- •Філософія. Її предмет і роль у суспільстві
- •2. Світогляд та його історичні типи: міф, релігія, філософія
- •Німецька класична філософія. Загальна характеристика
- •Формування основ матеріалістичної соціальної філософії
- •Проблеми філософії екзистенціалізму
- •Соціально-історичні та культурні передумови виникнення філософії хх століття
- •Зародження філософської думки в Стародавній Індії
- •Зародження філософської думки в Стародавньому Китаї
- •9 Досократівський період античної філософії
- •10. Антична філософія (Сократ, Платон, Арістотель)
- •11. Філософія Середньовіччя, її особливості
- •12. Основні риси філософії епохи Відродження
- •13. Онтологічна та гносеологічна проблематика філософії Нового Часу
- •14. Філософські ідеї в культурі Київської Русі
- •15. Проблеми несвідомого та ірраціонального в сучасній філософії. Ніцше, Фрейд, Перхсон
- •16. Неотомізм – сучасна релігійна філософія
- •17. Позитивізм та його різновиди
- •18. Києво-Могилянська академія – центр філософської думки та освіти
- •19. Природа філософського знання
- •20. Глобальні проблеми сучасності
- •21. Філософське розуміння людини
- •22. Природа як предмет філософського аналізу
- •23. Проблема людського буття в психоаналізі
- •24. Категорія буття, її смисл і специфіка
- •25. Зміст основних форм буття
- •26. Матерія як субстанція. Рівні структурної організації матерії.
- •27. Основні поняття,що характеризують діалектику як теорію розвитку
- •28. Поняття і структура свідомості. Функції свідомості
- •29. Поняття категорії. Особливості категорій діалектики
- •30. Альтернативи діалектики.
- •31. Пізнання як соціально-опосередковане відношення людини до світу
- •32.Проблема істини в філософії та науці
- •33.Суспільство як соціальна система
- •34. Соціальна сфера суспільного життя
- •35. Діалектика національного та загальнолюдського в сучасному світі.
- •36.Поняття духовного життя суспільства ,його структура: духовне виробництво,духовна культура,суспільна свідомість
- •37. Філософська спадщина Сковороди
- •38. Наука як система знань, пізнавальна діяльність, вид духовного виробництва і соціальний інститут
- •39.Основні сфери, методи соціального прогнозування
- •40. Індивід, індивідуальність, особистість
- •41. Проблема субстанції. Дуалізм і монізм
- •42. Поняття руху та його основні форми. Рух і розвиток
- •43. Закони діалектики
- •44. Основні методи наукового пізнання
- •45. «Філософія життя» як філософський напрям
- •46. Філософія постмодернізму
- •47. Антропологічні орієнтації філософської герменевтики, прагматизму та інструменталізму
- •48 Релігійні філософські напрями
- •49. Новітня українська філософія
- •50. Місце онтології у структурі філософського знання
- •53. Реальність буття і небуття
- •54. Просторово-часові рівні буття
- •55. Рух і розвиток
- •56. Системність буття
- •Свідомість і несвідоме в мисленні
- •59. Поняття суб’єкта суспільного розвитку
- •60 Парадокси та безвихідь особистої свободи
- •61. Проблемне поле філософії
- •Філософія як герменевтична діяльність
- •64. Методології та стилі мислення
- •65. Джерела філософської концепції розвитку
- •66. Класична теорія розвитку
- •67. Становлення сучасної філософської концепції розвитку
- •68. Проблема гуманізації економічної освіти
- •69. Економічна діяльність і мораль.
- •70. Глобальний еволюціонізм та його відображення в концепціях ноосфери, синергетики, соціобіології, конвергенції
- •71. Діалектика форм духовного освоєння світу.
- •72. Продуктивна сила суспільної свідомості.
- •73. Духовна культура та ідеологія.
- •74. Поняття і субстанція соціального.
- •75. Елементи суспільного життя.
- •76. Компоненти суспільного життя.
70. Глобальний еволюціонізм та його відображення в концепціях ноосфери, синергетики, соціобіології, конвергенції
Концепції глобального еволюціонізму – це системи уявлень про загальний процес розвитку природи у всіх його різноманітних натурально історичних формах: соціальної та біологічної еволюції, еволюції Землі, сонячної системи, Всесвіту.
Суттєво важливим для становлення концепції глобального еволюціонізму стало дослідження механізмів мимовільного виникнення упорядкованих структур у відкритих нелінійних систем, що призвело до формуванню нового наукового напряму - синергетики.
Проблемне поле синергетики центру навколо понять «нестійкість», «нестабільність», «нерівноважності», «хаосомность», «випадковість» і т.п. Однією з важливих ідей, яку синергетика вносить в сучасну науку й картину світу, є ідея незворотності та нелінійності. Вона відкриває незвичайні сторони світу: його нестабільність та режими з загостренням (режими гіперболічного росту, коли характерні величини багато разів, аж до нескінченності зростають за кінцевий проміжок часу), нелінійність та відкритість (різноманітні варіанти майбутнього), зростаючу складність формоутворень і способів їх обєднання в еволюціонуюча цілісності (закони коеволюції). Вона дає можливість ширше поглянути на процеси розвитку і глобальної еволюції та сформувати основні засади сучасної концепції самоорганізації
Таким чином, концепція глобального еволюціонізму, що формується в сучасній науці та філософії:
• характеризує взаємозвязок само організуючих систем різного ступеня складності і пояснює генезис нових структур у них;
• розглядає в діалектичному взаємозвязку соціальну, живу і неживу матерію;
• створює основу для розгляду людини як обєкта космічної еволюції, закономірного і природного етапу у розвитку нашого всесвіту, відповідального за стан світу, у який він «занурений».
71. Діалектика форм духовного освоєння світу.
Людська духовність сформувалась у процесі антропосоціогенезу на основі суспільної праці й спілкування індивідів. Дослідники доводять нерозривний зв'язок духовності з матеріальним носієм, трактують дух як функцію вищої нервової діяльності, головного мозку людини.
Духовність розпочинається з віри у добродійність природи як відповідної реакції її на добродійність людини. Спочатку віра була безпосередньо втілена в мову практичних дій. Людина довіряла своєму духу. Вона була впевнена в його здатності охопити й відтворити архітектоніку навколишнього світу так само живого і діючого, як і людина.
Віра в свої пізнавальні можливості давала надію на співжиття. Гармонія людини і природи, початкова настанова на добродійність формувала таку якість, як любов. Таким чином, духовність виникає як гармонійна єдність трьох складових — віри, надії і любові.Всі форми і способи духовності − наука і релігія. Мистецтво і мораль є ефективними засобами пізнання, освоєння світу.
72. Продуктивна сила суспільної свідомості.
Продукти́вні си́ли — засоби виробництва (знаряддя праці та предмети праці), за допомогою яких виробляють матеріальні блага(здійснюють матеріальне виробництво), а також люди, що здатні до праці, мають певні навички й знання і приводять у дію ці засоби та вдосконалюють їх. Свідомість (властиве людині взагалі) характеризується набором властивостей, загальних для усіх людей. Співвідношення свідомості (людини) і матерії аналізується у філософії природи (натурфілософії). Індивідуальна свідомість - ця свідомість, властива індивідові і що включає як загальні властивості свідомості, так і характерні тільки для цього індивіда. Групова (масове) свідомість утворюється з сукупності індивідуальної свідомості індивідів, що входять до соціальної групи. Воно включає загальне для свідомості людини і типове для свідомості індивідів, що входять до групи.
Суспільна свідомість має три рівні - психологічний, буденний (емпіричний) і духовний (теоретичний, інтелектуальний, розумний). Кожен рівень суспільної свідомості характеризується своїми типовими суб'єктами, інтересами, методами пізнання, формами знання, характером відтворення і розвитку громадського буття. У рівнях суспільної свідомості тісно переплетені пізнавальна (віддзеркалення, уява, оцінка) і управлінська (проектування, регуляція, коригування) сторонни.