118.Зміна ролі факторів економічного розвитку та еволюція інституціоналізму у другій половині XX - на початку XXI ст.

Етапи еволюції, методологічні особливості та структура інституціонального напряму у другій половині XX ст. Від 50—60-х років XX ст. у межах неокласичної течії формується новий нау­ковий напрям. XX ст, інституг\іоналізм перетворився в один із провідних напрямів світової економічної думки. Посилення ін­тересу до інституціональної теорії взагалі та безпосередньо до ЇЇ неоінституціонального напряму, пов'язано зі спробами подола­ти обмеженість низки положень, характерних для мейнстрім економікс, а саме; аксіоми повної раціональності, абсолютної інформованості, досконалої конкуренції, встановлення рівнова­ги лише за допомогою цінового механізму тощо, та розглянути сучасні суспільні, й особливо — економічні процеси комплекс­но та всебічно, передусім — через необхідність дослідження нових явищ сучасної доби науково-технічної та технологічно-інформаційної революцій, коли використання традиційних мето­дів не дає бажаних результатів.

119. Зміна галузевої структури виробництва та становлення і розвиток теорії постіндустріального суспільства.

Переходу до постіндустріального суспільства та постінду-стріальної ~ сервісно-інформаційної економіки — сприяла низкс чинників: перехід економіки Із пануванням виробництва товари (вторинний сектор господарства), до панування виробництва тс надання найрізноманітніших послуг (третинний сектор господар ства); зміна соціальної структури суспільства — класовий події поступається місцем професійному (страти, сітоси тощо); тео ретичне знання посідає центральне місце у визначенні політик в суспільстві — університети як центри зосередження цьогс знання стають головними інститутами суспільства; створенні нової інтелектуальної технології, запровадження планування п контролю над технологічними змінами

Д. Белл розглядав становлення постіндустріального суспіль­ства як переважно еволюційний процес, у результаті якого інду­стріальний світ не руйнується, а радше збагачується додатковими рисами та властивостями, при цьому важливу роль віді­грають не лише технологічний і господарський прогрес, а й якісні зміни в політичній та культурній сферах, І передусім — поши­рення в американському суспільстві культурної толерантності й ідеологічної терпимості. Головну роль у становленні постіндустріальної теорії відіграла інституціональна теорія {вебленівська традиція), яка полягала в тому, що абстрактна ідея протиставлення стадій технологічної еволюції (у межах історичної школи), за нових умов видозмінила­ся в структуризацію секторів суспільного виробництва і виявлення внутрішніх закономірностей господарського розвитку, котрі не за­лежали від соціальної та політичної системи тієї чи іншої країни.

120.Теоретичні особливості нео- та нового інституціоналізму.

Неоінституціоналізм

Вивчає правові, соціальні, політичні та інші проблеми за допомогою ме­тодів неокласичної економічної тео­рії, передусім із використанням ін­струментів сучасної мікроекономіки та теорії ігор Неоінституціоналізм використовує дедуктивний метод -— від загальних принципів неокласичної економічно теорії до пояснення конкретних явищ суспільного життя. Зроблене спробу аналізу інституцій на основ єдиної теорії та всередині неї. Ґрунтований на раціональному інди відуалізмІ. Основну увагу приділяі незалежному індивіду, який сам, власної волі і згідно зі своїми інтере сами вирішує, членом яких колекти вів йому вигідніше бути