Вопрос 6

Міжнародні джерела МПрП

Між. Джерела це –

1)Між. звичай - Статут ООН ст 38 звичай є “доказам загальної практики, визнаної у якості правової норми” +

Праволо поведінки S яке має бути сталим, застосованим, загальним

Співвідношення звичаю з зак-вом:

-Secundum legem (в доповнення до закону) інкотермс для України. В Італії і Австрії звичай діє коли до нтого відсилає закон

-Praeter legem (окрім закону) в ФРН, Швейцарії і Греції діють на одному рівні

-Adversus legem (проти закону) неможливо

2)Міжнародні договори – Віден конвенція про право міжн договорів 1969 – міжнар угода, укладена між державами у письмовій формі й регульована міжнародним правом незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, у двох чи кількох пов”язаних між собою док-тах, а також незалежно від її конкретного найменування

Трансформація норм міжн договору у внутрішньодержавне зак-во шляхом прийняття державою відповідних національних норм-прав актів

Міжнародні договори здебільшого спрямовані на уніфіковане врегулювання певних відносин, внаслідок чого містять орієнтири правових рішень для нац правових систем (Ануфрієва)

Договори універсального рівня – конвенція ООН про договори міжн куп-прод товарів 1980; Бернська конвенція про охорону літ і худ творів 1886р; Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883р; 10 конв. З сімейного права (Гаазька про право застосоване до режимів власності подружжя 1978); Вашигтонська конвенція про форму міжн заповіту 1973; Гаазька конв. з питань цив процесу 1954р.

Договори регіонального рівня – кодекс Бустаманте (лат америка 1928); Європейська конв про зовн-екон арбітраж 1961; Мінська конв дежав учасниць СНД про правову допомогу і правові відносини у цив, сім і крим справах 1993.

+ двосторонні міжнар договори

- договори про правову допомогу

- консульські конвенції

- договори про уникнення випадків подвійного громадянства

- договори про залізничні, авто іінші перевезення

- торг угоди, угоди про товарообіг...

акти міжн організацій (Арбітражний регламент прийнятий комісією ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) і схвалений ген асамб ООН в 1976) для можливого використання державами в їх нац зак-ві.

Вопрос 7

Звичай як джерело МПрП

Статут ООН ст 38 звичай є “доказам загальної практики, визнаної у якості правової норми”

Праволо поведінки S яке має бути

сталим

застосованим

загальним

(ст 9 Віден конвенції про догов міжн куп-прод товарів 1980 – сторони зв”язані будь-яким звичаєм, щодо якого вони домовились, та практикою, яку вони встановили у своїх відносинах) в цій конвенції немає обмежань у визнанні будь-яких звичаїв правопорядками держав-учасниць

в законі від 23.06.05 лише ті звичаї, що визнаються в Україні (порушення права міжн договорів)

при формуванні звичаю первісною є поведінка самих учасників цив обороту, їх намір дотримуватись неписаних правил, який в подальшому визнається суд-арбіт практикою різних держав

2 підвиди

міжнародні торгрівельні звичаї (вкл звичаї міжн торг мореплавства)

звичаї ділового обороту

різниця звичаю від узвичаєння: коли узвичаєння (правило поведінки) стає настільки застосованим, що воно кодифікується під егідою міжнародної орган-ції і нею офіційно публікується, можна вважати, що воно перетворилося у міжнародний звичай (міжнародні правила тлумачення термінів (інкотермс) – док-т під егідою міжн торг палати 1936р (указом ПУ 1994 для S підпр дія-ті є обов”язковими для застосування) + Йорк-Антверпенські правила щодо загал аварії – під егідою міжн морської організації - ред 1994р)

право на використання звичаю не є абсолютним- Закон У Про зовнішньоекон дія-ть 1991р – S при скл тексту контракту мають право викор відомі міжн звичаї, якщо це не заборонено прямо в цьому або іш законах.

Співвідношення звичаю з зак-вом:

Secundum legem (в доповнення до закону) інкотермс для України. В Італії і Австрії звичай діє коли до нтого відсилає закон

Praeter legem (окрім закону) в ФРН, Швейцарії і Греції діють на одному рівні

Adversus legem (проти закону) неможливо