Вопрос 42

Колізійні питання форми контрактів

Питання 1 – місце вчинення угоди

Головна колізійна прив”язка, яка вирішує питання пов”язані з формою контракту є - закон місця вчинення угоди, що визначає її форму (locus formam regit actum)

Якщо при укладанні угоди сторони знаходилися в різних місцях (угода укладалася по факсу, телефону...) то діє:

Принцип місця вчинення останньої дії – (В США, Японії, Великобританії це місце з якого відправлено акцепт(згоду на угоду), в інших місце отримання акцепту (місце відправлення оферти(пропозиції) - В Україні за ЦК контракт є укладеним з моменту надходження відповіді і місце укладання договору це місцезнаходження/проживання ЮО/ФО, яка надіслала оферту.

Питання 2 – письмова форма договору міжнар куп-прод товарів

Віденська Конвенція 1980 – договір куп-прод товарів укладається чи підтверджується в письмовій формі або підпорядковується іншій вимозі щодо форми (факт укладання може доводитися будь-якими засобами, включаючи свідчення)

Міжнар практика не висуває до форми контракту формальних

Але ця ж конвенція дозволяє – Договірній державі, зак-во якої вимає письмової форми, в будь-який час зробити заяву про те, що договір куп-прод, його зміна, припинення, оферта акцепт і т.д. здійснювались у письмовій формі, якщо хоч одна із сторін має клмерційне підприємство на тер-ї цієї держави.

(Закон від 23-06-05 – ст 31 - Якщо інше не передбачено законом, форма правочину має

відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором. Форма правочину щодо нерухомого майна визначається відповідно до права держави, у якій знаходиться це майно, а щодо

нерухомого майна, право на яке зареєстроване на території України, - права України. Зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається в письмовій формі незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України.)

Питання 3 – недійсність договору міжн куп-прод товарів

Головна підстава – порок (вада) суб”єкта – укладання угоди особою яка не має належної правоздатності, або ухвалення угоди представником ЮО з перевищенням повноважень

Дані питання регулюються нац правом, яке визначається на підставі застосованих колізійних норм.

Закон від 23-06-05 – ст 28 - Юридична особа не може посилатися на обмеження повноважень її органу або представника на вчинення правочину, яке не відоме праву держави, у якій інша сторона має місце перебування або знаходження, крім випадків, коли інша сторона знала або за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Вопрос 43

Колізійні питання, щодо змісту контрактів

Питання 1 – вибір права, що застосовується до контракту

Закон обраний особами які укладають угоду (lex valuntatis) – автономія волі (за законом – принцип, згідно з яким учасники правовідносин з іноземним елементом, можуть здійснити вибір права що підлягає застосуванню до відповідних правовідносин)

воля повинна бути явно вираженою, а обране право повинно існувати в реальному часі.

Якщо сторони не визначили, за нац зак-вом різних держав це може бути:

Закон держави продавця (lex venditoris)

Закон місця виконання договору (lex loci solutionis)

Закон місця укладення договору (lex loci actus) і т.д.

На універсальному рівні:

Віденської конвенції ООН про договори міжнар куп-прод товарів (1980р, україна приєдналась 1989р, зробила чинною 1991р) – майже не містить колізійних норм, щодо цього питання.

1)на засадах загальних принципів

“Принципи міжнар комерційних договорів” розроблені під егідою УНІДРУА (1994)

(застосовуються лише коли в констракті є застереження про підпорядкування сторонами своїх відносин цим Принципам) – теж не містить колізійних норм, щодо цього питання.

2)

Інкотермс(міжнародні правила тлумачення торговельних термінів) опубліковані Міжн торовою палатою в 1936р

Закон від 23-06-05 – ст 32 – Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину

застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має

своє місце проживання або місцезнаходження.