3. Соціально-історичні та культурні передумови виникнення філософії хх століття

На відміну від настанов одностайності, непорушності й істинності марксизму, що панували в країнах так званого соціалізму, філософія решти країн Європи й Америки розвивалася на принципах плюралізму, толерантності й наукової дискусійності. Це спричинилося до того, що сьогодні світова філософія репрезентована численними течіями, школами, напрямами, ученнями й персоналіями з притаманними їм позиціями, проблематикою й методологією розв’язання питань філософії, науки, соціальної практики та духовно-культурної сфери.

Двадцяте століття відзначилося ще й тим, що філософи й науковці дедалі більше переконувалися в неможливості розв’язати проблему „людина – світ”, або питання смислу життя лише засобами розуму. І причина в тому, що, як зазначав американський учений Р.Тарнас, 5гііюдське мислення визначається, структурується й, мабуть, спотворюється численними факторами, що почасти накладаються один на одного, – природженими, але не абсолютними розумовими категоріями, звичною історією, культурою, суспільним класом, біологією, мовою, уявою, емоціями, особистим несвідомим, колективним несвідомим. Як з’ясувалося, не можна покладатися на розум як на джерело точних суджень про дійсність”. До зазначених особливостей епохи варто додати глобальну екологічну кризу, міжнародний тероризм, міжетнічні та міжрелігійні конфлікти… Традиційний для філософії „цілісний світ”, або „світ у цілому” розпадається на окремі фрагменти, з якими має справу відповідна школа, напрям чи Мислитель, що й породжує плюралізм (множинність) світоглядно-філософських настанов та методологічних висновків.

Однак, незважаючи на таке „різноголосся”, дослідники новітнього філософського процесу схильні виділяти (умовно) Такі основні напрями: філософська антропологія, сцієнтизм (філософія науки), феноменологія, герменевтика, філософія постмодернізму, в кожному з яких наявні ще свої підрозділи.

3. Зародження філософської думки в Стародавній Індії

Перші філософські школи і течії виникли у найдавніших регіонах людської цивілізації на початку VІ ст.. до н.е. в Стародавній Індії, Стародавньому Китаї та Греції. Передумови виникнення філософії були такі: 1. стрибок у розвитку виробничих сил переходу від бронзи до заліза; 2. поява товарно-грошових відносин; 3. виникнення держави; 4. зростання опозиції традиційній релігії, критика нормативно-моральних; 5. розвиток науки, нагромадження емпіричного матеріалу.

Філософія Стародавньої Індії має ряд особливостей, які визначаються специфікою розвитку суспільних відносин цих держав, і насамперед, кастовий устрій в Індії, який сприяв збереженню традиційних релігійно-міфологічних уявлень у формуванні перших філософських течій.

Староіндійська філософія розвивалась у школах, так званих «даршанах». Існували даршани астиків і даршани нестиків. Ці даршани проповідували різко полярні ідеї, які групувались на визнанні або запереченні Вед. «Веда» — це збірник текстів на честь богів. Одним з найдавніших ідеалістичних учень був брахманізм. Його прихильник вважали, що світ складається з невидимого, непізнаного, незмінюваного духу «брахмана», що не має ні початку, ні кіш З точки зору представників цієї школи слід розрізняти душу і тіло. Тіло — це зовнішня оболонка душі. Душа вічна, б смертна.

Буддизм — це водночас і релігійне і філософське вчення. Воно виникло у VI—V ст. до н. є. і стало однією з найпопулярніших релігій разом з християнством та ісламом.

З точки зору буддизму, світ — це єдиний потік матеріальних і духовних елементів — «дхарм».

Філософський зміст буддизму включав два аспекти: вчення про природу речей та вчення про шляхи її пізнання.

Вчення про буття. В основі буддійського вчення про природу речей лежить вчення про дхарми. За вченням буддистів, дхарми проникають в усі явища психічного і матеріального світів і перебувають у русі, кожну секунду спалахуючи і згасаючи. В теорії пізнання у буддистів не існує різниці між чуттєвою та розумовою формами, пріоритет надається практиці. Практика споглядання, роздумів є основним засобом пізнання навколишнього світу.

На закінчення викладу староіндійської філософії, нагадаємо її основні особливості: Формування на базі міфологічно-релігійного світогляду; Своєрідність ставлення до Вед; Споглядальний характер і слабкий зв’язок з наукою; Змалювання духу як безликого, бездіяльного явища; Народження логіки. ; Побудова соціальної філософії на принципах етики страждань і щастя.