25. Зміст основних форм буття

Буття належить до числа тих системотворчих понять, які покладені в основи філософії багатьма мислителями як минулого, так і сучасного. Серед розмаїття форм буття прийнято виділяти основні, найбільш важливі й поширені.

І. Буття людини. Перша форма цього буття - предметно-практичну діяльність. Людина як фізичне тіло здійснює вплив на інші фізичні тіла з метою задоволення власних потреб. У цьому разі вона виступає як мисляча річ серед інших речей.

Друга форма буття людини – практика соціального творення. Людина – істота суспільна. Неможливо стати людиною поза соціальним оточенням, вижити в ізоляції від інших людей, без запозичення знань та знарядь праці.

Третя форма буття людини – її самотворення, самодіяльність. Людина формує свій духовний світ, прагне одержати максимально адекватне уявлення про нього і постійно конструює проекти перетворення світу (в тому числі і саму себе).

II. Буття речей, процесів. Це буття ділиться на:

а) першу природу, тобто на буття речей, процесів, станів природи, буття природи як цілого;

б) другу природу – буття речей та процесів, створених людиною.

Матеріалістичне вирішення проблеми буття передбачає існування світу поза і незалежно від існування людини, яка, однак, є частиною цього світу. Людина суттєво змінює навколишню дійсність, створює "штучну природу", сприятливу для задоволення потреб свого життя.

III. Буття соціальне. Поділяється на: а) індивідуальне буття, тобто буття окремої людини в суспільстві і в історичному процесі; б) буття суспільства.

26. Матерія як субстанція. Рівні структурної організації матерії.

У сучасній філософії під субстанцією розуміють матерію. Матерія — мати всього сущого, філософська категорія для позначення дійсності, яку люди здатні пізнати через відчуття і яка проте існує незалежно від них. Все суще, все об'єктивно існуюче являє собою різні форми існування та руху матерії у просторі та часі. Поняття матерії охоплює не тільки всі спостережувані об'єкти й тіла природи, але й всі ті, які в принципі можуть бути пізнані в майбутньому на основі вдосконалення засобів спостереження й експерименту. Весь навколишній світ являє собою матерію у її нескінченно різноманітних формах і проявах.

Отже, матерія має властивість саморуху і саморозвитку. Субстанціональність матерії виражається у взаємозв'язку суті і явища, різноманітного і єдиного, сутності й існування, єдності, основи і того, що обґрунтовується. Матерія, як субстанція, є єдністю багатоманітності. Атрибутами (невід'ємними властивостями) матерії як субстанції є системність, рух, простір і час.

Структурні рівні матерії. У філософії розглядаються структурні рівні видів матерії. Картина виглядає так:

неорганічний рівень: мікросвіт (з грецьк. — малий), макросвіт (з грецьк. — великий), мегасвіт (з грецьк. — надвеликий, величезний)

органічний рівень: організменний – клітина; надорганізменний - біосфера (зона активного життя), біоциноз («живий комплекс», сукупність рослин, тварин, мікроорганізмів, що населяють певну ділянку суші чи водоймища, наприклад, як, озеро тощо)

соціальний рівень: людина, особистість, сім'я, плем'я, народність, нація, соціальна група, суспільство