- •Філософія. Її предмет і роль у суспільстві
- •2. Світогляд та його історичні типи: міф, релігія, філософія
- •Німецька класична філософія. Загальна характеристика
- •Формування основ матеріалістичної соціальної філософії
- •Проблеми філософії екзистенціалізму
- •Соціально-історичні та культурні передумови виникнення філософії хх століття
- •Зародження філософської думки в Стародавній Індії
- •Зародження філософської думки в Стародавньому Китаї
- •9 Досократівський період античної філософії
- •10. Антична філософія (Сократ, Платон, Арістотель)
- •11. Філософія Середньовіччя, її особливості
- •12. Основні риси філософії епохи Відродження
- •13. Онтологічна та гносеологічна проблематика філософії Нового Часу
- •14. Філософські ідеї в культурі Київської Русі
- •15. Проблеми несвідомого та ірраціонального в сучасній філософії. Ніцше, Фрейд, Перхсон
- •16. Неотомізм – сучасна релігійна філософія
- •17. Позитивізм та його різновиди
- •18. Києво-Могилянська академія – центр філософської думки та освіти
- •19. Природа філософського знання
- •20. Глобальні проблеми сучасності
- •21. Філософське розуміння людини
- •22. Природа як предмет філософського аналізу
- •23. Проблема людського буття в психоаналізі
- •24. Категорія буття, її смисл і специфіка
- •25. Зміст основних форм буття
- •26. Матерія як субстанція. Рівні структурної організації матерії.
- •27. Основні поняття,що характеризують діалектику як теорію розвитку
- •28. Поняття і структура свідомості. Функції свідомості
- •29. Поняття категорії. Особливості категорій діалектики
- •30. Альтернативи діалектики.
- •31. Пізнання як соціально-опосередковане відношення людини до світу
- •32.Проблема істини в філософії та науці
- •33.Суспільство як соціальна система
- •34. Соціальна сфера суспільного життя
- •35. Діалектика національного та загальнолюдського в сучасному світі.
- •36.Поняття духовного життя суспільства ,його структура: духовне виробництво,духовна культура,суспільна свідомість
- •37. Філософська спадщина Сковороди
- •38. Наука як система знань, пізнавальна діяльність, вид духовного виробництва і соціальний інститут
- •39.Основні сфери, методи соціального прогнозування
- •40. Індивід, індивідуальність, особистість
- •41. Проблема субстанції. Дуалізм і монізм
- •42. Поняття руху та його основні форми. Рух і розвиток
- •43. Закони діалектики
- •44. Основні методи наукового пізнання
- •45. «Філософія життя» як філософський напрям
- •46. Філософія постмодернізму
- •47. Антропологічні орієнтації філософської герменевтики, прагматизму та інструменталізму
- •48 Релігійні філософські напрями
- •49. Новітня українська філософія
- •50. Місце онтології у структурі філософського знання
- •53. Реальність буття і небуття
- •54. Просторово-часові рівні буття
- •55. Рух і розвиток
- •56. Системність буття
- •Свідомість і несвідоме в мисленні
- •59. Поняття суб’єкта суспільного розвитку
- •60 Парадокси та безвихідь особистої свободи
- •61. Проблемне поле філософії
- •Філософія як герменевтична діяльність
- •64. Методології та стилі мислення
- •65. Джерела філософської концепції розвитку
- •66. Класична теорія розвитку
- •67. Становлення сучасної філософської концепції розвитку
- •68. Проблема гуманізації економічної освіти
- •69. Економічна діяльність і мораль.
- •70. Глобальний еволюціонізм та його відображення в концепціях ноосфери, синергетики, соціобіології, конвергенції
- •71. Діалектика форм духовного освоєння світу.
- •72. Продуктивна сила суспільної свідомості.
- •73. Духовна культура та ідеологія.
- •74. Поняття і субстанція соціального.
- •75. Елементи суспільного життя.
- •76. Компоненти суспільного життя.
39.Основні сфери, методи соціального прогнозування
Соціальне прогнозування - це спеціальне дослідження про ймовірні перспективи розвитку соціального об’єкта. До того ж об’єктом може бути і соціальне явище, процес, і соціальний прошарок, і соціальне становище особистості.
Метою соціального прогнозування є підготовка науково обґрунтованих пропозицій про те, в якому напрямку бажаний розвиток соціального об’єкта. Якщо ми маємо справу з визначеним соціальним явищем, то метою наукового прогнозу буде не просто передбачення його становище в майбутньому, але і виробка мір, які дозволяють у потрібному напрямку вплинути на це явище
Методи соціального прогнозування
При класифікації методів прогнозування виділяються основні їх ознаки, що дозволяють їх структурувати за: ступенем формалізації; принципом дії; способом отримання інформації.
Ступінь формалізації в методах прогнозування в залежності від об'єкта дослідження може бути різним; способи отримання прогнозної інформації багатозначні, до них слід віднести: методи асоціативного моделювання, морфологічний аналіз, розподіл усіх моделювання, анкетування, метод інтерв'ю, методи колективної генерації ідей, методи історико-логічного аналізу , написання сценаріїв і т.д.
Найбільш поширеними методами соціального прогнозування є методи екстраполяції, моделювання та експертизи. Екстраполяція означає поширення висновків, що стосуються однієї частини якого-небудь явища, на іншу частину, на явище в цілому, на майбутнє. Екстраполяція грунтується на гіпотезі про те, що раніше виявлені закономірності будуть діяти в прогнозному періоді. Цей метод налічує не менше п'яти різних варіантів. Статистична екстраполяція - проекція зростання населення за даними минулого - це один з найважливіших методів сучасного соціального прогнозування.
Моделювання - це метод дослідження об'єктів пізнання на їх аналоги - дійсних або уявних. Аналогом об'єкта може бути, наприклад, його макет, креслення, схема і т.д. У соціальній сфері частіше використовуються уявні моделі. Робота з моделями дозволяє перенести експериментування з реального соціального об'єкта на його подумки сконструйований дублікат і уникнути ризику невдалого, тим більш небезпечного для людей управлінського рішення. Головна особливість уявної моделі і полягає в тому, що вона може бути піддана яким завгодно випробувань, які практично полягають у тому, що змінюються параметри її самої і середовища, в якому вона (як аналог реального об'єкта) існує. Вона може виступити і як зразок, свого роду ідеальний тип, наближення до якого може бути бажано для творців проекту.
На практиці найпоширенішим є метод експертної оцінки. Експертиза є дослідження важкоформалізованого завдання, яке здійснюється шляхом формування думки фахівця, здатного заповнити недолік чи несистемність інформації з досліджуваного питання своїми знаннями, інтуїцією, досвідом вирішення схожих завдань та опорою на« здоровий глузд » Існують такі сфери соціального життя, в яких неможливо використовувати інші методи прогнозування, крім експертних. Перш за все, це стосується тих сфер, де відсутня необхідна і достатня інформація про минуле.