Вопрос 40

Поняття зовнішньоторгівельного котракту

Віденська конвенція про договори міжн куп-прод товарів(Укр приєдналась 1989р)

Закон України Про зовнішньоекономічну дія-ть (1991р)

Термін конвенції “контракт” в законі переведено як “зовніщньоекономічний договір” – що насправді використовується в міжнар публічному праві для позначення договорів, які укладаються державами та іншими суб”єктами МПП у сфері зовнішньоекономічних відносин, а ось сферою дії “контрактів” є міжнар торгівля та відносини, що в ній виникають між суб”єктами МПрП

Тому в доктрині термін “зовнішньоекономічний договір” це – договір, що укладено між державами у сфері зовнішньоекон відносин, таких як угоди про товарообіг та уточнюючі їх щорічні протоколи.

А термін “контракт” – договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупецт приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, за умови що постійні місця здійснення ділових операцій цих сторін знаходяться в різних країнах.

Статутні питання, що слід вирішити, щодо контракту:

1)дійсність договору

2)його тлумачення

3)виконання договірних зобов”язань

4)наслідки невиконання договору

5)припинення договору та наслідки визнання його нікчемним

6)розподіл тягаря доведення

+ договірний статут регулює зобов”язальні правовідносини сторін у переддоговірний період і всі вимоги, що випливають з вини при укладанні договору

Принцип автономії волі (lex valuntatis) при застосуванні до міжнар контрактів є дещо обмеженим.

Це такі обмеження як:

1)Засоби, що є необхідними для захисту сторони, яка потребує захисту (слабка сторона) – автономією волі не можна обмежувати захист інтересів споживачів та трудящих, що гарантується їм імперативними нормами правопорядку, що застосовується.

2)Міжнародно-правові нормі внутрішнього права – норми права конкуренції, право договорів про найм житла, валютне право.

3)Імперативні норми внутрішнього зак-ва, які виключають можливість застосування принципу автономії волі – такі як застереження про публічний порядок і т.д.

+ Питання, що виникають при встановленні права, яке дійсно мали на увазі сторони при укладанні контракту. Варіанти вирішення:

1.система права, з якою договір пов”язаний внутрішньо

2.особистий закон продавця (доктрина “характерного виконання” – Римська конвенція про право застосоване до договірних зобов”язань 1960р – відносини сторін за договором регулюються найбільш близьким правом, тобто правом сторони чиє виконання має вирішальне значення для змісту договору)

3.принцип абсолютної свободи автономії волі - (англо-американське право) суди вирішують це питання покладаючись на своє власне розуміння

Вопрос 41

Право, що підлягає застосуванню до контрактів

А термін “контракт” – договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупецт приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, за умови що постійні місця здійснення ділових операцій цих сторін знаходяться в різних країнах.

Принцип автономії волі (lex valuntatis) при застосуванні до міжнар контрактів є дещо обмеженим.

Це такі обмеження як:

1)Засоби, що є необхідними для захисту сторони, яка потребує захисту (слабка сторона) – автономією волі не можна обмежувати захист інтересів споживачів та трудящих, що гарантується їм імперативними нормами правопорядку, що застосовується.

2)Міжнародно-правові нормі внутрішнього права – норми права конкуренції, право договорів про найм житла, валютне право.

3)Імперативні норми внутрішнього зак-ва, які виключають можливість застосування принципу автономії волі – такі як застереження про публічний порядок і т.д.

+ Питання, що виникають при встановленні права, яке дійсно мали на увазі сторони при укладанні контракту. Варіанти вирішення:

1.система права, з якою договір пов”язаний внутрішньо

2.особистий закон продавця (доктрина “характерного виконання” – Римська конвенція про право застосоване до договірних зобов”язань 1960р – відносини сторін за договором регулюються найбільш близьким правом, тобто правом сторони чиє виконання має вирішальне значення для змісту договору)

3.принцип абсолютної свободи автономії волі - (англо-американське право) суди вирішують це питання покладаючись на своє власне розуміння

Закон від 23-06-05 – ст. 5 – У випадках, передбачених законом, учасники (учасник)

правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин (автономія волі). Ст 10 – Правочин та інші дії учасників приватноправових відносин, спрямовані на підпорядкування цих відносин праву іншому, ніж те, що визначається згідно із цим Законом, в обхід його положень, є нікчемними. У цьому разі застосовується право, яке підлягає застосуванню відповідно до норм цього Закону (обхід закону). Ст 32 – Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із

правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження. Ст 47 - Право, що застосовується до договору охоплює:

1) дійсність договору; 2) тлумачення договору; 3) права та обов'язки сторін; 4) виконання договору; 5) наслідки невиконання або неналежного виконання договору; 6) припинення договору; 7) наслідки недійсності договору; 8) відступлення права вимоги та переведення боргу згідно здоговором. Якщо при визначенні способів та порядку виконання договору, а також заходів, які мають бути вжиті в разі невиконання або неналежного виконання договору, неможливе застосування права, зазначеного в частині першій цієї статті, може бути застосоване право держави, у якій здійснюється виконання договору.