Вопрос 37

Іноземні інвестиції в МПрП

Іноземні інвестиції – матеріальні і нематеріальні цінності, що належать ЮО і ФО однієї держави, але знаходяться на тер-ї іншої держави з метою отримання прибутку.

Бувають:

1)державні – є предметом регулювання МЕП

2)приватні – належать іноземним ФО і ЮО

Заохочення іноземних інвестицій відбувається шляхом:

-звільнення від митних зборів обладнання та сировини, що ввозяться для потреб виробництва, в яке вкладаються інвестиції

-повне або часткове звільнення від податку на прибуток на певний час

-безподатковий вивіз готової продукції на іноземні ринки

-право повного або часткового вивозу прибутку за кордон

-надання гарантій на випадок націоналізації

Обмеження іноземних інвестицій досягається шляхом:

-встановлення особливого державного контролю за дозволом на допуск іноземного капіталу до розробки надр та природних ресурсів

-встановлення обов”язкової долі участі національного державного або приватного капіталу у змішаних підприємствах, що створюютьсся завдяки залученню іноземних інвестицій

-оподаткування, обмеження переказу прибутків за кордон

регулювання міжн інвестицій здійснюється шляхом поєднання механізмів нац і міжн правового регулювання, завдяки чому в міжн праві виникло таке явище, як – інвестиційний клімат - це :

1)режим прийому та захисту інвестицій на тер-ї держави-імпортера;

2)режим гарантій інвестицій, що встановлений у державі-експортері;

3)міжнародно-правове регулювання питань, пов”язаних з інвестиційною дія-тю

Пряме регулювання інвестицій на нац рівні – здійснюється шляхом прийняття спеціальних законів (закон України “Про режим іноземного інвестування” 1996р) в яких:

-встановлюються права та зобов”язання інвесторів,

-загальний порядок допуску іноземних інвестицій до нац економіки,

-організаційно-правові форми, в яких інвестиції впроваджуються

Головні елементи національного правового регулювання:

1)режим, що встановлюється для інвесторів – (найчастіше це нац режим або найбільшого сприяння) головна вимога, щодо правового становища іноземних інвесторів у країні імпортері – засоби, що застосовуться державою не повинні бути дискимінаційними (включаючи порівняння з нац інвесторами).

2)гарантії, що надаються іноземним інвесторам – (залежить від загальної політики держави в цій сфері),

а) В державі-імпортері гарантуться лише некомерційні ризики (націоналізація, війна, революція, зміна нац зак-ва)

Головні принципи охорони іноземної власності (інвестицій):

-націоналізація або реквізиція іноземних інвестицій повинні грунтуватися на підставах публічної необхідності, безпеки, нац інтересу;

-заходи, що застосовуються державою, що приймає інвестиції, не можуть бути дискримінаційними стосовно іноземців;

-швидка(негайна), адекватна(відповідає ринковій вартості) та ефективна компенсація повинна бути сплачена у всіх випадках націоналізації або реквізиції

б) З боку держави-експортера головною гарантією є можливість укладання гарантійного договору між інвестором і відповідною організацією своєї держави на підставі свого зак-ва (на його підставі інвестор отримує компенсацію за рахунок нац казни своєї держави, яка потім, за принципом суброгації, вимагає цю компенсаці від держави імпортера)

Але це можливо лише за умови двосторонньої угоди про взаємний захист інвестицій між цими державами.

Головні елементи міжнародно-правового регулювання інвестицій:

1)Вашингтонська конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами (1965р чинна з 1966.україна ратифікувала в 2000р) – заснувала міжнар центр з врегулювання інвестиційних спорів при міжнар банку реконструкції та розвитку та запровадила систему державного та приватного страхування інвестицій

2)Сеульська конвенція про заснування Багатостороннього агенства з гарантій інвестицій (БАГІ) (1985р, Україна приєдналась згідно закону від 1992р) – введена система страхування некомерційних ризиків інвестиційної дія-ті та створено БАГІ

3)Угода про пов”язані з торгівлею інвестиційні заходи (ТРІМС) (1994р) – діє лише між державами-членами СОТ – вони домовилися утримуватись від здійснення заходів проти інвестування (встановлення кількісних обмежень)

4)Вільні економічні зони:

-вільні митні зони

-зони вільної торгівлі

-промислово-виробничі зони

-технополіси

-офшорні зони