
- •1.Поняття «світогляд»,структура та історичні типи світогляду.
- •2. Життєві витоки і функції світогляду.
- •3.Специфіка філософії як типу світогляду і способу мислення.
- •4.Проблемне поле і структурні елементи філософського знання.
- •5.Еволюція предмету філософії.
- •6.Функції філософії і її роль в культурі.
- •7.Культурно-історичні умови винекнення філософії. Карл Ясперс про про «вістовий час» історії.
- •8. Становлення філософії: східна парадигма.
- •9.Основні риси і етапи розвитку античної філософії.
- •10. Натурфілософія і проблема буття в до сократичних школах.
- •Натурфілософія Мілетської школи
- •11.Антична філософія класичної доби: Демокріт, Сократ, Платон, Арістотель.
- •13. Основні ідеї філософії платона
- •14.Антична філософія елліністичного періоду: епікурейство, стоїцизм, скептицизм.
- •15.Світоглядна парадигма середньовічної епохи. Основні риси середньовічної філософії.
- •17.Проблема природи часу та істрії в філософії а.Августина
- •18. Філософія фоми аквінського і її вплив на рулігійну філософію нового часу.
- •19. Антропоцентризм філософії епохи відродження. Її основні принципи.
- •21. Ф.Бекон про принципи наукового методу і «ідолів розуму»
- •23. Проблема субстанції в філософії хvіі ст.
- •24. Емпіричний напрям в філософії Нового часу
- •25. Раціоналістичний напрям в філософії Нового часу
- •26.Роль філософії р.Декарта для розвитку наукових ідей хvіі - хvііі ст.
- •27. Основні риси ідеології Просвітництва.
- •28.Філософія французьких просвітників про природу людини і її природні права.
- •29)Концепція лібералізму в філософії Дж.Локка
- •30)Роль німецької класичної філософії в еволюції філософської думки.
- •32)І. Кант про три пізнавальні здатності людини і апріорні форми пізнання.
- •33) Основні принципи філософської системи Гегеля і її частини.
- •34)Філософія історії Гегеля.
- •35)Антропологізм філософії Фейєрбаха.
- •36. Матеріалізм і діалектика в філософії марксизму.
- •37. Культурно-історичні чинники формування некласичної філософії.
- •38. «Філософія життя» як джерело некласичної філософії.
- •39. Основні принципи філософії позитивізму.
- •40. Неопозитивістський напрям в в філософії позитивізму.
- •41. Екзистенційний напрям в філософії хХст.
- •42. «Філософська антропологія» як напрям в філософії хХст.
- •43. Філософія постмодернізму: головні представники і проблематика.
- •44. Роль категорії буття в філософії.
- •45.Онтологія: зміст поняття і основні онтологічні проблеми.
- •46. Універсальні атрибути буття: рух, простір, час.
- •47. Основні концепції природи простору і часу в філософії і науці.
- •48. Основні принципи діалектики.
- •49. Поняття закону і основні закони діалектики.
- •50. Філософська антропологія:предмет і основні проблеми.
- •51. Проблема сутності людини в історії філософської думки.
- •52. Філософські проблеми антропосоціогенезу і основні концепції
- •53 .Філософські проблеми антропосоціогенезу і основні концепції походження людини.
- •54.Біологічне і соціальне в людині.
- •55. Сутністні риси людського буття.
- •57. Функції практики. Роль економічної діяльності в структурі практики.
- •58.Структура і форми буттєвості духовного світу людини.
- •59.Співвідношення понять «душа» і «психіка», «свідомість».
- •60. Проблема свідомості в історії філософської думки.
- •61. Свідомість і самосвідомість.
- •62. Пізнання як предмет філософського аналізу.
- •63.Сутність пізнання в історії філософської думки.
- •64. Структура пізнавального процесу.
- •65. Форми і методи наукового пізнання.
- •66. Специфіка наукового пізнання.
- •67. Принцип моделювання і його роль в економічних науках.
- •68. Проблема істини у філософії та науці.
- •69. Суспільство як форма життєдіяльності людини.
- •70. Природа соціального
- •71.Еволюція філософських теорій суспільства.
- •72. Предмет соціальної філософії.
- •73. Основні сфери суспільства і принципи їх співвідношення.
- •74. Форми організації соціального буття.
- •72.Основні сфери суспільства і принцип їх співвідношення.
- •73.Форми організацій соціального буття.
- •74.Співвідношення суспільства і природи ; основні етапи і наслідки.
- •75.Поняття «історія». Історія як предмет філософського аналізу.
- •76.Суб,єкт і рушійні сили історичного процесу.
- •77.Основні парадигми осягнення історичного прогресу в філософії історії.
- •78.Філософія історії і історична свідомість.
- •79.Поняття культури і генезис теорії культури
71.Еволюція філософських теорій суспільства.
Антична філософія(5-6 ст. до н. е.)-тут відбувається зародження філософських ідей. Яскравим представником є Платон- один із найвидатніших філософів. Його погляди складалися в цілісну систему, до якої входили: вчення про буття, Бога, про світ, душу… Оригінальні думки Платона з*явилися в такому понятті як держава. Він висунув свої зразки ідеальної держави. На його думку, повинно бути 3 категорії громадян: селяни і ремісники, воїни та філософи, які повинні керувати державою.
Існує думка, що епоха середньовіччя(5-15 ст.) не створила в філософії нічого принципово нового, але це не зовсім так. У нових історичних умовах переосмислювалися досягнення античної філософії, вдосконалювалася й розвивалась арістотелева логіка, закладалися підвалини науки й філософії епохи Відродження й Нового часу. Розроблявся погляд на людину і світ цілком відмінний від погляду античної епохи. Основною рисою всієї середньовічної філософії, на відміну від античної, було те, що вона розвивалася в межах виключно релігійних уявлень. Поняття про Бога було центральним і обов`язковим, тобто панував геоцентризм. Якщо мова йшла й про природу, то тільки заради розв`язання проблем, пов`язаних із Богом. Існуавла теорія креаціонізму. Згідно цієї теорії світ створив Бог і далі втручається в його розвиток. У середньовічній філософії існувало 2 напрямки: патристика і схоластика. Патристика – це перша спроба філософського обґрунтування християнства. Представниками є: Василь Великий, августин Блажений. Схоластика-філософський напрям, який обґрунтовує християнство.Видатним представником був Фома Аквінський.
Філософія нового часу: У 16-17 століттях філософія інтенсивно розвивалася поза межами університетів, звільнившись від тісних рамок схоластики і зв'язку з теологією. Один із найяскравіших представників епохи, Френсіс Бекон став родоначальником емпіризму, вважав, що вища мета науки полягає у забезпеченні панування людини над природою. На противагу йому Рене Декарт, основоположник раціоналізму, прагнув розробити універсальний метод для всіх наук. Характерна риса вчення Декарта — дуалізм субстанцій. Бенедикт Спінозадотримувався пантеїстичних поглядів і протиставив дуалізму Декарта матеріалістичний монізм, за що був відлучений від іудаїзму. Джон Локк розвинув теорію пізнання.
Філософія Просвітництва
Друга половина 18 століття — період широкого соціально-культурного руху Просвітництва, ідеалом якого була перебудова суспільства на засадах розумного, раціонального законодавства, поширення освіти та відповідного виховання. Ця епоха породила цілу низку визначних філософів, серед яких Шарль Луї де Монтеск'є, Дені Дідро, Вольтер, Жан-Жак Руссо, Жульєн Ламетрі,Поль Анрі Гольбах, Клод Адріан Гельвецій та інші мислителі, що виражали широкий спектр ідей, починаючи від деїзму до безкомпромісного матеріалізму. Спільними для цих філософами були ідеї природного права та суспільного договору, захоплення механікою Ньютона як зразка наукового знання.
Німецька класична філософія
Наприкінці 18 — на початку 19 століття головними центрами розвитку філософської думки знову стали університети, однак на відміну відСередньовіччя, філософія уже не була підпорядкованою богослов'ю, а носила світський характер. Найвидатніші філософи цього часу працювали вНімеччині: Іммануїл Кант, Йоганн Готліб Фіхте, Фрідріх Вільгельм Шеллінг, Георг Гегель. Їхню творчість об'єднують під назвою німецький ідеалізм. До німецької класичної філософії заведено зараховувати також матеріаліста Людвіга Феєрбаха
Початок XX століття ознаменувався революційними змінами в науці — відкриттям атома й електрона, побудовою теорії відносності та квантової механіки,. Набрав сили екзистенціалізм, серед визначних представників якого Мартін Гайдеггер, Карл Ясперс,Жан-Поль Сартр, Альбер Камю та інші.. Визначними представниками філософської антропології були Макс Шелер, Мартин Бубер.,