126. Становлення адміністративно-командної системи та її теоретичне обґрунтування в українській економічній літературі 20-30-х років

Ревоолюційний уряд здійснив низку радикальних заходів ,спрямованих на посилення державного управління економікою. Пректично це означало відмову від ринкових відносин і перехід до воєнного комунізму.

Економічно політика воєнного комунізму означала воєнну диктатуру із широким застосуванням примусових заходів у господарстві й мала такі складові:

1. націоналізація всіх підприємств

2. запровадження продовольчої диктатури

3. заборона свободи торгівлі

4. запровадження карткової системи розподілу продуктів

5. запровадження загальної трудової повинності

6. мілітаризація н/г, встановлення державного контролю за виробництвом

Впровадження політики більшовиків здійснювалась за рахунок реформ практично у всіх галузях народного господарства.

Складовою моделі в економіці була адміністративно-ринкова система господарювання ,що грунтувалась на таких засадах: державна власність на велику та значну частину середньої промисловості ,торгівлі, транспорту; державна монополія у зовнішній торгівлі; нееквівалентний обмін із селом на основі продподатку; гальмування розвитку великого індивідуального господарства на селі

Один з українських вчених Туган-Барановський у своїх працях глибоко аналізує централістської системи соціалізму і попереджує про небезпечність її негайного запровадження. Він звертає увагу на вади надмірної централізації ,що можуть призвести до обмеження особистої свободи й ініціативи, панування примусовості тощо.

Негативно ставилися до економічної програми більшовиків В.Косинський,В. Левитський ,К. Волбий. Вони звертали увагу на негативних майбутніх соціальних та економічних наслідках ,до яких може призвести реалізація аграрної частини цієї програми.

Негативні наслідки адміністративного впливу на ціни як такого ,що викликає кризові потрясіння в економіці, глибоко аналізували М.Соболєв,Я.Діманштейн, Л.Діц .Довільне формування цін на продукти с/г ,попереджували вони ,може призвести лише до розриву звязків між цими галузями господарства.

127.Радянська індустріалізації, її джерела і соціально-економічні наслідки.

На прикінці 1920-х роківрадянська влада поставила завдання перетворити СРСР на могутню мілітаризовану державу і було вирішено прискорити індустріалізацію народного господарства.

Керівництво СРСР узяло курс на позачерговий розвиток галузей групт А(паливної,енергетичної,хімічної,металургійної,машбуд) з метою перетворення країни на могутню індустріальну державу з великим військовим потенціалом.

Були ухвалені 5-річні плани розвитку народного господарства, за які країна мала добитися поставлених завдань. Експлуатовувався масовий трудовий ентузіазм трудящих, їх віра в хороше майбутнє.Матеріальні стимули були замінені моральними.

Соціальним наслідком індустріалізації було те, що суспільство витрачало величезні ресурси на важку промисловість ,але її розвиток майже не позначався на стані легкої і харчової промисловості ,тобто на добробуті громадян.

Отже, позитивним підсумком індустріалізації в Україні стало :

1. зростання к-сті підприємств важкої промисловості

2. будівництво нових шахт, електростанції

Негативні наслідки індустріалізації:

1. підрив розвитку с/г

2. гальмування розвитку легкої і харчової промисловості

3. нераціональне і нерівномірне розміщення продуктивних сил

4. посилена централізація управління промисловістю

5. зниження життєвого р-ня населення(дефіцит товарів і послуг, житлові проблеми, продовольчі картки)