21. Філософське розуміння людини

Філософська антропологія прагне зрозуміти і ставить такі проблеми:

Яка природа і суть людини? Чим вона відрізняється від тварин?

Чи існує те, що ми називаємо свободою, і в якій мірі людина вільна?

Що таке смерть, як людина повинна відноситися до неї?

У чому сенс життя?

Яке реальне місце займають в людському житті любов, справедливість, мужність і інші найважливіші духовні цінності?

Остаточної відповіді немає на жодне з цих запитань. Люди кожної нової епохи дають свої відповіді, наново осмислюючи своє власне положення у світі.

Так, для періоду античності характерною є відповідь космоцентричності. Це означає, що Космос - це живе тілесне ціле, а людина - мікрокосм, маленька модель єдиного одушевленого всесвіту.

Для середньовіччя типовою є теоцентрична відповідь. У витоків історії стоїть єдиний Бог-творець, що створив світ з нічого. Людина створена за образом і подобою божою, він, як і творець, наділений свободою волі. Проте людина гріховна, оскільки чинила опір волі творця.

Для Нового Часу характерною є антропоцентрична відповідь. Антропоцентризм виходить з того, що ми нічого толком не знаємо у світі, окрім самих себе, і на весь світ дивимося тільки через призму власне людських потреб і інтересів.

Природа людини глибоко суперечлива, тому людина завжди виступає загадкою для самого себе. З одного боку, людина - істота фізична, тілесна, підпорядкована усім законам біології і фізіології.

З іншого боку, людська природа виявляє нам свідомість, здатність ясного розуміння і осмислення обставин. Людина може пізнавати об'єктивні характеристики дійсності, демонструє здатність бути моральним, підніматися над своїми природними потягами і робити вільний вибір.

Саме ця двоїстість завжди примушувала філософів шукати суть людини, що відрізняє його як особлива істота від біофізичних проявів його природи. Існує три можливі варіанти вирішення цієї проблеми.

22. Природа як предмет філософського аналізу

У свідомості сучасної освіченої людини слово "природа" асоціюється головним чином з двома значеннями:

1) природа в сенсі природного середовища проживання людини

2) природа як об'єкт спеціального наукового дослідження в рамках цілої сукупності так званих природних наук (природознавства).

"Натуралізм" - філософська позиція, що підкреслює завжди особливу значущість саме "природи" при розгляді та вирішенні центральних філософських питань буття і пізнання, особливо буття людини і людської культури.

Звідси необхідний більш повний перелік істотно важливих значень терміна "природа":

1) Природа в сенсі внутрішніх особливостей, сутності тієї чи іншої речі (явища, системи та ін.) Наявність і специфіка цього значення стають особливо очевидними при зіставленні таких виразів, як "краса природи" і "природа краси"; "явище природи" і "природа явища" і т.д.

2) Природа в сенсі сущого в цілому, у всьому різноманітті його існування у світі. У цьому своєму значенні термін "природа" співвідноситься з такими поняттями (а іноді й синонімічний їм), як матерія, Всесвіт, космос і т.д.

3) Природа як матеріальне начало в самій людині. У цьому сенсі "природа", "природне" протиставляється "духу", "духовному" в людині як основу його моральної волі.

4) Природа як сукупність природних умов існування людини, людського суспільства і людської культури і як джерело необхідних ресурсів (матеріальних, енергетичних і ін.) їх існування.

5) Природа як об'єкт спеціального наукового пізнання в рамках цілого комплексу дисциплін - "наук про природу" або "природних наук" (природознавства). У цьому своєму значенні поняття "природа" формується лише в Новий час, в період становлення промислового капіталізму і науки в сучасному її розумінні і носить яскраво виражений нормативний характер.

Поняття "природа" - одне з найважливіших філософських понять. Не можна усвідомити сутність багатьох фундаментальних філософських понять, наприклад суспільства, культури, духу, сутності людини та інших, не розглянувши їх у співвідношенні з природою.