- •Філософія. Її предмет і роль у суспільстві
- •2. Світогляд та його історичні типи: міф, релігія, філософія
- •Німецька класична філософія. Загальна характеристика
- •Формування основ матеріалістичної соціальної філософії
- •Проблеми філософії екзистенціалізму
- •Соціально-історичні та культурні передумови виникнення філософії хх століття
- •Зародження філософської думки в Стародавній Індії
- •Зародження філософської думки в Стародавньому Китаї
- •9 Досократівський період античної філософії
- •10. Антична філософія (Сократ, Платон, Арістотель)
- •11. Філософія Середньовіччя, її особливості
- •12. Основні риси філософії епохи Відродження
- •13. Онтологічна та гносеологічна проблематика філософії Нового Часу
- •14. Філософські ідеї в культурі Київської Русі
- •15. Проблеми несвідомого та ірраціонального в сучасній філософії. Ніцше, Фрейд, Перхсон
- •16. Неотомізм – сучасна релігійна філософія
- •17. Позитивізм та його різновиди
- •18. Києво-Могилянська академія – центр філософської думки та освіти
- •19. Природа філософського знання
- •20. Глобальні проблеми сучасності
- •21. Філософське розуміння людини
- •22. Природа як предмет філософського аналізу
- •23. Проблема людського буття в психоаналізі
- •24. Категорія буття, її смисл і специфіка
- •25. Зміст основних форм буття
- •26. Матерія як субстанція. Рівні структурної організації матерії.
- •27. Основні поняття,що характеризують діалектику як теорію розвитку
- •28. Поняття і структура свідомості. Функції свідомості
- •29. Поняття категорії. Особливості категорій діалектики
- •30. Альтернативи діалектики.
- •31. Пізнання як соціально-опосередковане відношення людини до світу
- •32.Проблема істини в філософії та науці
- •33.Суспільство як соціальна система
- •34. Соціальна сфера суспільного життя
- •35. Діалектика національного та загальнолюдського в сучасному світі.
- •36.Поняття духовного життя суспільства ,його структура: духовне виробництво,духовна культура,суспільна свідомість
- •37. Філософська спадщина Сковороди
- •38. Наука як система знань, пізнавальна діяльність, вид духовного виробництва і соціальний інститут
- •39.Основні сфери, методи соціального прогнозування
- •40. Індивід, індивідуальність, особистість
- •41. Проблема субстанції. Дуалізм і монізм
- •42. Поняття руху та його основні форми. Рух і розвиток
- •43. Закони діалектики
- •44. Основні методи наукового пізнання
- •45. «Філософія життя» як філософський напрям
- •46. Філософія постмодернізму
- •47. Антропологічні орієнтації філософської герменевтики, прагматизму та інструменталізму
- •48 Релігійні філософські напрями
- •49. Новітня українська філософія
- •50. Місце онтології у структурі філософського знання
- •53. Реальність буття і небуття
- •54. Просторово-часові рівні буття
- •55. Рух і розвиток
- •56. Системність буття
- •Свідомість і несвідоме в мисленні
- •59. Поняття суб’єкта суспільного розвитку
- •60 Парадокси та безвихідь особистої свободи
- •61. Проблемне поле філософії
- •Філософія як герменевтична діяльність
- •64. Методології та стилі мислення
- •65. Джерела філософської концепції розвитку
- •66. Класична теорія розвитку
- •67. Становлення сучасної філософської концепції розвитку
- •68. Проблема гуманізації економічної освіти
- •69. Економічна діяльність і мораль.
- •70. Глобальний еволюціонізм та його відображення в концепціях ноосфери, синергетики, соціобіології, конвергенції
- •71. Діалектика форм духовного освоєння світу.
- •72. Продуктивна сила суспільної свідомості.
- •73. Духовна культура та ідеологія.
- •74. Поняття і субстанція соціального.
- •75. Елементи суспільного життя.
- •76. Компоненти суспільного життя.
75. Елементи суспільного життя.
При найближчому розгляді елементи суспільного життя виявляються найпростішими утвореннями сумісної діяльності людей, які необхідні для її здійснення.
Суб’єкти. Розглядаючи організацію найпростішого акту діяльності соціальної дії – ми констатуємо ту очевидну обставину, що необхідною умовою є наявність людей, здатних бути її суб’єктами, тобто носіями цілеспрямованої активності. За колективних форм діяльності здійснюючих її людей.
Речі. Клас речей має власну структуру, яка подається по-різному сучасними теоретиками. Зокрема, виділяються в їх складі предмети безпосереднього споживання і засоби їх створення, або “засоби виробництва”. У складі останніх розрізняються:
“предмети праці”, тобто те, на що спрямований механічний, хімічний, біотехнічний чи інший вплив людини;
“знаряддя праці” з допомогою яких людина впливає на предмет праці;
“засоби транспортування” і “збереження знарядь і предметів праці” – нафтопроводи, нафтосховища, танкери для перевезення нафти й інші елементи “посудинної системи виробництва”, відмінної від його “кістково-мускульної системи” (предмети і знаряддя праці);
“кібернетичні засоби регуляції виробництва”, які дозволяють зберігати, переробляти і передавати технологічну інформацію (різні ЕОМ, ЧПУ тощо).
Символи або знаки. Слугують цілеспрямованій зміні реальності, що існує за межами людських уявлень, дозволяють здійснити зміни які цілком можуть бути зареєстровані фізичними приборами. Функція символів – втілювати в собі особливим способом закодовану інформацію, що служить засобом її збереження, накопичення і передачі, дозволяючи людям узгоджувати мету своєї колективної діяльності.
Зв’язки і відношення між елементами. Це елемент, який не можна побачити очима і поторкати руками, але без якого ні люди, ні речі, ні символи ніколи не складуть цілісної соціальної системи.
76. Компоненти суспільного життя.
Як відомо, чотири типи сумісної активності людей необхідні для самодостатнього існування суспільного колективу, саме вони визначають його підсистеми, чи сфери суспільного життя: виробництво упредметненої інформації - утворює духовну сферу суспільства; створення і оптимізація суспільних зв’язків і відносин – його організаційну сферу; виробництво і відтворення безпосереднього людського життя – соціальну сферу; сумісне виробництво речей – утворює його матеріально-виробничу сферу.
Кожен з виділених типів суспільної діяльності допускає множинність її конкретних видів. Так, сфера матеріального життя суспільства перш за все включає в себе машинобудування, будівництво, сільське господарство тощо; сфера духовного життя – науку, релігію, мистецтво і т.п.
Аналіз всіх видів реальної діяльності, звичайно ж, виходить за межі завдань соціальної філософії. Тут необхідні два застереження.
По-перше, зауважимо, що наведена нами система типів діяльності охоплює лише “нормальні” форми людських занять і не включає явища соціальної патології, наприклад, кражу чи озброєне пограбування.
По-друге, важливо враховувати що на рівні конкретних видів діяльності розглянуті нами типи втрачають свою “ідеальність”, виявляються у відношеннях прямого і безпосереднього перетину взаємопроникнення.