20. Спрацювання, амортизація та відтворення основних фондів

Зношування – це втрата ОФ своєї вартості. Розрізняють два види зношування – фізичне та моральне. Фізичне зношування – це втрата ОФ своїх споживчих властивостей, внаслідок чого вони перестають задовольняти вимогам, які до них ставляться. Фізичне зношування може бути усувне, яке ліквідується шляхом проведення ремонтів різної складності, аж до капітальних, та неусувне, яке призводить до повного руйнування ОФ та їх ліквідації.

Моральне зношування – це передчасне (до закінчення строку фізичної служби) обезцінення ОФ, викликане або здешевленням відтворення ОФ (моральне зношування першого роду), або використанням більш продуктивних засобів праці (моральне зношування другого роду). Амортизація – це перенесення вартості ОФ на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення. Амортизаційні відрахування відносяться на витрати виробництва і з них формується амортизаційний фонд підприємства, який і використовується для відновлення ОФ.

Норма амортизації – установлений щорічний розмір відрахувань у відсотках до вартості ОФ, який використовується для визначення суми амортизаційних відрахувань. Методи амортизації ОФ поділ. на:

1.прямолінійний ; 2.методи прискореної амортизації:

3. метод зменшення залишкової вартості;

4. метод прискореного зменшення залишкової вартості;

5. кумулятивний;

6. виробничий.; 7 .податковий.

21. Ефективність відтворення та використання основних фондів.

Ефективність використання ОФ характеризується рядом показників, які поділяються на три групи: 1.Показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці. До них належать: - коефіцієнт оновлення (К_он.) - відображає частку введених ОФ у звітному році у загальній їх вартості на кінець звітного року (ф-ла); -коефіцієнт вибуття (К_вив) - відображає частку вибулих у звітному періоді ОФ у загальній їх вартості на початок цього ж року (ф-ла); -коефіцієнт приросту ОФ (К_пр) - відносне збільшення ОФ порівняно з їх вибуттям у звітному році.

(ф-ла).

2.Узагальнюючі показники ефективності використання ОФ:

-загальна фондовіддача (Ф_В):

-фондовіддача по активній частині ОФ (Ф_Вакт.) :

- фондомісткість (Ф_М) є оберненим показником до фондовіддачі:

-фондоозброєність праці (Ф_о):

3.Показники ефективності використання устаткування та виробничих площ:

-коефіцієнт змінності роботи устаткування – відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін до кількості встановленого устаткування;

- коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування (К_екст):

- коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування – відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування;

- напруженість використання устаткування (виробничих площ) – випуск продукції у розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі).

22. Структура, нормування та використання оборотних фондів підприємства.

Оборотні фонди – частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється. До складу оборотних фондів включають:

-виробничі запаси – це запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентарю тощо;

- незавершене виробництво – це предмети праці, обробку яких не завершено підприємством. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого;

- напівфабрикати власного виготовлення – предмети праці, що їх повністю оброблено у даному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують подальшої обробки в інших підрозділах;- витрати майбутніх періодів – це грошові витрати, які зроблені в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції в наступні періоди. Співвідношення ОФ у розрізі окремих елементів і стадій функціонування характеризує їхню виробничо-технологічну (стадійну) структуру.

Визначення потреби під-ва в сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їх витрат.

Норма витрачання матеріального ресурсу – гранично допустима величина витрачання ресурсу на виготовлення продукції за умов конкретного в-ва з урахуванням необхідності застосування прогресивнішої технології та сировини (матеріалів) належної якості. Структура норми витрачання більшості матеріалів включає: корисне (чисте) витрачання; технологічні відходи і втрати; інші організаційно-технічні витрати (під час транспортування, зберігання тощо).

Основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів:

аналітико-розрахунковий;

дослідно-лабораторний;

звітно-статистичний.