- •Філософія. Її предмет і роль у суспільстві
- •2. Світогляд та його історичні типи: міф, релігія, філософія
- •Німецька класична філософія. Загальна характеристика
- •Формування основ матеріалістичної соціальної філософії
- •Проблеми філософії екзистенціалізму
- •Соціально-історичні та культурні передумови виникнення філософії хх століття
- •Зародження філософської думки в Стародавній Індії
- •Зародження філософської думки в Стародавньому Китаї
- •9 Досократівський період античної філософії
- •10. Антична філософія (Сократ, Платон, Арістотель)
- •11. Філософія Середньовіччя, її особливості
- •12. Основні риси філософії епохи Відродження
- •13. Онтологічна та гносеологічна проблематика філософії Нового Часу
- •14. Філософські ідеї в культурі Київської Русі
- •15. Проблеми несвідомого та ірраціонального в сучасній філософії. Ніцше, Фрейд, Перхсон
- •16. Неотомізм – сучасна релігійна філософія
- •17. Позитивізм та його різновиди
- •18. Києво-Могилянська академія – центр філософської думки та освіти
- •19. Природа філософського знання
- •20. Глобальні проблеми сучасності
- •21. Філософське розуміння людини
- •22. Природа як предмет філософського аналізу
- •23. Проблема людського буття в психоаналізі
- •24. Категорія буття, її смисл і специфіка
- •25. Зміст основних форм буття
- •26. Матерія як субстанція. Рівні структурної організації матерії.
- •27. Основні поняття,що характеризують діалектику як теорію розвитку
- •28. Поняття і структура свідомості. Функції свідомості
- •29. Поняття категорії. Особливості категорій діалектики
- •30. Альтернативи діалектики.
- •31. Пізнання як соціально-опосередковане відношення людини до світу
- •32.Проблема істини в філософії та науці
- •33.Суспільство як соціальна система
- •34. Соціальна сфера суспільного життя
- •35. Діалектика національного та загальнолюдського в сучасному світі.
- •36.Поняття духовного життя суспільства ,його структура: духовне виробництво,духовна культура,суспільна свідомість
- •37. Філософська спадщина Сковороди
- •38. Наука як система знань, пізнавальна діяльність, вид духовного виробництва і соціальний інститут
- •39.Основні сфери, методи соціального прогнозування
- •40. Індивід, індивідуальність, особистість
- •41. Проблема субстанції. Дуалізм і монізм
- •42. Поняття руху та його основні форми. Рух і розвиток
- •43. Закони діалектики
- •44. Основні методи наукового пізнання
- •45. «Філософія життя» як філософський напрям
- •46. Філософія постмодернізму
- •47. Антропологічні орієнтації філософської герменевтики, прагматизму та інструменталізму
- •48 Релігійні філософські напрями
- •49. Новітня українська філософія
- •50. Місце онтології у структурі філософського знання
- •53. Реальність буття і небуття
- •54. Просторово-часові рівні буття
- •55. Рух і розвиток
- •56. Системність буття
- •Свідомість і несвідоме в мисленні
- •59. Поняття суб’єкта суспільного розвитку
- •60 Парадокси та безвихідь особистої свободи
- •61. Проблемне поле філософії
- •Філософія як герменевтична діяльність
- •64. Методології та стилі мислення
- •65. Джерела філософської концепції розвитку
- •66. Класична теорія розвитку
- •67. Становлення сучасної філософської концепції розвитку
- •68. Проблема гуманізації економічної освіти
- •69. Економічна діяльність і мораль.
- •70. Глобальний еволюціонізм та його відображення в концепціях ноосфери, синергетики, соціобіології, конвергенції
- •71. Діалектика форм духовного освоєння світу.
- •72. Продуктивна сила суспільної свідомості.
- •73. Духовна культура та ідеологія.
- •74. Поняття і субстанція соціального.
- •75. Елементи суспільного життя.
- •76. Компоненти суспільного життя.
66. Класична теорія розвитку
Важливий крок в напрямку розробки теорії зробив Іммануїл Кант, який створив картину мінливого та одухотвореного, динамічного Світу, спираючись як і до того на принципи класичної механіки: «світ має джерелом своєї побудови механічний розвиток за загальними законами природи». Формулюючи знамениту космологічну гіпотезу, що відома в науці як гіпотеза Канта-Лапласа про виникнення планет Сонячної системи із первісної газової туманності у «Загальній історії та теорії неба», стверджує, що рух починається внаслідок існування іманентних самій матерії протилежних сил притягнення та відштовхування. На думку Іммануїла Канта, під дією таких сил створюються різноманітні системи світів, що потім руйнуються під дією тих же самих сил, щоб із їх розсіяних часток знову могли створюватись все нові й нові системи. Георг Гегель стверджував, що духовний розвиток людства - це особливий самостійний процес, що має свій зміст, рушійні сили та закони розвитку. Діалектика Гегеля - це широко розроблена система взаємозв'язків та взаємопереходів категорій, що внаслідок органічного злиття онтологічного та гносеологічного моментів в його філософії (тотожності мислення та дійсності) виступають загальними формами не тільки пізнання, але й об'єктивного світу. Всю природу, суспільне життя, все мислення, всю історію зображує через ланцюжки силогізмів, що наділяються повнотою дійсного життя. Якщо Розум розвивається діалектично, то і дійсність, внаслідок тотожності мислення і дійсності, повинна розвиватися діалектично. Світ повинен підпорядковуватися законам діалектичної логіки. Карл Маркс вважав, що у Гегеля діалектика стоїть на голові. Потрібно поставити її на ноги, щоб виявити під містичною оболонкою раціональне зерно.
Подолавши гегелівський ідеалізм в розумінні суспільства, Карл Маркс зберіг та розвинув його історичну діалектику. На її основі обґрунтовується концепція діалектико-матеріалістичного розуміння історії - процесів розвитку людського суспільства.. Класична діалектико-матеріалістична концепція розвитку є дійсно всебічне та глибоке вчення про процеси розвитку і вигідно відрізнялась від багатьох . Метафізична концепція бліда, мертва, суха. Діалекти-ко-матеріалістична концепція - життєва. Тільки матеріалістична концепція дає ключ до саморуху всього сущого; дає ключ до стрибків, до розриву поступовості, до перетворення в протилежність, до знищення старого та виникнення нового. На початку XX ст. діалектико-матеріалістичне тлумачення розвитку стало адекватним, методологічною та світоглядною основою розуміння процесів, що відбуваються в природі, суспільстві, пізнавальній діяльності людини. Але в 30-70-х роках догматизація та канонізація самої ідеї діалектики, що мала місце в офіційному діалектичному матеріалізмі, завдала шкоди діалектиці як загальній теорії розвитку.
67. Становлення сучасної філософської концепції розвитку
Сучасна наука стверджує принципово нове бачення природного та соціального світу та нове розуміння процесів розвитку, нове бачення природного та соціального світу - порівняно з тим переважним способом бачення, що панував протягом попередніх століть в класичній науці - науці Ньютона та Лапласа. Картина світу, яку малює класичний розум - це світ, що жорстко зв'язаний причинними зв'язками. Процеси, що відбуваються у світі, уявлялись як зворотні в часі, передбачувані на необмежено великі проміжки часу; випадковість виключалась як щось зовнішнє та несуттєве; еволюція розглядалась як процес, що не має відхилень, повернень, побічних ліній.
Синергетика дає можливість ширше поглянути на процеси розвитку і глобальної еволюції та розробити основні принципи сучасної концепції самоорганізації. До створення синергетичної концепції самоорганізації не існувало загальної системи дослідження, на основі якої можна б проаналізувати та звести в єдине ціле різноманітні результати. В межах сучасної наукової картини світу стверджується уявлення, що в розвитку складноорганізованих систем існує два рівня їх еволюції. Для одного з них характерна усталеність, лінійність та передбачуваність, для іншого - неусталеність та нелінійність. З другого боку, взаємодія людини з саморозвиваючими системами, для яких характерні синергетичні ефекти, принципова відкритість та незворотність процесів проходить так, що сама людська дія не є чимсь зовнішнім, а нібито включається в систему, видозмінюючи кожного разу поле її можливих станів. Дійсно, пізнавши дещо, людина починає діяти вже по-іншому, з врахуванням отриманих знань. Значить, і історія починає йти інакше. Включаючись у взаємодію, людина вже має справу не з жорсткими предметами та властивостями, а з своєрідними «сузір'ями можливостей». Перед нею в процесі діяльності кожного разу виникає проблема вибору деякої лінії розвитку із множини шляхів еволюції системи. Знання можливих тенденцій сучасності, що справлять певний вплив на майбутнє - ось що необхідно знати і таке знання доступне. Становлення сучасної філософської концепції розвитку формує методологічні основи такого пізнання та діяльності.