Методичні вказівки

Методичні вказівки містять матеріали для практичних занять по темах курсу «Цивільне право. Частина особлива». Метою методичних вказівок є надання допомоги студентам у вивченні матеріалу курсу у підготовці до практичних занять, а також пошуку нормативного матеріалу і юридичної літератури, необхідних для виконання практичних завдань.

Задачі, що включені у Методичні вказівки, складені на основі реальних судових справ та аналізу практики застосування цивільного законодавства. Умови задач включають фактичні обставини, необхідні для винесення рішення із спірного питання, що сформульоване у тексті задачі. У розв`язанні спірної ситуації варто застосовувати нормативні акти, що рекомендуються для вивчення конкретної теми, а також пройдений теоретичний матеріал, матеріали судової практики. Необхідні нормативні акти і матеріали судової практики наведені у розділі «Основні нормативні акти» до кожної теми Методичних рекомендацій чи Навчальної програми курсу «Цивільне право.

Підготовка до практичних занять повинна починатися з вивчення відповідного законодавства, основної навчальної літератури за темою практичного заняття і закінчуватися рішенням задач. Додатковий теоретичний матеріал може бути отриманий із спеціальних наукових статей, монографій за темою, основні з яких рекомендуються у Навчальній програмі курсу «Цивільне право».

Приступаючи до рішення задачі, студент повинний, насамперед, усвідомити зміст задачі, сутність виниклої суперечки і усі обставини справи. Далі необхідно уважно проаналізувати доводи сторін і дати їм оцінку з погляду діючого законодавства. Якщо у задачі вже наведене рішення суду чи іншого органа, потрібно оцінити його обґрунтованість і законність. Крім того, необхідно відповісти на теоретичні питання, поставлені у задачі. Висновки, що містяться у рішенні, повинні бути обґрунтовані посиланнями на конкретні правові норми. На практичному занятті, вирішуючи задачу, студент повинний в усній формі коротко викласти обставини справи, пояснити, до чого зводиться суперечка, дати юридичну оцінку доводам сторін і обґрунтувати, з обов'язковими посиланнями на конкретні норми закону чи іншого правового акта, своє рішення у справі.

Методичні вказівки для виконання самостійної роботи студентів

Самостійна робота студентів є обов'язковою і необхідною умовою для засвоєння матеріалу за курсом «Цивільне право. Частина особлива». Самостійна робота може виконуватися у наступних формах: виконання схем, складання словника термінів та/або порівняльних таблиць, добірка й аналіз наукових статей, судової практики за поставленими питаннями, підготовка фабул справ на підставі конкретної судової справи та їх рішення, підготовка реферату чи доповіді.

Метою даної форми навчального процесу є вироблення у студентів навичок самостійної роботи з доктринальними і нормативними джерелами, опублікованою правозастосовчою практикою, а також їх аналіз та узагальнення і, як наслідок, формулювання власних обґрунтованих і аргументованих теоретичних і практичних висновків.

Добірку й аналіз судової практики за поставленими питаннями рекомендується проводити за матеріалами архівів судів, а також з використанням інформаційно-правової бази «Ліга», газети «Юридична практика» (також доступна на сайті www.yurpractika.com), веб-ресурсов Верховного (www.court.gov.ua) і Вищого господарського (www.arbitr.gov.ua) судів України, Реєстру судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), Міністерства юстиції України (www.minjust.gov.ua).

При складанні фабули справи за матеріалами судової практики варто мати на увазі, що крім конкретного питання обставин фабули (наприклад, «Як вирішити зазначену суперечку?» чи «Дати правову оцінку обставинам справи»), повинне бути сформульоване хоча б одне теоретичне запитання (наприклад: «У яких випадках потрібна нотаріальна форма договору купівлі-продажу?»).

Добірка наукових статей повинна проводитися за матеріалами спеціалізованих правових видань. Прикладами таких видань є «Право України», «Підприємництво, господарство і право», «Правничий часопис Донецького університету», «Вісник Донецького національного університету», «Вісник Академії правових наук України», «Юридичний вісник» та ін.

Написання рефератів, доповідей вимагає вивчення і короткого викладу наявних у літературі суджень, думок, напрямків за визначеними дискусійними питаннями теорії, проблемам досліджуваних відносин, що відповідає обґрунтування й аргументації власної точки зору або короткого викладу основних положень, окремих частин монографій, матеріалів конференцій, наукових семінарів та інших наукових джерел.