69. Участь працівників у прибутках підприємства.

Участь в прибутках, доходах або стимулювання персоналу через прибутки полягає в розподіленні певної їхньої частини між працівниками підприємства.

Система участі в прибутках диференціюється залежно від показників та засобів мотивації. Участь працівників у прибутках підприємств здійснюється за результатами загальної діяльності підприємства:

1. системи оцінки заслуг

2. системи стимулювання конкретних обсягів робіт, продукування виробів, їхнього продажу

3. системи участі в прибутках залежно від продуктивності праці

4. системи преміальних виплат

5. системи колективного стимулювання

Крім цього участь працівників у прибутках підприємств також здійснюється на підставі відносин власності за рахунок:

• системи надання працівникам акцій своїх підприємств

• системи співволодіння активами підприємства за посередництвом інвестиційних фондів

• системи розповсюдження акцій

70. Загальна характеристика витрат на вир-во продукції.

Витрати утворюються в процесі формування ресурсів для досягнення певної мети. Витрати поділяють на інвестиційні та поточні, або операційні (пов’язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї основної функції – виготовлення продукції).

Поточні витрати чинників виробництва бувають циклічними та безперервними. Перші повторюють­ся з кожним циклом виготовлення продукту, другі існують постійно і незалежно від виробництва. Витрати мають натуральну та грошову форми. Пла­нування й облік витрат факторів виробництва в нату­ральній формі (кількість, маса, об'єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, ос­кільки вона виражає вартість продукції.

Собівартість продукції— це грошова форма витрат на підго­товку виробництва, виготовлення та збут продукції. Що ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ре­сурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це вияв­ляється в тім, що собівартість є базою ціни товару і водночас об­межником для виробництва.

З аведено розрізняти витрати загальні (сукупні) та витрати на одиницю продукції. Загальні витра­ти — це витрати на весь обсяг продукції за пев­ний період, їхня сума залежить від тривалості періоду й кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислю­ються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.

Граничні витрати ха­рактеризують їхній приріст на одиницю приросту обсягу вироб­ництва, тобто , де С_r - граничні витрати, дельта С – приріст загальних витрат, дельта N – приріст обсягу продукції на одиницю його натурального виміру.

За ступенем однорідності витрати поділяються на елементні й комплексні. Елементні витрати однорідні за складом, мають єди­ний економічний зміст і є первинними. До них належать матері­альні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати. Комплексні витрати різнорідні за складом, охоплюють кілька елементів витрат, їх гру­пують за економічним призначенням у процесі калькулювання та організації внутрішнього економічного управління.

За способом обчислення на окремі різновиди продукції витрати поділяються на прямі й непрямі. Прямі витрати безпосередньо зв'язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути прямо обчислені на її одиницю. Якщо виготовляється один різно­вид продукції, усі витрати — прямі. Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити для окремих різновидів продукції, бо вони зв'язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому: зарплата обслуговуючого й управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд, машин тощо.

На підставі зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та змінні. Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції, їхня загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції. Змінні витрати — це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. У свою чергу, їх можна розділити на пропорційні та непропорційні. Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючі зростають у мірі, більшій, ніж обсяг виробництва, непропорційні – у мірі меншій, ніж обсяг виробництва.