- •Філософія. Її предмет і роль у суспільстві
- •2. Світогляд та його історичні типи: міф, релігія, філософія
- •Німецька класична філософія. Загальна характеристика
- •Формування основ матеріалістичної соціальної філософії
- •Проблеми філософії екзистенціалізму
- •Соціально-історичні та культурні передумови виникнення філософії хх століття
- •Зародження філософської думки в Стародавній Індії
- •Зародження філософської думки в Стародавньому Китаї
- •9 Досократівський період античної філософії
- •10. Антична філософія (Сократ, Платон, Арістотель)
- •11. Філософія Середньовіччя, її особливості
- •12. Основні риси філософії епохи Відродження
- •13. Онтологічна та гносеологічна проблематика філософії Нового Часу
- •14. Філософські ідеї в культурі Київської Русі
- •15. Проблеми несвідомого та ірраціонального в сучасній філософії. Ніцше, Фрейд, Перхсон
- •16. Неотомізм – сучасна релігійна філософія
- •17. Позитивізм та його різновиди
- •18. Києво-Могилянська академія – центр філософської думки та освіти
- •19. Природа філософського знання
- •20. Глобальні проблеми сучасності
- •21. Філософське розуміння людини
- •22. Природа як предмет філософського аналізу
- •23. Проблема людського буття в психоаналізі
- •24. Категорія буття, її смисл і специфіка
- •25. Зміст основних форм буття
- •26. Матерія як субстанція. Рівні структурної організації матерії.
- •27. Основні поняття,що характеризують діалектику як теорію розвитку
- •28. Поняття і структура свідомості. Функції свідомості
- •29. Поняття категорії. Особливості категорій діалектики
- •30. Альтернативи діалектики.
- •31. Пізнання як соціально-опосередковане відношення людини до світу
- •32.Проблема істини в філософії та науці
- •33.Суспільство як соціальна система
- •34. Соціальна сфера суспільного життя
- •35. Діалектика національного та загальнолюдського в сучасному світі.
- •36.Поняття духовного життя суспільства ,його структура: духовне виробництво,духовна культура,суспільна свідомість
- •37. Філософська спадщина Сковороди
- •38. Наука як система знань, пізнавальна діяльність, вид духовного виробництва і соціальний інститут
- •39.Основні сфери, методи соціального прогнозування
- •40. Індивід, індивідуальність, особистість
- •41. Проблема субстанції. Дуалізм і монізм
- •42. Поняття руху та його основні форми. Рух і розвиток
- •43. Закони діалектики
- •44. Основні методи наукового пізнання
- •45. «Філософія життя» як філософський напрям
- •46. Філософія постмодернізму
- •47. Антропологічні орієнтації філософської герменевтики, прагматизму та інструменталізму
- •48 Релігійні філософські напрями
- •49. Новітня українська філософія
- •50. Місце онтології у структурі філософського знання
- •53. Реальність буття і небуття
- •54. Просторово-часові рівні буття
- •55. Рух і розвиток
- •56. Системність буття
- •Свідомість і несвідоме в мисленні
- •59. Поняття суб’єкта суспільного розвитку
- •60 Парадокси та безвихідь особистої свободи
- •61. Проблемне поле філософії
- •Філософія як герменевтична діяльність
- •64. Методології та стилі мислення
- •65. Джерела філософської концепції розвитку
- •66. Класична теорія розвитку
- •67. Становлення сучасної філософської концепції розвитку
- •68. Проблема гуманізації економічної освіти
- •69. Економічна діяльність і мораль.
- •70. Глобальний еволюціонізм та його відображення в концепціях ноосфери, синергетики, соціобіології, конвергенції
- •71. Діалектика форм духовного освоєння світу.
- •72. Продуктивна сила суспільної свідомості.
- •73. Духовна культура та ідеологія.
- •74. Поняття і субстанція соціального.
- •75. Елементи суспільного життя.
- •76. Компоненти суспільного життя.
61. Проблемне поле філософії
Центральної завданням філософії є вирішення цілого ком плексу світоглядних проблем, вироблення з позицій розуму системи узагальнених поглядів на світ у цілому. Її обєктом є світ як єдине ціле, що дає загальний погляд на світ.
Предмет же філософії історично змінювався, отже, змінювався і коло філософських проблем, над якими роздумували філософи. Але серед них є й так звані вічні питання, на які кожна епоха намагалася дати свої відповіді. Що утворює основу світу? Як влаштований світ, як співвіднесені в ньому духовне і матеріальне? Чи мав світ початок у часі чи він існує вічно? Чи є в світі відома впорядкованість чи все в ньому хаотично? Чи розвивається світ або він постійно обертається в одному незмінному колі? Чи можна пізнати світ? Що таке людина і в чому сенс його життя?
Кожен крок історії по-своєму змінює, ускладнює роль і становище людини в світі, в звязку з чим змінюється і реальний зміст предмета філософії. Цей предмет так само рухливий, історич, як історичні сама громадське життя, сама культура. Природа і соціум, а так само людина у взаємозвязку з ними - були і залишаються головними предметами філософських роздумів.
Предмет філософії відображується в теорії у трьох основних аспектах: онтологічному, гносеологічному, логічному.
• Онтологічний аспект полягає в тому, що філософія як специфічна форма усвідомлення людиною свого буття, як форма суспільної свідомості дає людині знання про світ і саму людину.
• Гносеологічний аспект виявляється в тому, що предмет відображується не дзеркально, не просто як результат споглядання дійсності, а крізь призму практично-діяльнісного ставлення людини до світу і до самої себе.
• Логічний аспект виявляється в тому, що результати пізнання, відображені у змісті філософського знання, фіксуються, обумовлюють формування понятійно-категоріального апарату філософії.
Філософія як герменевтична діяльність
Герменевтика (від грецького – роз’яснюю) – це мистецтво і теорія тлумачення, яка має за мету виявити суть тексту, виходячи з його об’єктивних (значення слів та їх історично обумовлені варіації) та суб’єктивних (наміри авторів) основ. Герменевтика виникає в період еллінізму в зв’язку з інтерпретацією та дослідженням класичних текстів (Гомера) та розвивається у період середньовіччя і епоху Відродження в рамках розтлумачення священного писання.
В XIX ст. починається розвиток так званої “вільної” герменевтики, тобто не обмежений предметом, межею зміст тексту. Основоположником став Шлейєрмахер. У Дільтея герменевтика перетворюється в специфічний метод наук про духа. У XX ст. герменевтика поступово оформлюється в одну з основних методологічних процедур філософії. Герменевтика набуває функції онтології. У рамках Франкфуртської школи (Ю.Хабермас та ін.) герменевтика як “критика ідеології” повинна розкрити на аналізі мови “засіб панування та соціальної влади”, сприяючи “виправданню відношень організованого насильства”. У Хабермаса, Лоренца та ін. Г. виступає одним із засобів консолідації різних течій сучасної буржіазної філософії: Г. покликана вже не стільки “зрозуміти”, скільки вкласти у нього нові “інтерпретації”.
Заперечуючи філософію герменевтики, марксизм-ленінізм вважає, що окремі герменевтичні процедури можуть бути використані в історичних, юридичних та інших науках, які мають діло з аналізом об’єктивованих наслідком свідомості діяльності людей.
З одного боку, герменевтика — це теорія розуміння, вчення про розуміння та інтерпретацію документів, що містять у собі смислові зв'язки, вчення про передумови і засоби такого розуміння. В такому вигляді вона була розроблена в рамках історико-філологічної науки XVIII ст., хоч корінням своїм сягає сивої давнини. Отже, герменевтикою називають мистецтво і теорію тлумачення текстів. Основні засади її були закладені Шлейєрмахером і Дільтеєм. Дільтей розвивав герменевтику як методологічну основу гуманітарного знання.
Головна операція у герменевтиці — розуміння. Процес розуміння являє собою комплексну і методологічну проблему, яка досліджується герменевтикою з різних боків: семантичного; логічного; психологічного; гносеологічного; соціологічного; математичної теорії прийняття рішень
На цьому герменевтична інтерпретація не зупиняється, враховується ще намір автора, що передбачає звернення до інтуїтивно-емпіричних і суб'єктивно-психологічних факторів. Герменевтика, можна сказати, вперше виявила співвідношення частини і цілого в процесі розуміння. Напрям, мету і методи герменевтичного аналізу слід оцінювати позитивно, бо суб'єктивно-психологічних факторів дуже часто недостатньо для адекватного розуміння змісту того чи іншого тексту, адже один суб'єкт інтерпретації хибує своєю обмеженістю, тому залучення різних методів для аналізу текстів уможливлює більш повне розуміння їх змісту.
Мова оголошується «творчою і виробничою силою», оскільки текст є «об'єктивною самостійністю» стосовно будь-якого суб'єкта, включаючи автора та інтерпретатора. Він (текст) піднімається до рангу герменевтичної автономії.
Якщо говорити про герменевтику в цілому як про філософську концепцію, слід підкреслити ті позитивні моменти, які вона внесла до скарбниці філософської думки: 1) відтворюється ідея цілісності культури, філософії, суспільства тощо; 2) дається метод аналізу культурних явищ; 3) визначається поворот до загальнолюдських цінностей.
З іншого боку, герменевтика розглядається як течія сучасної філософії, основними представниками якої є X. -Г. Гадамер , К.Апель, П.Рікьор.
Вихідним пунктом герменевтики як філософської течії є онтологічний характер герменевтичного кола, яке виражає специфічну рису процесу розуміння, пов'язану з його циклічним характером. Ця ідея є центральною у філософському вченні Гадамера.
За Гадамером, герменевтика є філософією "тлумачення": від тлумачення текстів до тлумачення людського буття, знання про світ і буття в ньому.