Вопрос 27

ФО як суб”єкти МПрП

Правосуб”єктність ФО – це правова категорія, зміст якої розкривається через такі поняття як, правоздатність та дієздатність особи.

(Загальна декларація прав людини (1948р) – ст 6 – кожна людина, де б вона не знаходилась має право на визнання її правосуб”єктності)

Правоздатність – правова категорія, яка визначає обсяг прав, котрими може користуватися відповідна особа.

Дієздатність – правова категорія, під якою розуміється здатність особи своїми діями набувати для себе цив права і створювати цив обо”язки, та нести відповідальність у разі їх невиконання (ЦК)

Різницею між правоздатністю і дієздатністю є те, що правоздатність визнається державою, а дієздатність визначається (створюється) нею.

Закон від 23-06-05 – ст17 – Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної

особи визначається її особистим законом + ст 16 - Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Статутні питання – питання пов”язані з видами дієздатності (повна, часткова, загальна, спеціальна) підстав її виникнення, обмеження чи позбавлення. Ці питання вирішуються шляхом встановлення у кожному із заінтересованих правопорядків правового статусу ФО.

Цей режим заснований на поділі осіб на категорії:

1)національні ФО (громадяни) – правовий статус визначається виключно національним зак-вом + формула прикріплення (lex patriae – принцип місця громадянства)

2)особи без громадянства – прив”язуються до правопорядку держави постійного проживання, тобто також національний режим. Формула прикріплення (lex domicilii – принцип місця проживання) (закон від 23-06-05 – ст 16 - Особистим законом особи без громадянства вважається право держави, у якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності - місце перебування.)

3)іноземні ФО – зак-ва світу класифікують на такі категорії:

-іноземці, які постійно проживають на відповідній тер-ї

-тимчасово прибулі іноземці

-біженці.

Вопрос 28

Правовий статус іноземних громадян в МПрП

Постійно проживачі іноземці:

Особистий закон іноземної ФО в колізійному праві формується як закон громадянства (lex patriae) – застосовується правопорядок країни громадянства особи. (особа, на тер-ї іншої держави, має той обсяг прав, що вона має у державі свого громадянства)

Або як закон проживання (lex domicilii) – застосовується правопорядок країни постійного проживання особи. (особа, має той обсяг прав, що надає їй держава місця її постійного проживання)

Закон від 23-06-05 – ст 16 – Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є. Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв'язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю.

+ Закон Укр Про правовий статус іноземців (1994р) – ст 2 – іноземці мають ті самі права і свободи та виконують ті ж обов”язки, що й громадяни України, якщо інше не передбачено КУ, цим та іншими законами Укр, а також міжн договорами Укр (обмеження: закон Укр Про власність – іноземним громадянам та особам без гром-ва земельні ділянки у власніть не передаються; Сімейний Кодекс – усиновлення дитини, що є громадянином Укр іноземцем, не є таємним якщо – з його державою Україна не має договору про надання правової допомоги і якщо цей іноземець не проживає на Україні постійно і т.д.).

Тимчасово прибулі іноземці:

-особи, що прибули з метою зайняття підприємницкою дія-тю

(Закон від 23-06-05 Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності визначається правом держави, у якій фізична особа зареєстрована як підприємець. За відсутності в державі вимог щодо обов'язкової реєстрації застосовується право держави основного місця здійснення підприємницької діяльності.)

-з метою отримання освіти

(регулюється постановами КМУ, немає колізійних норм)

-трудові мігранти

(Закон про правовий статус іноземців – іноземці, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися труд. дія-тю відповідно до одержуваного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування)

-туристи

(пропонується вирішити це питання шляхом застосування права держави проживання туриста. В Україні це питання досить не вирішено)

Біженці:

Конвенція Про статус біженців (1951) + Протокол 1967, що стосується статусу біженця – Україна приєдналась відповідно до Закону від 10-01-2002

Біженець (відповідно до Конвенції) – особа, яка внаслідок обгрунтованих побовань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, громадянства, приналежності до певної соц групи або політичних переконань знаходиться за межами держави своєї громадянської приналежності та не може користуватися захистом цієї держави чи не бажає користуватися таким захистом внаслідок зазначених побоювань.

+ також це особа, яка не має певного громадянства, але має такі побоювання, щодо держави свого постійного проживання.

Особистим законом біженця вважається право держави його доміцілію або держави у якій він має місце проживання.

Конвенцією вирішено 2 колізійні питання:

1)подвійне громадянство біженця – вислів “держава його громадянської приналежності” стосується будь-якої з держав його громадянства, і така особа не вважається позбавленою захисту своєї держави, якщо без дійсної причини (обгрунтова побоювання),вона не користується захистом однієї із держав свого громадянства.

2)У випадку одного громадянства, особистий статус біженця визначається законом держави його постійного проживання або, якщо такого нема, законом держави перебування (нац режим) + будуть дотримуватися усі права, які були у особи до того як вона стала біженцем (права, що випливають зі шлюбу і т.д.)

Закон від 23-06-05 – ст 16 – Особистим законом біженця вважається право держави, у якій він має місце перебування. + Закон Укр “Про біженців” (2001р) (майже теж визначення, що і в Конвенції. Не містить колізійних норм)