53. Реальність буття і небуття

Початковим поняттям, на базі якого будується філософська картина світу, є категорія буття. Буття - це найширше, а значить і найабстрактніше поняття. Передусім "бути" означає бути наявним, існувати. З одного боку, буття - поняття, що означає реальність, існуючу об'єктивно, зовні і незалежно від свідомості людини. У іншому трактуванні - це реальність, що лежить за межами можливості людського досвіду, і тому не залежна ні від людини і його свідомості, ні від людства.

Буття, в першому випадку, є усе, що є - це і матеріальні речі, і усі процеси (фізичні, хімічні, геологічні і тому подібне), і їх властивості, зв'язки і стосунки. Казки, міфи і плоди уяви - усе це теж існує як різновид духовної реальності, як частина буття. Протилежністю буття є небуття (ніщо). Буття і небуття не можуть існувати один без одного. Небуття мислиться як відносне поняття, в абсолютному сенсі небуття немає. Перехід в небуття мислиться як руйнування цього виду буття і перехід його в іншу форму буття (напр., смерть). З іншого боку, з Платона бере початок традиція, що зараховує небуття до ключових категорій онтології (вчення про буття), поряд, напр., з абсолютом, буттям, богом, яка відкидає принцип ні "з чого нічого не виникає".

Буття, іноді Суще — одне з найважливіших, найбільш абстрактних світоглядних понять, до яких дійшло людство в процесі свого розвитку. Серед синонімів поняття «буття» — поняття «сутність», «життя», реальність, дійсність і т. д. Таким чином проблема буття — це одночасно є проблемою роздумів і пошуку істини (філософії) і проблемою віри і віровчення(релігії). Поняття «буття» (сущого) у більшості віровчень тісно пов'язане з поняттям Бога (Сущого). Бог може розглядатися і як володар Буття, і як причина Буття, і ототожнюватися з Буттям. Розділ філософії, який вивчає буття називається онтологією.

Небуття́ — відсутність, заперечення буття, неіснування взагалі, неіснуюча реальність, абсолютний початок усього сущого. Ніщо — спосіб існування небуття. За Демокрітом небуття знаходиться серед буття, наповнюючи і пронизуючи його

Небуття — онтологічна категорія, що є запереченням поняття «буття». Складність осмислення «небуття», зазначена у свій час ще Парменідом, полягає в наступному: в загальному сенсі, небуття — це відсутність, проте опис відсутності має спиратися на якісь ознаки, а наявність ознак, у свою чергу, обумовлює наявність об'єкта опису. Таким чином, виникає парадокс наявності відсутності.Небуття є Матерія, яка не має потреб

54. Просторово-часові рівні буття

Простір - категорія, що характеризує співіснування обєктів, їх розташування відносно один одного, подія. Час - категорія, що виражає тривалість процесів, що протікають, послідовність зміни станів у ході зміни і розвитку систем. Визначення хоча б в самому першому наближенні масштабів у просторі і ритміки зміни в часі природних і соціальних систем як процедура подання фундаментальних параметрів буття є необхідною умовою не тільки процесу осягнення світу людиною, а й усвідомлення ним самого себе.

В історії філософії і науки сформувалося дві концепції простору і часу субстанціональні і реляційна.

Згідно субстанціональної концепції простір і час існує незалежно від природи, від обєктів. Таке розуміння простору і часу сформувалося в класичній механіці Ньютона.

Реляційна концепція простору і часу стверджує, що всі просторові і часові характеристики є відносинами, природа яких визначається характером взаємодії обєктів.