19. Природа філософського знання

Філософія це система певних знань про природу, суспільство, людину, процес її мислення, пізнання. Ці знання у порівнянні з природничими мають свої особливості.

Філософські знання мають найбільш високий рівень узагальнення, в результаті якого виділяються спільні риси, ознаки, зв’язки, відношення речей і процесів, що мають місце в об’єктивному світі.

Процес узагальнення здійснюється шляхом абстрагування – логічного засобу відхиляння від того, що не є предметом дослідження на даному етапі пізнання і концентрація уваги на тому, що є таким предметом.

Людське пізнання, життя людини не мислиме без абстракцій. Людина не може ні пізнавати, ні практично діяти, ні спілкуватися без абстрагуючої діяльності. Найпростіший акт пізнання – розрізнення двох речей – вже передбачає абстрагуючу діяльність людини. Якщо необхідно встановити їх відмінність, то ми не беремо до уваги того, що для них є подібним, відхиляємося від нього, і навпаки, якщо нам необхідно встановити те, що для них є подібним, то ми подумки відхиляємося від того, що для них є відмінним.

Це відхиляння від тих чи інших ознак предмета і є ілюстрацією процесу абстрагування.

Філософські знання – це знання найбільш загальних проблем буття, а саме: світу, його єдності, людини, її походження, мислення, пізнання, розвитку суспільства тощо. Іншими словами, це знання загального в системі відношення “світ – людина – діяльність”.

Філософське знання – це таке знання, котре дає можливість з допомогою свого понятійного апарату адекватно відобразити рух і розвиток – біжучість всього існуючого.

І, нарешті, останнє. Філософське знання складає теоретичну основу світогляду, з допомогою якого людина здатна відобразити цілісну картину світу в його багатоманітності.

20. Глобальні проблеми сучасності

Складні проблеми, які постали перед людством протягом останніх десятиріч і можуть бути розв’язані лише в масштабах усієї планети, дістали назву глобальних. Ці проблеми охоплюють надзвичайно широке коло питань: екологічних, економічних, демографічних, політичних, моральних та ін.

До них, як правило, відносять такі: необхідність збільшення тривалості життя i вирішення проблеми старіння людини; уникнення термоядерної війни і забезпечення миру між народами; регулювання стрімкого збільшення населення Земної кулі; уникнення катастрофічного забруднення навколишнього середовища і зниження біорізноманітності на планеті; забезпечення людства ресурсами на довготривалу перспективу; подолання розриву у розвитку між багатими і бідними країнами, подолання бідності, голоду, неграмотності; озонові діри; проблема СНІДу; глобальні епідемії забезпечення миру на планеті, раціональне використання та відтворення природних ресурсів, створення надійної системи охорони здоров’я, культурна, економічна, політична інтеграція людства, створення єдиної планетарної цивілізації, підвищення якості життя людей, безпеки їхнього існування тощо.

Можна без перебільшення стверджувати, що майбутнє людської цивілізації залежить від того, як вирішуватимуться ці проблеми.

Глобальні проблеми сучасності сформувалися в спеціальну міждисциплінарну галузь знання — глобалістику. Предметом глобалістики є глобальні проблеми сучасності. Глобалістика, через застосування методологічного інструментарію філософії марксизму, позитивізму, герменевтики, неотомізму, екзистенціалізму і т. д., здійснює аналіз глобальних проблем сучасності та дає уявлення про цивілізаційні контури розв’язання глобальних проблем сучасності.

Глобальні проблеми людства є наслідком протистояння з одного боку природи, а з іншого - людської практики, культури людства, а також невідповідності або несумісності різноспрямованих тенденцій в ході розвитку самої людської культури.