27. Основні риси ідеології Просвітництва.

Просвітництво — це цивілізаційно-культурна течія періоду переходу від традиційного до індустріального суспільства. За часом доба Просвітництва — це середина XVII — XVIII ст. Ідеї Просвітництва проростають спочатку в Англії, потім у Франції, пізніше — в Німеччині, Італії та в інших країнах Європи. Розвиток європейської культури так чи інакше відбувався під знаком ідей Просвітництва. Але найчисленніший, збагачений яскравими талантами загін просвітителів сформувався у Франції: саме звідсіля, несу чи на собі печатку французького генія, ідеї Просвітництва поширилися по всій Європі. 1. Прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, "вічної справед ливості", рівності. Продовжуючи започатковану на рубежі XVII—XVIII ст. раціоналістичну систему в європейському культурному розвитку, Просвітництво сповідувало справжній "культ розуму", вбачаючи в ньому той "архімедів важіль", за до помогою якого можна перевернути всю систему громад ського та духовного життя. Проголошене просвітителями царство розуму за своєю історичною сутністю було не чим іншим, як ідеалізованим здоровим глуздом буржуазії, кот ра готувала собі ідейні засади приходу до влади. Проте, незважаючи на своє всевладдя, розум повинен був рахуватися з тим, що наявні умови (абсолютистська влада ще була досить сильною) не дозволяли здійснити практичне перетворення суспільства. 2. Рушійною силою історичного розвитку і умовою торжества розуму просвітителі вважали розповсюдження передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства. Визначальним моментом культурного життя епохи Просвітництва була безмежна віра в перетворювальні можли вості освіти. Передові люди того часу докладали значних зусиль для поширення знань серед усіх верств суспільства, відводячи просвіті провідну роль у прогресивному розвит ку людства у руслі загального добра й справедливості. Слід зазначити, що Просвітництво розумілося ширше, ніж про сте розповсюдження знань і освіти, воно включало в себе моральне та громадянське виховання, а також утверджен ня "істинних" уявлень про світ, суспільство та людину — на противагу "хибним" ідеям старого світу. Постулати Просвітництва не несли в собі революційного запалу, проте саме вони започаткували те соціальне піднесення, яке завершилося Французькою буржуазною революцією 1789— 1794рр. 3. Вони прагнули розкувати розум людей і тим самим сприяли їхньому політичному розкріпаченню. 4. Просвітителі вірили в людину, її розум і високе по кликання. Цим вони продовжували гуманістичні традиції доби Відродження

28.Філософія французьких просвітників про природу людини і її природні права.

Представники Просвітництва - Вольтер, Руссо, Даламбер, Ламетрі, Дідро, Гельвецій, Гольбах...Перемога нових методів у природознавстві, нового погляду на природу примушувала задуматися над роллю самої людини, людського суспільства. Філософія, як ніколи, привертає суспільну увагу, стає символом століття. Загальним для просвітників було схиляння перед людським розумом, віра в його перетворюючу силу. У звільненні від неуцтва бачився шлях до справедливого суспільства. Про те, яким же буде це справедливе суспільство, які методи допустимі в боротьбі за нього, висловлювалися різні погляди — від цілком помірних до найбільш радикальних.Основу політичних переконань Просвітництва склала теорія так званого «природного права». Центральне поняття їх теорії — поняття «природи людини». Кожна людина від природи володіє незмінними «природними» правами. Насамперед це — право на власність і свободу. На ранніх стадіях історії люди жили відповідно до цих прав, тобто існував «природний порядок». Гоббс вважав, що це був час війни «всіх проти всіх», оскільки люди — егоїстичні, заздрісні. Локк же думав, що природний стан був свого роду «золотим віком», який він протиставляв сучасності. Громадське суспільство і його основний елемент — держава — створюються шляхом «суспільного договору». Люди добровільно передають турботу про дотримання своїх «природних прав» державі. При цьому зберігається «народний суверенітет», народ має право змінити державу, якщо вона не виконує свої обов'язки. Рушійна сила прогресу — розум: якщо всі зрозуміють необхідність «природного порядку» — він настане. У порівнянні з віками панування доктрини «божественного походження» королівської влади, її одвічності, незмінності такий раціоналістичний підхід був величезним кроком уперед. Ідеї про природні права, рівність людей від природи, про народний суверенітет, про договірне походження держави — в різних поєднаннях, з різними висновками — зустрічаються у всіх просвітників.До числа ініціаторів просвітницького руху у Франції належить Вольтер. Він відіграв виняткову, в багатьох випадках першорядну роль.