх створенням, поширенням і збереженням. Як явище суспільного життя культура виконує ряд важливих функцій, серед яких: гуманістична, кумулятивна, інформаційна, комунікативна, ціннісно-орієнтаційна, інтегративна.

До структури культури як соціальної системи входять такі системоутворюючі елементи як: цінності, норми, звичаї, етикет, традиції, мова, закони, табу, тощо. Будучи багатогранним і різноманітним за своїм змістом явищем, культуру поділяють на культуру суспільства загалом, культуру націй, класів, груп, організацій і окремої особистості. Існує інша класифікація, за якою виділяють: загальнолюдську культуру (у сенсі культури. Виробленої протягом всієї історії його існування і опертої на загальнолюдські цінності істини, добра, краси); суперкультуру (у значенні культури, створеної конкретним суспільством, яка передається з покоління в покоління); субкультура (в розумінні культури як сукупності переконань, цінностей, норм, зразків поведінки, характерних для певної соціальної спільноти); контркультура (у сенсі культурної моделі певної групи, яка протистоїть або знаходиться у конфронтації до панівної суперкультури); девіантна культура (як різновид субкультури, притаманна групам з соціально відхиленою поведінкою); особистісна культура (культура конкретного індивіда).

Остаточне опрацювання теми доцільно завершити аналізом нової соціокультурної ситуації, що склалася в Україні на початку XXI ст. і знайшла прояв у у зміні соціальної орієнтації та ідеалів; переоцінці цінностей і формуванні їх нової ієрархії; в акценті на цінності особистості; у знятті «жорсткого» ієрархічного управління сферою культури і зростанні самостійності розвитку культури в різних регіонах; у зміні статусу, і відповідно й ролі і функцій національної культури, яка стає одним із визначальних факторів прогресу суспільства, розвитку його державності.