Вопрос 8

Особливості міжнародного договору як джерела МПрП

ЦК ст 10 + ст 9 КУ

Коли у чинному міжнародному договорі укладеному у законному порядку містяться інші правила ніж у цивільному зак-ві, застосовуються правила міжнародного договору. (ЦК) (зак-во укр містить норми 2-х видів: власні і трансформовані відповідно до міжн договорів, що мають переважну силу) + чинними є лише ті договори згода на які була надана ВР (КУ)

Віден конвенція про право міжн договорів 1969 міжнар договір – міжнар угода, укладена між державами у письмовій формі й регульована міжнародним правом незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, у двох чи кількох пов”язаних між собою док-тах, а також незалежно від її конкретного найменування

Трансформація норм міжн договору у внутрішньодержавне зак-во шляхом прийняття державою відповідних національних норм-прав актів

Вибір трансформації зумовлений

Вимогами міжн договору (женевська вексельна конвенція 1930 вимагає введення уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, додаток 1 до конвен.)

Конституційними чи ін процедурами, що встан в нац системі права

Характером відносин, які підлягають врегулюванню з використання положень міжн договору (міжн договори про права людини – прийняття зак-чих актів / а положення факторингових операцій достатньо рішення правління НБУ 1992р)

Правила застосування трансформованих норм:

- Трансфор. норми нац зак-ва є спеціальними нормами (leges speciales) мають переважну силу перед будь-якими іншими нормами нац зак-ва

- має автономію (скасування цієї норми не впливає на зобов”язання держави щодо виконання відповідної норми, якщо договір чинний)

Договори універсального рівня – конвенція ООН про договори міжн куп-прод товарів 1980; Бернська конвенція про охорону літ і худ творів 1886р; Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883р; 10 конв. З сімейного права (Гаазька про право застосоване до режимів власності подружжя 1978); Вашигтонська конвенція про форму міжн заповіту 1973; Гаазька конв. з питань цив процесу 1954р.

Міжнародні договори здебільшого спрямовані на уніфіковане врегулювання певних відносин, внаслідок чого містять орієнтири правових рішень для нац правових систем (Ануфрієва)

Договори регіонального рівня – кодекс Бустаманте (лат америка 1928); Європейська конв про зовн-екон арбітраж 1961; Мінська конв дежав учасниць СНД про правову допомогу і правові відносини у цив, сім і крим справах 1993.

+ двосторонні міжнар договори

- договори про правову допомогу

- консульські конвенції

- договори про уникнення випадків подвійного громадянства

- договори про залізничні, авто іінші перевезення

- торг угоди, угоди про товарообіг...

акти міжн організацій (Арбітражний регламент прийнятий комісією ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) і схвалений ген асамб ООН в 1976) для можливого використання державами в їх нац зак-ві.

Вопрос 9

Сутність прямого (уніфікованого) методу правового регулювання

Через проблему вибору права виникло бажання замінити різнорідні положення нац зак-ва окремих країн системою однорідних нормативних приписив, призначених для безпосереднього врегулювання міжнародних невладних відносин. Створення таких однакових матеріально-прав норм дістало назву – уніфікація (unie facere – робити єдиним)

Сутність методу уніфікації – замішення відповідних норм нац зак-ва двох чи більше правопорядків, новою нормою

За предметом правового регулювання уніфік норми поділяються на:

Матеріальні встан однаковий обсяг прав і обов”язків учасників МПрП

Процесуальні встан єдині правила стосовно вирішення питань у спорах учасників

Колізійні заміна багатьох колізійних способів вирішення одного питання замінити на один або декілька (митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки 1975 – загальне правило – порушення положень конв тягне санкцію країни в якїй вчинено порушення)

За характером дії на:

Імперативні обов”язкові для будь-якого учасника відповідних відносин (більшість норм транспортних конвенцій Варшавська конв про уніфікацію деяких правил стосовно міжн повітряних перевезень 1929 – недійсність домовленості сторін, за якою змінюються умови дїї встан конв-ю норм)

Диспозитивні припускають відхід сторін від встан положень шляхом досягнення спец угоди або вибрати між декількома варіантами поведінки (таких більшість у конвенції про договори міжнар куп-прод товарів 1980 – за відсутності домовленості сторони мали на увазі застосув звичаю про який вони знали і який є широковідомим і постійним у договорах такого роду)