69. Суспільство як форма життєдіяльності людини.

На думку Платона, суспільство є об'єднанням людей для задоволення своїх потреб і є засобом реалізації потреби людей одне в одному.

Людина-це основа будь-якого суспільства. Суспільство-це гранично широка форма людської спільності, яка складається з усіх можливих зв*язків і відносин між людьми. Воно є динамічною системою, постійно перебуває у русі видозмін і розвитру. Функціями суспільства є: 1)Матеріальне виробництво(забезпечує умови для життєдіяльності всього суспільства; воно має суспільний характер, суспільство завжди впливає на природу з метою перетворення природних ресурсів.); 2)Економічна сфера(визначає принципи економічної диференціації(поділ людей на групи)); 3) суспільна сфера(включає в себе: безліч конкретних соціальних груп, які відрізняються одна від одної; соціальні інституції-верховні органи.) В економічній сфері суспільної діяльності є такі інститути, як розподіл праці, власність, заробітна плата та ін.; в політичній — держава, армія, партія і т. ін.; в духовній — мораль, право, мистецтво, наука, релігія тощо. Соціальна філософія розглядає й такі інститути, як сім'я, виховання, культура. 

У суспільстві виділяють такі сфери:1) політичну(забезпечує внутрішній порядок та зовнішні національні інтереси.), 2)духовна(найголовніша і найскладніша сфера суспільства. Тут фігурують економічна, правова, релігійна свідомість. Тут вивчаються, розвиваються та передаються ці сфери від покоління до покоління.), 3)матеріальна(суспільство не може існувати без матеріальної бази(економіки), яка задовольняє матеріальні потреби.)

У суспільстві виділяють 5 основних суспільних інститутів: бізнес звичайний, шоубізнес, армія, політика, наука.

70. Природа соціального

Первинна якість соціального осягається через усвідомлення докорінної відмінності даного феномена від природно-тваринного світу. Таку відмінність відзначали майже всі філософи: від Конфуція до наших сучасників. Людина і тварина — це зовсім різні істоти, як небо і земля. Між будовою кінцівок чи внутрішніх органів людини і тварини, конституцією тіла чи його співвідносними розмірами з науковою точністю можна знайти безліч принципових відмінностей. Характерно, що в біологічному розрізі принципової різниці між людиною і тваринним світом немає. Однак головна відмінність полягає в іншому: в способі життя. Проте, тваринне життя здійснюється природним чином, тобто як існування. Людське — суспільним, соціальним як життєдіяльність. Суспільне життя — це реальний життєвий процес людини, що відбувається в конкретно-історичних умовах і характеризується певною системою видів і форм діяльності як способу свідомого перетворення дійсності. Вся філософська традиція пронизана думкою про те, що найістотнішою ознакою людської життєдіяльності є її свідомий характер. Свідомий не тільки в плані осмислення життєвої ситуації й пізнання довколишньої дійсності  Саме здатність розмірковувати, здатність заглиблюватись у себе, щоб досяг нути злагоди з собою й зрозуміти, у що ж вона дійсно вірить, що вона справді цінує і що ненавидить.

Таким чином, соціум є особливий спосіб життя особливих істот — людей, головними чинниками якого є свідомість, діяльність і спілкування. Якщо тварина живе в природі, то людина — в соціумі. У цьому зв'язку соціум постає як надприродний світ, що надбудовується над природою. Головною його ознакою є предметність. Соціум — це предметне буття людини, її існування в предметному середовищі, культурі.  Звичайно, предметність вибудовується людською діяльністю з природного матеріалу. У цьому вимірі предметність є продовженням природи. В предметах, що оточують людину як культурне середовище, немає нічого надприродного. І, разом з тим, предмети докорінно відрізняються від природи саме тим, що в них засобами діяльності опредметнюється внутрішнє, притаманне лише людині усвідомлення довколишнього світу і заглиблення в себе.